Чарівний каптур (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 04:47, 8 січня 2014

2014-01-08T04:47:42Z

Bogdana в 04:47, 8 січня 2014

2014-01-08T04:47:10Z

Bogdan в 15:35, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:35:59Z

Bogdan: перейменував «Чарівний каптур» на «Чарівний каптур (японська народна казка)»

2013-09-24T15:30:39Z

перейменував «Чарівний каптур» на «Чарівний каптур (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:26:29Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 —    Ти врятував од смерті мою доньку, і я хочу за це тобі віддячити. Проси чого хочеш — одержиш.
-—    Дай мені чарівний каптур, більше нічого не треба,—відповів [[чолові]]к так, як учила його медуза.
+—    Дай мені чарівний каптур, більше нічого не треба,—відповів [[чоловік]] так, як учила його медуза.
 —    Не знаю, що й сказати! Адже каптур — найдорожчий мій скарб.— Морський Дракон на хвильку замислився, а тоді додав: — Та нема ради. Ти врятував мою єдину доньку,  тож я задовольню твоє прохання.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Давно   колись   ішов   собі   узбережжям чоловік. Аж бачить — риба б'ється на піску.
+Давно   колись   ішов   собі   узбережжям [[чоловік]]. Аж бачить — [[риба]] б'ється на піску.
 —    Добрий чоловіче, кинь мене у воду, а то люди спіймають! — заблагала вона.
-Чоловік послухався риби й кинув її в воду якомога далі від берега. «Хоч   одну   добру   справу   сьогодні   зробив»,— радів   він,   ідучи   далі. Зненацька  хтось до нього  обізвався.  Чоловік  обернувся — перед  ним стояла вродлива дівчина.
+[[Чоловік]] послухався риби й кинув її в воду якомога далі від берега. «Хоч   одну   добру   справу   сьогодні   зробив»,— радів   він,   ідучи   далі. Зненацька  хтось до нього  обізвався.  Чоловік  обернувся — перед  ним стояла вродлива дівчина.
 —    Мене послав до тебе Морський Дракон. Він дякує тобі за порятунок його доньки і просить завітати до нього в гості,— сказала вона й кілька разів уклонилася.
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 —    То нічого. Сідай мені на спину. Адже я — медуза.
-І справді: дівчина, тільки-но ступила у воду, перетворилася в медузу. Чоловік  умостився  на  ній,  і  вони  пірнули в  морську  глибінь.
+І справді: [[дівчина]], тільки-но ступила у воду, перетворилася в медузу. [[Чоловік]] умостився  на  ній,  і  вони  пірнули в  морську  глибінь.
 —    Коли Морський Дракон спитає,  чого б  ти хотів,  попроси  у нього чарівний каптур: мовляв, нічого іншого тобі не треба,— навчала чоловіка медуза.
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 —    Ти врятував од смерті мою доньку, і я хочу за це тобі віддячити. Проси чого хочеш — одержиш.
-—    Дай мені чарівний каптур, більше нічого не треба,—відповів чоловік так, як учила його медуза.
+—    Дай мені чарівний каптур, більше нічого не треба,—відповів [[чолові]]к так, як учила його медуза.
 —    Не знаю, що й сказати! Адже каптур — найдорожчий мій скарб.— Морський Дракон на хвильку замислився, а тоді додав: — Та нема ради. Ти врятував мою єдину доньку,  тож я задовольню твоє прохання.
@@ Рядок 29: / Рядок 29: @@
 З цими словами Морський Дракон віддав чоловікові чарівний каптур. Каптур справді був дивовижний: той, хто надівав його на голову, починав розуміти пташину мову.
-Медуза відвезла чоловіка з чарівним каптуром на берег. Розпрощавшися з нею, чоловік сів на камінь і почув, як на дереві навпроти нього цвірінчать горобці.
