Чарівний свищик і золоті яблука (французька народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 04:22, 4 жовтня 2013

2013-10-04T04:22:00Z

Bogdana в 04:21, 4 жовтня 2013

2013-10-04T04:21:22Z

Bogdan в 09:46, 22 вересня 2013

2013-09-22T09:46:34Z

Показати зміни

Bogdan: перейменував «Чарівний свищик і золоті яблука» на «Чарівний свищик і золоті яблука (французька народна казка)»

2013-09-22T09:32:43Z

перейменував «Чарівний свищик і золоті яблука» на «Чарівний свищик і золоті яблука (французька народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською мо...

2013-09-22T09:29:54Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською мо...

Нова сторінка

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 Прийшли вони в замок — чи то пак у палац, а не в замок,— а принцеса вже сидить, жде своїх женихів і випробування для них підготувала, не дуже й хитромудре, а все-таки. Принесла вона в кошику яблука — у принцес завжди про запас є золоті яблука. Як зібрались усі женихи в залі — душ п'ятнадцять, мабуть,— та ні, що це я, душ двадцять, не менше! — еге ж, як зібралися, вона й кинула їм золоте яблуко.
-—    Хто піймає, той буде [[нареченим]]! — сказала.— Лічу до трьох!
+—    Хто піймає, той буде нареченим! — сказала.— Лічу до трьох!
 Отож кинула вона золоте яблуко, а женихи всі хто куди порозбігалися, видно, злякалися, що вдарить їх. Ще ґуля на тімені набіжить, а то й на лобі, всю красу їхню зіпсує! Вони ж без капелюхів були, не можна перед принцесою в капелюсі стояти, виховані люди так не роблять. Отож полякалися вони — і врозтіч, один на одного наскакують, спотикаються, а хто незграбніший — той і долі простягся.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жив собі король з красунею донькою, такою гарною, мов ясне сонечко, тільки непокірною і вередливою, як і всі королівські доньки. Коли дівчині минув двадцять Один рік, надумав король видати її заміж. Але хто не сватався до принцеси — ніхто їй не подобався. Одначе король-батько наполягав на своєму, і тоді принцеса придумала одну хитрість.
+Жив собі [[король]] з красунею донькою, такою гарною, мов ясне сонечко, тільки непокірною і вередливою, як і всі королівські доньки. Коли дівчині минув двадцять Один рік, надумав король видати її заміж. Але хто не сватався до принцеси — ніхто їй не подобався. Одначе король-батько наполягав на своєму, і тоді принцеса придумала одну хитрість.
 А на хитрі видумки вона була скора! От і сказала принцеса, що її нареченим стане тільки той, хто пройде випробування.
@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 У призначений день з'їхалися в королівський замок — та що там/замок, справжній палац! — еге ж, з'їхалися до короля з усіх кінців землі женихи багаті, пишно вбрані, хто в капелюсі з пером, хто в чоботях із срібними пряжками, хто в оксамитовім камзолі з мереживом. На всіх оздоби — золоті, коштовні. Тільки собою женихи не вельми гожі були. Той товстопузий, а той косоокий, один накульгує, інший ногу тягне.
-Як побачила їх принцеса — так і пирхнула сміхом. А стояв там один пригожий хлопець. Тільки не серед женихів, ні,— у юрбі, що зібралася на видовисько. То був простий собі пастух і попав він у королівський замок — та що я кажу — справжній палац! — еге ж, попав він зовсім випадково, мимохідь зайшов.
+Як побачила їх[[ принцеса]] — так і пирхнула сміхом. А стояв там один пригожий хлопець. Тільки не серед женихів, ні,— у юрбі, що зібралася на видовисько. То був простий собі пастух і попав він у королівський замок — та що я кажу — справжній палац! — еге ж, попав він зовсім випадково, мимохідь зайшов.
