Чарівний батіг (китайська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 13:23, 6 січня 2014

2014-01-06T13:23:32Z

Bogdana в 13:23, 6 січня 2014

2014-01-06T13:23:12Z

Bogdana в 13:22, 6 січня 2014

2014-01-06T13:22:48Z

Bogdan в 14:16, 31 серпня 2013

2013-08-31T14:16:13Z

Bogdan в 14:10, 31 серпня 2013

2013-08-31T14:10:20Z

Bogdan: перейменував «Чарівний батіг» на «Чарівний батіг (китайська народна казка)»

2013-08-29T18:41:43Z

перейменував «Чарівний батіг» на «Чарівний батіг (китайська народна казка)»

Bogdan в 17:56, 29 серпня 2013

2013-08-29T17:56:36Z

Bogdan в 17:21, 29 серпня 2013

2013-08-29T17:21:27Z

Показати зміни

Bogdan: Створена сторінка: Подному селі жив колись юнак на і ім’я Ван. Цілими днями він та його старий батько працюв...

2013-08-26T15:39:20Z

Створена сторінка: Подному селі жив колись юнак на і ім’я Ван. Цілими днями він та його старий батько працюв...

Нова сторінка

Подному селі жив колись юнак на і ім’я Ван. Цілими днями він та його старий батько працювали в поміщика, щоб заробити жменю рису або миску кукурудзи. Так тривало кілька років. Та одного разу батько занеміг від непосильної праці і вранці не підвівся з • ліжка. Минуло кілька днів, і старий помер. А в хлопця хоча б мідяк був за душею. Довелося йти до поміщика, щоб допоміг поховати старого.
Скупий поміщик довго ходив по хаті, розмірковуючи, а тоді сказав:
— Гаразд, допоможу я тобі, але з умовою, що ти три роки на мене працю-ватимеш!
Відтоді Ван став пастухом. Сонце влітку сходить дуже рано, але ще рані¬ше від нього прокидався юнак і гнав поміщицьку отару в гори на пасовисько.
Одного погожого дня, коли добряче пригріло сонце, пастух сховався в затінку під деревом і почав слухати, як співають пташки. Голодний вовк тим часом виповз із яру, схопив овечку і втік. Спохватився хлопець, кинувся шу¬кати пропажу, та де там. Так і довелося гнати агару додому без однієї овечки.
Дома поміщик перелічив овечок і виявив, що одна пропала. Накинувся на Вана і ну його бити та ще й дорікати:
82
— Так оце ти віддячив мені за мою доброту, ледацюго? Іди ж тепер у гори і не повертайся доти, доки не знайдеш мою овечку!
Що поробиш? Найнявся, як продався. Взяв хлопець кілька кукурудзяних млинців, батога і подався на пошуки. Ішов, куди очі бачать, час від часу ви-ляскував батогом і проклинав свого господаря за жорстокість та жадібність.
Чи довго, чи недовго він ішов, і сам не пам’ятає, та раптом дорогу йому перетнула ущелина. Подався праворуч, потім ліворуч. Бачить — місточок че¬рез ущелину, а по тому місточку якийсь дід шкандибає, спираючись на милиці. Нараз зачепився за щось і впав у річку. Ван спочатку оторопів від несподі¬ванки, а потім кинувся у воду й за кілька хвилин витяг старого на берег.
— Спасибі тобі, сміливцю юний,— сказав старий,— ти мене від смерті врятував. Зроби ще одне добре діло: віднеси мене додому, бо я зовсім знесилів.
Очумавшись у своїй хатині, старий спитав:
— А як ти, синку, опинився в цій ущелині?
Юнак розповів йому, як поміщик побив його за те, що вівця пропала, і виг¬нав з дому, наказавши будь-що знайти її. Старий, вислухавши сумну розпо¬відь, ласкаво поплескав юнака по плечу.
— Ти ж сміливий, хлопче, а сміливому не гоже боятися багатих. Послу¬хай, що я тобі скажу. Світ, правда, неблизький, але знаю я одну гору. В тій го¬рі — велика печера. Чого тільки немає в тій печері: і золото, й срібло, й пер¬лини та всілякі самоцвіти. Здобувши це багатство, щасливим станеш не лише ти один, а й усі бідняки з вашого села. Правда, на тій горі багато диких звірів, але ж ти не боягуз!
