Чарівна палиця (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana: Перенаправлено на Чарівна палиця (українська народна казка)

2014-02-11T09:46:20Z

Перенаправлено на Чарівна палиця (українська народна казка)

Kos Street King: перейменував «Чарівна палиця ID 14» на «Чарівна палиця (Українська народна казка)»

2009-09-23T08:31:29Z

перейменував «Чарівна палиця ID 14» на «Чарівна палиця (Українська народна казка)»

Kos Street King в 08:31, 23 вересня 2009

2009-09-23T08:31:00Z

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:23Z

1 версія

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

Жили собі дід та баба. Жили бідно. Мали корівку, а кормити її було нічим. Та й на пашу ні дід, ні баба не в змозі були водити, бо були дуже старі.

Привів дід корову на ярмарок. Ходять навколо корови купці, заглядають їй в зуби. Бачать — корівка хоч і невелика, та здорова. Сторгувалися з дідом, і дід корову продав. Купив собі палицю, щоб було на що спиратися, пляшку горілки й ковбаси, а на решту з горя добре випив.

Пізно ввечері дід приплівся додому. Став на дверях п'яний-преп'яний, ледве на ногах тримається й сміється. Побачила стара старого й почала сварити:

— А щоб тебе нечиста сила забрала і в сині скали занесла! Щоб ти на гладкій дорозі ноги поламав! Ану, давай гроші!

— Немає грошей,— відповідає дід.— Корову вовки з'їли!

— Щоб я тебе в своїй хаті більше не виділа! Забирайся, бо кості поламаю!

І пішов дід по світу. Прийшов до річки, добро своє по кущах розклав. Під один кущ — горілку, під другий — ковбасу. Сів та й журиться.

В цей час один пан з панею на прогулянку вийшли. Підійшли до діда:

— Звідки, діду, в тебе оця палиця? — Купив.

— Продай її мені.

— Не продам, бо палиця — чарівна!

— Яка палиця?

— Кажу вам, що чарівна!

Захотів пан переконатися, як то чарує та палиця.

— Ану, покажи, діду, які чудеса твоя палиця виробляє.

Кинув дід палицю в кущ, під яким заховав ковбасу.

Пішов за нею, витяг з-під куща не тільки палицю, але й ковбасу. Здивувався пан та й каже:

— Закуска є, тепер коли б ще й випивка знайшлася. Кинув дід вдруге палицю під інший кущ.

— Ану, паночку, ідіть до того куща, принесіть палицю.

Побіг пан до куща, шукає палицю й знаходить там пляшку горілки. Приніс горілку до діда й ніяк не може надивуватися, що воно за диво.

— Скільки просите, діду, за свою палицю?

— Та коли вже так, паночку, просите, доведеться продати. Платіть шапку грошей!

Побігла пані за грошима. Принесла шапку грошей, висипала дідові. Взяв пан палицю — й швидше додому, щоб, бува, дід не передумав.

Повернувся дід додому з грішми. Помирився з бабою й живуть спокійно.

Другого дня пішов пан в ліс кидати палицю. Кидав, кидав, та все даремно. Зрозумів пан, що дід обманув його, та пізно було.

← Попередня версія		Версія за 09:46, 11 лютого 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[~~Категорія:~~українська народна казка]]	+	#redirect [[Чарівна палиця (українська народна казка)]]
−
−	Жили собі [[дід]] та [[баба]]. Жили бідно. Мали корівку, а кормити її було нічим. Та й на пашу ні [[дід]], ні [[баба]] не в змозі були водити, бо були дуже старі.
−
−	Привів [[дід]] [[корова\|корову]] на ярмарок. Ходять навколо корови купці, заглядають їй в зуби. Бачать — корівка хоч і невелика, та здорова. Сторгувалися з дідом, і [[дід]] корову продав. Купив собі палицю, щоб було на що спиратися, пляшку горілки й ковбаси, а на решту з горя добре випив.
−
−	Пізно ввечері дід приплівся додому. Став на дверях п'яний-преп'яний, ледве на ногах тримається й сміється. Побачила стара старого й почала сварити:
−
−	— А щоб тебе нечиста сила забрала і в сині скали занесла! Щоб ти на гладкій дорозі ноги поламав! Ану, давай гроші!
−
−	~~— Немає грошей,— відповідає [[дід]].— [[корова\|Корову]] вовки з'їли!~~
−
−	~~— Щоб я тебе в своїй хаті більше не виділа! Забирайся, бо кості поламаю!~~
−
−	І пішов [[дід]] по світу. Прийшов до річки, добро своє по кущах розклав. Під один кущ — горілку, під другий — ковбасу. Сів та й журиться.
−
−	~~В цей час один пан з панею на прогулянку вийшли. Підійшли до [[дід\|діда]]:~~
−
−	~~— Звідки, [[дід\|діду]], в тебе оця палиця? — Купив.~~
−
−	~~— Продай її мені.~~
−
−	~~— Не продам, бо палиця — чарівна!~~
−
−	~~— Яка палиця?~~
−
−	~~— Кажу вам, що чарівна!~~
−
−	~~Захотів пан переконатися, як то чарує та палиця.~~
−
−	~~— Ану, покажи, [[дід\|діду]], які чудеса твоя палиця виробляє.~~
−
−	~~Кинув дід палицю в кущ, під яким заховав ковбасу.~~
−
−	~~Пішов за нею, витяг з-під куща не тільки палицю, але й ковбасу. Здивувався пан та й каже:~~
−
−	~~— Закуска є, тепер коли б ще й випивка знайшлася. Кинув дід вдруге палицю під інший кущ.~~
−
−	~~— Ану, паночку, ідіть до того куща, принесіть палицю.~~
−
−	Побіг пан до куща, шукає палицю й знаходить там пляшку горілки. Приніс горілку до [[дід\|діда]] й ніяк не може надивуватися, що воно за диво.
−
−	~~— Скільки просите, діду, за свою палицю?~~
−
−	~~— Та коли вже так, паночку, просите, доведеться продати. Платіть шапку грошей!~~
−
−	Побігла пані за грошима. Принесла шапку грошей, висипала дідові. Взяв пан палицю — й швидше додому, щоб, бува, [[дід]] не передумав.
−
−	~~Повернувся дід додому з грішми. Помирився з бабою й живуть спокійно.~~
−
−	Другого дня пішов пан в ліс кидати палицю. Кидав, кидав, та все даремно. Зрозумів пан, що дід обманув його, та пізно було.