 Вирушив він рано-вранці з дому і стрів по дорозі стареньку бабусю з великою в'язкою хмизу. Важко було бідолашній таку ношу нести, а пастухові це невдивовижу, от і взяв він у неї ту в'язку, до самого дому провів стареньку. А там вони розпрощалися, і на згадку бабуся подарувала хлопцеві свищик. Звичайний дерев'яний свищик. Таким свищиком пастух звик свою череду збирати і собак кликати.
@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 Прийшли вони в замок — чи то пак у палац, а не в замок,— а принцеса вже сидить, жде своїх женихів і випробування для них підготувала, не дуже й хитромудре, а все-таки. Принесла вона в кошику яблука — у принцес завжди про запас є золоті яблука. Як зібрались усі женихи в залі — душ п'ятнадцять, мабуть,— та ні, що це я, душ двадцять, не менше! — еге ж, як зібралися, вона й кинула їм золоте яблуко.
-—    Хто піймає, той буде нареченим! — сказала.— Лічу до трьох!
+—    Хто піймає, той буде [[нареченим]]! — сказала.— Лічу до трьох!
 Отож кинула вона золоте яблуко, а женихи всі хто куди порозбігалися, видно, злякалися, що вдарить їх. Ще ґуля на тімені набіжить, а то й на лобі, всю красу їхню зіпсує! Вони ж без капелюхів були, не можна перед принцесою в капелюсі стояти, виховані люди так не роблять. Отож полякалися вони — і врозтіч, один на одного наскакують, спотикаються, а хто незграбніший — той і долі простягся.
-Принцеса сміється, і всі регочуть, аж за животи беруться, а найдужче сміється молодий пастух — дуже сподобався йому принцесин жарт.
+[[Принцеса]] сміється, і всі регочуть, аж за животи беруться, а найдужче сміється молодий пастух — дуже сподобався йому принцесин жарт.
 Ось кинула принцеса друге яблуко. Тепер женихи вже не порозбігалися — все-таки не хотілося їм без молодої додому вертатися. Почали вони ловити золоте яблуко, руками махають, один одного штовхають, але заважають їм манжети мереживні, та одяг тісний, парадний, та підбори високі.
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 А принцеса взяла та й підвела його до батька-короля:
-—    Оце, ваша величність, мій наречений!
+—    Оце, ваша величність, мій [[наречений]]!
 Казав я вам, що вона примхлива була, але щоб таку штуку утнути — цього вже король не сподівався. Ох і розсердився він!
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 —    Не буде цього! — вигукнув.
-—    А ваше королівське слово? — мовила принцеса.
+—    А ваше королівське слово? — мовила [[принцеса]].
 Довелося королю погодитись — ні, не зовсім погодитись, придумав він для нареченого три випробування. От як пройде він ці випробування, тоді вже — що вдієш — хай одружується з принцесою.
@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 Пастух зразу догадався, що це принцеса, а не проста селянка.
-—    А як? — зраділа принцеса.
+—    А як? — зраділа [[принцеса]].
 —    Посидь зі мною на травичці, поцілуй мене!
@@ Рядок 83: / Рядок 83: @@
 Та тільки недовго сидів заєць у його кошику: свиснув пастух, і заєць одразу до нього вернувся. А хіба ж легко було королеві в дурнях ходити? Віслюка поцілував, та ще й не раз, а тричі! І все марно. Єдина втіха: добре, хоч не впізнав його пастух. Так міркував король.
-На другий день король придумав пастухові нове діло.
+На другий день [[король]] придумав пастухові нове діло.
 —    Коли настане темна ніч,— сказав він,— ти спустишся в підвал, там зсипано в одну купу сто мірок гороху і сто мірок сочевиці. До ранку ти їх перебереш і складеш на дві рівні купи. Щоб в одній горох був, а в другій — сочевиця.
@@ Рядок 117: / Рядок 117: @@
 —    Досить! Досить! Мішок повен! — закричав король.
-А якщо повен і принцеса не перечить, то якраз настала пора нам весілля відгуляти.
+А якщо повен і [[принцеса]] не перечить, то якраз настала пора нам весілля відгуляти.
-Принцеса, звісно, не перечила.  І незабаром відгуляли пишне весілля.
+[[Принцеса]], звісно, не перечила.  І незабаром відгуляли пишне весілля.