Чарівна скрипка (французька народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 04:37, 4 жовтня 2013

2013-10-04T04:37:32Z

Bogdan в 09:55, 22 вересня 2013

2013-09-22T09:55:44Z

Bogdan: перейменував «Чарівна скрипка» на «Чарівна скрипка (французька народна казка)»

2013-09-22T09:53:27Z

перейменував «Чарівна скрипка» на «Чарівна скрипка (французька народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською м...

2013-09-22T09:50:52Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською м...

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Молодий хлопець Жан, щоб заробити на хліб, найнявся якось до багатія пасти худобу. А через три роки вирішив піти з ферми і попросив хазяїна сплатити йому зароблене. Хазяїн вийняв з гаманця і дав Жанові три ліарди *. Жан попрощався і пішов куди очі дивляться.
+Молодий [[хлопець]] Жан, щоб заробити на хліб, найнявся якось до багатія пасти худобу. А через три роки вирішив піти з ферми і попросив хазяїна сплатити йому зароблене. Хазяїн вийняв з гаманця і дав Жанові три ліарди *. Жан попрощався і пішов куди очі дивляться.
 Ішов він день, ішов другий, а на третій побачив дідуся — сидів край дороги нестрижений, брудний, обірваний. Дідусь мовив до Жана:
@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 —    В мене є три ліарди,— сказав Жан.— Візьміть. За три роки я зможу ще стільки ж заробити.
-—    Щоб віддячити за вашу щедрість, я виконаю три будь-яких ваших бажання,— радісно мовив дідусь.
+—    Щоб віддячити за вашу щедрість, я виконаю три будь-яких ваших бажання,— радісно мовив [[дід]]усь.
 —    Ну, коли так, то я попросив би рушницю, яка завжди б'є без промаху, скрипку, яка змушує танцювати будь-кого, і проникливе слово, на яке ніколи не буде відмови.
-Дідусь виконав усі Жанові бажання, і хлопець, пританцьовуючи, пішощ собі далі. Нарешті він дістався до лісу й сів перепочити. Раптом чує на диво знайомий голос:
+[[Дід]]усь виконав усі Жанові бажання, і [[хлопець]], пританцьовуючи, пішощ собі далі. Нарешті він дістався до лісу й сів перепочити. Раптом чує на диво знайомий голос:
 —    Ех! Дорого б я дав, щоб заволодіти красенем-соловейком, який співає на цьому дереві.
@@ Рядок 32: / Рядок 32: @@
 Він повернувся до свого рідного села з рушницею і скрипкою, на якій грає людям і досі.
@@ Рядок 39: / Рядок 38: @@
 {{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}

← Попередня версія	Версія за 09:55, 22 вересня 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Молодий хлопець Жан, щоб заробити на хліб, найнявся якось до багатія пасти худобу. А через три роки вирішив піти з ферми і попросив хазяїна сплатити йому зароблене. Хазяїн вийняв з гаманця і дав Жанові три ліарди *. Жан попрощався і пішов куди очі дивляться.
	+
	+	Ішов він день, ішов другий, а на третій побачив дідуся — сидів край дороги нестрижений, брудний, обірваний. Дідусь мовив до Жана:
	+
	+	— Подайте хоч якусь милостиню!
	+
	+	— В мене є три ліарди,— сказав Жан.— Візьміть. За три роки я зможу ще стільки ж заробити.
	+
	+	— Щоб віддячити за вашу щедрість, я виконаю три будь-яких ваших бажання,— радісно мовив дідусь.
	+
	+	— Ну, коли так, то я попросив би рушницю, яка завжди б'є без промаху, скрипку, яка змушує танцювати будь-кого, і проникливе слово, на яке ніколи не буде відмови.
	+
	+	Дідусь виконав усі Жанові бажання, і хлопець, пританцьовуючи, пішощ собі далі. Нарешті він дістався до лісу й сів перепочити. Раптом чує на диво знайомий голос:
	+
	+	— Ех! Дорого б я дав, щоб заволодіти красенем-соловейком, який співає на цьому дереві.
	+
	+	То був хазяїн, у якого Жан заробив три ліарди.
	+
	+	Жан зняв рушницю, що б'є без промаху, вистрілив у солов'я, і той упав у колючі зарості. Жадібний хазяїн кинувся за птахом. Тоді Жан узяв свою скрипку і заграв, а хазяїн, підкорений чарівній її силі, затанцював і застрибав у колючих чагарях, до крові роздираючи тіло.
	+
	+	— Покинь грати! — кричав він Жанові.— Я дам тобі п'ятсот екю! Та швидше, бо я більше не витримаю!
	+
	+	Жан покинув грати, одержав від хазяїна гроші, а той, лаючись, почав нахвалятися, що подасть на Жана в суд. Невдовзі хлопця заарештували й засудили до смерті.
	+
	+	Настав день кари. На майдан зійшлися хазяїн, судді, селяни.
	+
	+	Коли Жана підвели до шибениці, він попросив суддів, щоб ті дозволили йому перед смертю востаннє заграти на скрипці. Хазяїн, почувши це. заволав:
	+
	+	— Не давайте йому скрипку! Або мене зв'яжіть!
	+
	+	Але Жан володів чарівним словом, і йому не відмовили. Хлопець узяв чарівну скрипку, заграв, і ніхто не міг устояти на місці. Перший затанцював скупій-хазяїн. Зморені, знеможені. аж падаючи від утоми, судді благали Жана покинути гру, обіцяючи йому свободу. Жан покинув гру, і, справді, його випустили на волю.
	+
	+	Він повернувся до свого рідного села з рушницею і скрипкою, на якій грає людям і досі.