Вислухав Ван старого і пішов тими стежками, про які йому той розповів. Ішов дуже швидко, немов бурею його несло, але тільки надвечір побачив ту гору. Ледь-но ліг на лісовій галявині відпочити, як десь неподалік почулося звіряче гарчання. Озирнувся довкола й зомлів: лісовою стежкою йшли тигр, вовк, лисиця та мавпа.
Зовсім було розгубився хлопець, а потім зібрався з духом і поліз на дере¬во. Сидить на гіллі, чекає, коли звірі підуть далі. А вони зупинилися саме біля того дерева і посідали кругом. Раптом тигр заговорив людським голосом:
— Збігай-но, мавпо, в печеру та принеси мені чарівного батога. А то щось давненько вина не пробував...
Мавпа підбігла до скелі і зникла в розколині. А за кілька хвилин поверну¬лась і поклала перед тигром батіг. Той крутнув ним у повітрі і сказав:
— Подати нам вина та закусок!
Не встиг хлопець і оком мигнути, як під деревом з’явився стіл із винами та всілякими закусками. Звірі, зручно вмостившись, почали їс¬ти. Лисиця під кінець пісні співала, а мавпа танцювала. Коли ж усі потоми¬лись від гульні, мавпа віднесла батіг у печеру. Звірі посиділи ще трохи, а потім розійшлися.
Ван спустився з дерева і побіг до скелі. Зайшов до печери і аж ойкнув від подиву: чого тільки в тій печері не було! І зброя всяка, й срібло, і золото, і коштовне каміння. А от батога ніде не видно. Почав хлопець його шукати. Довго шукав, усю печеру облазив, нарешті побачив у кутку скриньку. Підняв віко, а там батіг. Схопив його Ван і, не тямлячи себе від радості, вибіг із пече¬ри і мерщій додому.
Раптом відчув, що хтось у нього за спиною дихає. Рвучко озирнувся, а перед ним стоїть кінь осідланий. «Це, певно, дід мені послав його»,— поду¬мав Ван і скочив на коня. Той одразу ж рвонув з місця і помчав, мов вихор.
Тим часом поміщик сидів посеред двору на килимі і курив опій. Зачувши тупіт, він вирішив, що це, мабуть, якийсь чиновник приїхав у їхнє село, схо¬пився з місця і кинувся до воріт зустрічати шановного гостя. Глянув у той бік, де клубочилась курява, і очам своїм не повірив: на коні його наймит Ван!
«Поглянь, як набундючився, негідник! Гаразд, побачимо, чим ти за вівцю розплатишся»,— подумав поміщик і звернувся до юнака з такими сло¬вами:
— А,це ти, Ване? Нарешті повернувся. Ходімо вечеряти, ми на тебе че¬кали!
Юнак навіть не відповів поміщику, а повернув у бік селянських будиноч¬ків. Бідняки щиро раділи, побачивши, що він живим повернувся.
— Брати! — звернувся до них Ван.— Розпочнемо по-новому жити. Гур¬том працюватимемо і лише на себе, а не на поміщика! Будуть у нас і пельме¬ні, й пампушки, і рису вдосталь!
— Чи не прислав нам владика небесний мішок з золотом у подарунок? — пожартував один із бідняків.
— Атож, прислав! — засміявся юнак.— Ходімо зі мною, покажу!
Привів Ван бідняків на луку. Там невідомо звідки з’явився стіл зі страва¬ми, яких селяни не те що не куштували, а навіть не бачили ніколи. Попоїли прості люди, але на столі ще стільки залишилося, що не знали вони, куди все це подіти.
Дивлячись на радісні обличчя своїх наймитів, поміщик від заздрості та досади місця собі не знаходив. Нарешті не витримав, підійшов до Вана й пи- зає:
— Чи правда, що ти знайшов чарівного багога?
— Правда,— відповів юнак і повідав колишньому своєму господареві про все, що з ним сталося.
«Оце справді диво,— подумав поміщик, коли дізнався про печеру.— Та маючи такий скарб, я стану найбагатшою людиною в Китаї».