+Медуза відвезла чоловіка з чарівним каптуром на берег. Розпрощавшися з нею, [[чоловік]] сів на камінь і почув, як на дереві навпроти нього цвірінчать горобці.
 «Цікаво, про що вони розмовляють? Ну-бо спробую їх послухати»,— вирішив чоловік і натягнув на голову чарівний каптур.
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 І горобці засміялися.
-Чоловік увійшов у річку і справді побачив камінь. Узяв його, зішкрябав з нього мох, і камінь перетворився у блискучий золотий злиток.
+[[Чоловік]] увійшов у річку і справді побачив камінь. Узяв його, зішкрябав з нього мох, і камінь перетворився у блискучий золотий злиток.
 «Оце знахідка!» — зрадів чоловік і, сунувши камінь за пазуху, пішов далі.
@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 Він натягнув на голову чарівний каптур і почув ось що:
-—    Люди начебто й розумні, а простої речі не второпають! От, скажімо, найзнаменитіші лікарі не можуть вилікувати єдиної доньки тутешнього вельможі.  Хоч  які  ліки  їй  дають — нічого  не  допомагає.   А  річ у тім, що коли будинок вельможі пошивали тростиною, то прищемили гадюку. Якби її вдалося звільнити й нагодувати, то дівчина відразу одужала б.
+—    Люди начебто й розумні, а простої речі не второпають! От, скажімо, найзнаменитіші лікарі не можуть вилікувати єдиної доньки тутешнього вельможі.  Хоч  які  ліки  їй  дають — нічого  не  допомагає.   А  річ у тім, що коли будинок вельможі пошивали тростиною, то прищемили гадюку. Якби її вдалося звільнити й нагодувати, то [[дівчина]] відразу одужала б.
 «Оце цікаво!» — зрадів чоловік і, часу не марнуючи, подався до вельможі.
@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 «Хто вилікує мою доньку, той буде моїм зятем».
-—    Я прийшов вилікувати вашу доньку,— сказав чоловік, ставши перед ґанком.
+—    Я прийшов вилікувати вашу доньку,— сказав [[чоловік]], ставши перед ґанком.
 Лікарі, що були в домі, засміялися: мовляв, як ти її, чоловіче, вилікуєш, коли ми не зуміли?
@@ Рядок 71: / Рядок 71: @@
 —    Будеш моїм зятем,— сказав він чоловікові й віддав за нього свою доньку.
-Кажуть, що відтоді чоловік той зажив у щасті й багатстві.
+Кажуть, що відтоді [[чоловік]] той зажив у щасті й багатстві.
 {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія	Версія за 15:35, 24 вересня 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Давно колись ішов собі узбережжям чоловік. Аж бачить — риба б'ється на піску.
	+
	+	— Добрий чоловіче, кинь мене у воду, а то люди спіймають! — заблагала вона.
	+
	+	Чоловік послухався риби й кинув її в воду якомога далі від берега. «Хоч одну добру справу сьогодні зробив»,— радів він, ідучи далі. Зненацька хтось до нього обізвався. Чоловік обернувся — перед ним стояла вродлива дівчина.
	+
	+	— Мене послав до тебе Морський Дракон. Він дякує тобі за порятунок його доньки і просить завітати до нього в гості,— сказала вона й кілька разів уклонилася.
	+
	+	— Я б залюбки завітав,— відповів чоловік,— але ж я не вмію плавати. Як доберуся до палацу Морського Дракона?
	+
	+	— То нічого. Сідай мені на спину. Адже я — медуза.
	+
	+	І справді: дівчина, тільки-но ступила у воду, перетворилася в медузу. Чоловік умостився на ній, і вони пірнули в морську глибінь.
	+
	+	— Коли Морський Дракон спитає, чого б ти хотів, попроси у нього чарівний каптур: мовляв, нічого іншого тобі не треба,— навчала чоловіка медуза.
	+