← Попередня версія	Версія за 08:31, 23 вересня 2009
(Немає відмінностей)

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-Жили собі дід та баба. Жили бідно. Мали корівку, а кормити її було нічим. Та й на пашу ні дід, ні баба не в змозі були водити, бо були дуже старі.
+Жили собі [[дід]] та [[баба]]. Жили бідно. Мали корівку, а кормити її було нічим. Та й на пашу ні [[дід]], ні [[баба]] не в змозі були водити, бо були дуже старі.
-Привів дід корову на ярмарок. Ходять навколо корови купці, заглядають їй в зуби. Бачать — корівка хоч і невелика, та здорова. Сторгувалися з дідом, і дід корову продав. Купив собі палицю, щоб було на що спиратися, пляшку горілки й ковбаси, а на решту з горя добре випив.
+Привів [[дід]] [[корова|корову]] на ярмарок. Ходять навколо корови купці, заглядають їй в зуби. Бачать — корівка хоч і невелика, та здорова. Сторгувалися з дідом, і [[дід]] корову продав. Купив собі палицю, щоб було на що спиратися, пляшку горілки й ковбаси, а на решту з горя добре випив.
 Пізно ввечері дід приплівся додому. Став на дверях п'яний-преп'яний, ледве на ногах тримається й сміється. Побачила стара старого й почала сварити:
@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 — А щоб тебе нечиста сила забрала і в сині скали занесла! Щоб ти на гладкій дорозі ноги поламав! Ану, давай гроші!
-— Немає грошей,— відповідає дід.— Корову вовки з'їли!
+— Немає грошей,— відповідає [[дід]].— [[корова|Корову]] вовки з'їли!
 — Щоб я тебе в своїй хаті більше не виділа! Забирайся, бо кості поламаю!
-І пішов дід по світу. Прийшов до річки, добро своє по кущах розклав. Під один кущ — горілку, під другий — ковбасу. Сів та й журиться.
+І пішов [[дід]] по світу. Прийшов до річки, добро своє по кущах розклав. Під один кущ — горілку, під другий — ковбасу. Сів та й журиться.
-В цей час один пан з панею на прогулянку вийшли. Підійшли до діда:
+В цей час один пан з панею на прогулянку вийшли. Підійшли до [[дід|діда]]:
-— Звідки, діду, в тебе оця палиця? — Купив.
+— Звідки, [[дід|діду]], в тебе оця палиця? — Купив.
 — Продай її мені.
@@ Рядок 29: / Рядок 29: @@
 Захотів пан переконатися, як то чарує та палиця.
-— Ану, покажи, діду, які чудеса твоя палиця виробляє.
+— Ану, покажи, [[дід|діду]], які чудеса твоя палиця виробляє.
 Кинув дід палицю в кущ, під яким заховав ковбасу.
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 — Ану, паночку, ідіть до того куща, принесіть палицю.
-Побіг пан до куща, шукає палицю й знаходить там пляшку горілки. Приніс горілку до діда й ніяк не може надивуватися, що воно за диво.
+Побіг пан до куща, шукає палицю й знаходить там пляшку горілки. Приніс горілку до [[дід|діда]] й ніяк не може надивуватися, що воно за диво.
 — Скільки просите, діду, за свою палицю?
@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 — Та коли вже так, паночку, просите, доведеться продати. Платіть шапку грошей!
-Побігла пані за грошима. Принесла шапку грошей, висипала дідові. Взяв пан палицю — й швидше додому, щоб, бува, дід не передумав.
+Побігла пані за грошима. Принесла шапку грошей, висипала дідові. Взяв пан палицю — й швидше додому, щоб, бува, [[дід]] не передумав.
 Повернувся дід додому з грішми. Помирився з бабою й живуть спокійно.
 Другого дня пішов пан в ліс кидати палицю. Кидав, кидав, та все даремно. Зрозумів пан, що дід обманув його, та пізно було.

← Попередня версія	Версія за 21:08, 18 вересня 2009
(Немає відмінностей)