Прибіг він на своє подвір’я, набрав усякої їжі і вирушив у дорогу.
Біг він, скільки духу йому вистачило, та лише на другий день насилу діс¬тався до тієї гори, де жили звірі. Виліз на дерево і тільки тоді подумав, а чи не обдурив його Ван? Поки він сидів на дереві та розмірковував, з глибини лісу вийшли звірі. Зупинилися під деревом і сіли в коло. Тут тигр і каже:
— Сходи но, мавпо, до печери та принеси мені чарівного батога. Давне¬нько я винця не куштував!
Пішла мавпа до печери, але за хвилину вискочила звідти й закричала:
— Повелителю, батога хтось украв!
*Від цих слів звірі враз оскаженіли, кинулися гуртом до печери, все там перевернули, а батога й справді немає. Тоді лисиця запропонувала:
— Давайте злодія шукати, може, він ще не встиг утекти далеко. Мені зда¬сться, що я чую людський дух!
— Твоя правда, лисице! — закричала мавпа.— Гляньте, друзі, он там, на дереві, хтось причаївся. Це він украв нашого батога!
— То давайте його, мерзотника, сюди! — заревів тигр.
Стягли звірі поміщика з дерева і вмить роздерли його на шматки. Ось так загинув жадібний і жорстокий поміщик, а Ван і досі живе.

@@ Рядок 92: / Рядок 92: @@
 {{Китайські народні казки (Веселка,1991)}}
 {{Чарівні казки}}
-{{Казка про тварин}}
+{{Казки про тварин}}
 {{Казка про батьків та дітей}}

@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 —	Збігай-но, мавпо, в печеру та принеси мені чарівного батога. А то щось давненько вина не пробував...
-[[Мавпа]] підбігла до скелі і зникла в розколині. А за кілька хвилин повернулась і поклала перед тигром батіг. Той крутнув ним у повітрі і сказав:
+Мавпа підбігла до скелі і зникла в розколині. А за кілька хвилин повернулась і поклала перед тигром батіг. Той крутнув ним у повітрі і сказав:
 —	Подати нам вина та закусок!