	+	Незабаром вони прибули до палацу Морського Дракона. Вмить перед чоловіком з'явилися столи зі смачними стравами. Припливли риби, почали співати й танцювати.
	+
	+	«Правду казали люди: палац Морського Дракона не зрівняти ні з чим»,— подумав чоловік. Йому здалося, що він бачить сон.
	+
	+	Морський Дракон обізвався до нього:
	+
	+	— Ти врятував од смерті мою доньку, і я хочу за це тобі віддячити. Проси чого хочеш — одержиш.
	+
	+	— Дай мені чарівний каптур, більше нічого не треба,—відповів чоловік так, як учила його медуза.
	+
	+	— Не знаю, що й сказати! Адже каптур — найдорожчий мій скарб.— Морський Дракон на хвильку замислився, а тоді додав: — Та нема ради. Ти врятував мою єдину доньку, тож я задовольню твоє прохання.
	+
	+	З цими словами Морський Дракон віддав чоловікові чарівний каптур. Каптур справді був дивовижний: той, хто надівав його на голову, починав розуміти пташину мову.
	+
	+	Медуза відвезла чоловіка з чарівним каптуром на берег. Розпрощавшися з нею, чоловік сів на камінь і почув, як на дереві навпроти нього цвірінчать горобці.
	+
	+	«Цікаво, про що вони розмовляють? Ну-бо спробую їх послухати»,— вирішив чоловік і натягнув на голову чарівний каптур.
	+
	+	Тієї ж миті — уявіть собі! — цвірінчання стало схоже на людську мову.
	+
	+	— Люди начебто й розумні, однак простої речі не второпають! Отут Внизу, під деревом, тече невеличка річка. Посеред річки лежить камінь. Люди переходять по ньому з берега на берег, але не помічають, що він із золота. Ото вже недолугі!
	+
	+	І горобці засміялися.
	+
	+	Чоловік увійшов у річку і справді побачив камінь. Узяв його, зішкрябав з нього мох, і камінь перетворився у блискучий золотий злиток.
	+
	+	«Оце знахідка!» — зрадів чоловік і, сунувши камінь за пазуху, пішов далі.
	+
	+	Невдовзі побачив сосну, на якій сиділи ворони.
	+
	+	Він натягнув на голову чарівний каптур і почув ось що:
	+
	+	— Люди начебто й розумні, а простої речі не второпають! От, скажімо, найзнаменитіші лікарі не можуть вилікувати єдиної доньки тутешнього вельможі. Хоч які ліки їй дають — нічого не допомагає. А річ у тім, що коли будинок вельможі пошивали тростиною, то прищемили гадюку. Якби її вдалося звільнити й нагодувати, то дівчина відразу одужала б.
	+
	+	«Оце цікаво!» — зрадів чоловік і, часу не марнуючи, подався до вельможі.
	+
	+	На воротах його дому висіло оголошення:
	+
	+	«Хто вилікує мою доньку, той буде моїм зятем».
	+
	+	— Я прийшов вилікувати вашу доньку,— сказав чоловік, ставши перед ґанком.
	+
	+	Лікарі, що були в домі, засміялися: мовляв, як ти її, чоловіче, вилікуєш, коли ми не зуміли?
	+
	+	— Ліки не повернуть вашій доньці здоров'я,— звернувся чоловік до вельможі.— Вона одужає тоді, коли буде звільнено гадюку із тростинової покрівлі вашого будинку.
	+
	+	Хоча вельможа не дуже повірив тому, що почув, він усе ж звелів слугам розшити покрівлю. Справді — в тростиновому снопику лежала напівмертва гадюка! Їй дали рису, і вона ожила, видовжившись на один сяку. За хвилину після цього підвелася з постелі й дівчина — пройшла власними йогами відстань в один сяку.
	+
	+	Дали гадюці ще трохи рису, і вона видовжилась іще на один сяку. А дівчина знову пройшла таку саму відстань.
	+
	+	Коли ж гадюка, відновивши сили, зникла в траві, дівчина одужала остаточно.
	+
	+	Вельможа тішився не натішився таким щастям.
	+
	+	— Будеш моїм зятем,— сказав він чоловікові й віддав за нього свою доньку.
	+
	+	Кажуть, що відтоді чоловік той зажив у щасті й багатстві.