@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 —	А як ти, синку, опинився в цій ущелині?
-[[Юнак]] розповів йому, як поміщик побив його за те, що вівця пропала, і вигнав з дому, наказавши будь-що знайти її. Старий, вислухавши сумну розповідь, ласкаво поплескав юнака по плечу.
+Юнак розповів йому, як поміщик побив його за те, що вівця пропала, і вигнав з дому, наказавши будь-що знайти її. Старий, вислухавши сумну розповідь, ласкаво поплескав юнака по плечу.
 —	Ти ж сміливий, хлопче, а сміливому не гоже боятися багатих. Послухай, що я тобі скажу. Світ, правда, неблизький, але знаю я одну гору. В тій горі — велика печера. Чого тільки немає в тій печері: і золото, й срібло, й перлини та всілякі самоцвіти. Здобувши це багатство, щасливим станеш не лише ти один, а й усі бідняки з вашого села. Правда, на тій горі багато диких звірів, але ж ти не боягуз!
@@ Рядок 29: / Рядок 29: @@
 Вислухав Ван старого і пішов тими стежками, про які йому той розповів. Ішов дуже швидко, немов бурею його несло, але тільки надвечір побачив ту гору. Ледь-но ліг на лісовій галявині відпочити, як десь неподалік почулося звіряче гарчання. Озирнувся довкола й зомлів: лісовою стежкою йшли тигр, вовк, лисиця та мавпа.
-Зовсім було розгубився хлопець, а потім зібрався з духом і поліз на дерево. Сидить на гіллі, чекає, коли звірі підуть далі. А вони зупинилися саме біля того дерева і посідали кругом. Раптом тигр заговорив людським голосом:
+Зовсім було розгубився [[хлопець]], а потім зібрався з духом і поліз на дерево. Сидить на гіллі, чекає, коли звірі підуть далі. А вони зупинилися саме біля того дерева і посідали кругом. Раптом тигр заговорив людським голосом:
 —	Збігай-но, мавпо, в печеру та принеси мені чарівного батога. А то щось давненько вина не пробував...
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 —	Подати нам вина та закусок!
-Не встиг хлопець і оком мигнути, як під деревом з’явився стіл із винами та всілякими закусками. Звірі, зручно вмостившись, почали їсти. Лисиця під кінець пісні співала, а мавпа танцювала. Коли ж усі потомились від гульні, мавпа віднесла батіг у печеру. Звірі посиділи ще трохи, а потім розійшлися.
+Не встиг [[хлопець]] і оком мигнути, як під деревом з’явився стіл із винами та всілякими закусками. Звірі, зручно вмостившись, почали їсти. Лисиця під кінець пісні співала, а мавпа танцювала. Коли ж усі потомились від гульні, мавпа віднесла батіг у печеру. Звірі посиділи ще трохи, а потім розійшлися.
 Ван спустився з дерева і побіг до скелі. Зайшов до печери і аж ойкнув від подиву: чого тільки в тій печері не було! І зброя всяка, й срібло, і золото, і коштовне каміння. А от батога ніде не видно. Почав хлопець його шукати. Довго шукав, усю печеру облазив, нарешті побачив у кутку скриньку. Підняв віко, а там батіг. Схопив його Ван і, не тямлячи себе від радості, вибіг із печери і мерщій додому.
@@ Рядок 51: / Рядок 51: @@
 Юнак навіть не відповів поміщику, а повернув у бік селянських будиночків. Бідняки щиро раділи, побачивши, що він живим повернувся.
-—	Брати! — звернувся до них Ван.— Розпочнемо по-новому жити. Гуртом працюватимемо і лише на себе, а не на поміщика! Будуть у нас і пельмені, й пампушки, і рису вдосталь!
+—	[[Брат]]и! — звернувся до них Ван.— Розпочнемо по-новому жити. Гуртом працюватимемо і лише на себе, а не на поміщика! Будуть у нас і пельмені, й пампушки, і рису вдосталь!
 —	Чи не прислав нам владика небесний мішок з золотом у подарунок? — пожартував один із бідняків.
@@ Рядок 57: / Рядок 57: @@
 —	Атож, прислав! — засміявся юнак.— Ходімо зі мною, покажу!
-Привів Ван бідняків на луку. Там невідомо звідки з’явився стіл зі стравами, яких селяни не те що не куштували, а навіть не бачили ніколи. Попоїли прості люди, але на столі ще стільки залишилося, що не знали вони, куди все це подіти.
+Привів Ван [[бідняк]]ів на луку. Там невідомо звідки з’явився стіл зі стравами, яких селяни не те що не куштували, а навіть не бачили ніколи. Попоїли прості люди, але на столі ще стільки залишилося, що не знали вони, куди все це подіти.
 Дивлячись на радісні обличчя своїх наймитів, поміщик від заздрості та досади місця собі не знаходив. Нарешті не витримав, підійшов до Вана й питає:
@@ Рядок 77: / Рядок 77: @@
 —	Повелителю, батога хтось украв!
-Від цих слів звірі враз оскаженіли, кинулися гуртом до печери, все там перевернули, а батога й справді немає. Тоді лисиця запропонувала:
+Від цих слів звірі враз оскаженіли, кинулися гуртом до печери, все там перевернули, а батога й справді немає. Тоді [[лисиця]] запропонувала:
 —	Давайте злодія шукати, може, він ще не встиг утекти далеко. Мені здасться, що я чую людський дух!
@@ Рядок 91: / Рядок 91: @@
 {{Китайські народні казки українською мовою}}
 {{Китайські народні казки (Веселка,1991)}}
-{{чарівні казки}}
+{{Чарівні казки}}
 {{Казка про тварин}}
 {{Казка про батьків та дітей}}

@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 —	Збігай-но, мавпо, в печеру та принеси мені чарівного батога. А то щось давненько вина не пробував...
-Мавпа підбігла до скелі і зникла в розколині. А за кілька хвилин повернулась і поклала перед тигром батіг. Той крутнув ним у повітрі і сказав:
+[[Мавпа]] підбігла до скелі і зникла в розколині. А за кілька хвилин повернулась і поклала перед тигром батіг. Той крутнув ним у повітрі і сказав:
 —	Подати нам вина та закусок!

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Подному селі жив колись юнак на і ім’я Ван. Цілими днями він та його старий батько працювали в поміщика, щоб заробити жменю рису або миску кукурудзи. Так тривало кілька років. Та одного разу батько занеміг від непосильної праці і вранці не підвівся з  ліжка. Минуло кілька днів, і старий помер. А в хлопця хоча б мідяк був за душею. Довелося йти до поміщика, щоб допоміг поховати старого.
+Подному селі жив колись юнак на і ім’я Ван. Цілими днями він та його старий [[батько]] працювали в поміщика, щоб заробити жменю рису або миску кукурудзи. Так тривало кілька років. Та одного разу батько занеміг від непосильної праці і вранці не підвівся з  ліжка. Минуло кілька днів, і старий помер. А в хлопця хоча б мідяк був за душею. Довелося йти до поміщика, щоб допоміг поховати старого.
 Скупий поміщик довго ходив по хаті, розмірковуючи, а тоді сказав:
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 —	А як ти, синку, опинився в цій ущелині?
-Юнак розповів йому, як поміщик побив його за те, що вівця пропала, і вигнав з дому, наказавши будь-що знайти її. Старий, вислухавши сумну розповідь, ласкаво поплескав юнака по плечу.
+[[Юнак]] розповів йому, як поміщик побив його за те, що вівця пропала, і вигнав з дому, наказавши будь-що знайти її. Старий, вислухавши сумну розповідь, ласкаво поплескав юнака по плечу.
 —	Ти ж сміливий, хлопче, а сміливому не гоже боятися багатих. Послухай, що я тобі скажу. Світ, правда, неблизький, але знаю я одну гору. В тій горі — велика печера. Чого тільки немає в тій печері: і золото, й срібло, й перлини та всілякі самоцвіти. Здобувши це багатство, щасливим станеш не лише ти один, а й усі бідняки з вашого села. Правда, на тій горі багато диких звірів, але ж ти не боягуз!
@@ Рядок 77: / Рядок 77: @@
 —	Повелителю, батога хтось украв!
-*Від цих слів звірі враз оскаженіли, кинулися гуртом до печери, все там перевернули, а батога й справді немає. Тоді лисиця запропонувала:
+Від цих слів звірі враз оскаженіли, кинулися гуртом до печери, все там перевернули, а батога й справді немає. Тоді лисиця запропонувала:
 —	Давайте злодія шукати, може, він ще не встиг утекти далеко. Мені здасться, що я чую людський дух!
@@ Рядок 91: / Рядок 91: @@
 {{Китайські народні казки українською мовою}}
 {{Китайські народні казки (Веселка,1991)}}

← Попередня версія		Версія за 17:56, 29 серпня 2013
Рядок 86:		Рядок 86:

	Стягли звірі поміщика з дерева і вмить роздерли його на шматки. Ось так загинув жадібний і жорстокий поміщик, а Ван і досі живе.		Стягли звірі поміщика з дерева і вмить роздерли його на шматки. Ось так загинув жадібний і жорстокий поміщик, а Ван і досі живе.
		+
		+
		+
		+	{{Китайські народні казки українською мовою}}
		+	{{Китайські народні казки (Веселка,1991)}}