Чому морська вода солона (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 21:16, 3 січня 2014

2014-01-03T21:16:40Z

Bogdan в 15:16, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:16:49Z

Bogdan: перейменував «Чому морська вода солона» на «Чому морська вода солона (японська народна казка)»

2013-09-24T15:04:44Z

перейменував «Чому морська вода солона» на «Чому морська вода солона (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мово...

2013-09-24T15:02:11Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мово...

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жили собі колись два брати. Старший був дурний, а молодший — розумний.
+Жили собі колись два [[брат]]и. Старший був дурний, а молодший — розумний.
-Старший брат дуже хотів, щоб молодший пішов у прийми, а молодший і сам був не від того, щоб зажити на стороні. Отож невдовзі він оженився, найняв у сусідів кімнату і сяк-так перебивався з молодою дружиною.
+Старший [[брат]] дуже хотів, щоб молодший пішов у прийми, а молодший і сам був не від того, щоб зажити на стороні. Отож невдовзі він оженився, найняв у сусідів кімнату і сяк-так перебивався з молодою дружиною.
 Але прийшла зима, роботи не стало, і під Новий рік у сім'ї молодшого брата не було й жменьки рису. Довелося йому йти до старшого брата — позичити рису.
-—    Немає в мене зайвого рису! — сказав старший брат.— А хіба твоя жінка не принесла тобі посагу? Я тобі й рисинки не позичу! Йди собі, звідки прийшов!
+—    Немає в мене зайвого рису! — сказав старший [[брат]].— А хіба твоя жінка не принесла тобі посагу? Я тобі й рисинки не позичу! Йди собі, звідки прийшов!
 Молодший брат, засмучений, побрів навмання дорогою. На гірському перевалі він зустрів сивобородого дідуся, схожого на чаклуна. Дідусь збирав хмиз.
-—    Гей, чоловіче, куди йдеш? — спитав дідусь.
+—    Гей, чоловіче, куди йдеш? — спитав [[дід]]усь.
 —    Сьогодні останній день року, а я не маю чого пожертвувати богам,— зітхнув молодший брат.— Тож і шукаю:   може,  щось знайду.
-—    Ото біда!.. Ось, візьми ячмінний пиріжок,— мовив дідусь.— Піди до храму Лісового Духа — ген там видніє, бачиш? За тим храмом є печера, а в ній живуть карлики: Вони схочуть поласувати твоїм пиріжком. А ти скажи, що віддаси його тільки за кам'яну ступку.
+—    Ото біда!.. Ось, візьми ячмінний пиріжок,— мовив [[дід]]усь.— Піди до храму Лісового Духа — ген там видніє, бачиш? За тим храмом є печера, а в ній живуть карлики: Вони схочуть поласувати твоїм пиріжком. А ти скажи, що віддаси його тільки за кам'яну ступку.
 —    Дякую! Зроблю, як ви радите.
-Молодший брат подався до храму. Справді, за храмом була печера, а в ній — сила-силенна карликів. Вони метушилися, намагаючись затягти до печери очеретину.
+Молодший [[брат]] подався до храму. Справді, за храмом була печера, а в ній — сила-силенна карликів. Вони метушилися, намагаючись затягти до печери очеретину.
 —    Стривайте, я вам допоможу! — вигукнув молодший брат, і очеретина вмить опинилася в печері.
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 —    Як хочеться поласувати цим пиріжком! Віддай його нам! — мовив карлик, а інші підхопили хором: — Віддай нам пиріжок!
-—    Я згоден віддати, але тільки за кам'яну ступку,— відповів молодший брат — так, як навчив його —дідусь.
+—    Я згоден віддати, але тільки за кам'яну ступку,— відповів молодший [[брат]] — так, як навчив його —[[дід]]усь.
 —    Он як! Але ж ступка — наш найдорожчий скарб... Та дарма — віддамо її тобі.
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 Певно, карликам дуже кортіло посмакувати пиріжком, раз вони згодилися віддати ступку...
-Молодший брат, узявши ступку, пішов до гірського перевалу, де на нього чекав дідусь.
+Молодший [[брат]], узявши ступку, пішов до гірського перевалу, де на нього чекав дідусь.
 —    Ну що, віддали тобі карлики ступку? — спитав той.
-—    Віддали,— відповів молодший брат.
+—    Віддали,— відповів молодший [[брат]].
 —    Чудово! А тепер послухай, що я скажу. Крутнеш ти цю ступку праворуч — одержиш усе, що в неї попросиш. Крутнеш ліворуч — вона перестане тебе обдаровувати.
@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 —    Сипся, рисе! Сипся, рисе!
-І  сталося чудо:  за якусь мить лна циновці лежала  купа  рису. Далі молодший брат звелів:
+І  сталося чудо:  за якусь мить лна циновці лежала  купа  рису. Далі молодший [[брат]] звелів:
 —    Висипайтеся, лососі! Висипайтеся, лососі!
@@ Рядок 49: / Рядок 49: @@
 Із ступки відразу повискакували здорові рибини.
-—    Голод більше  нам  не  загрожуватиме! — вигукнув  молодший  брат.
+—    Голод більше  нам  не  загрожуватиме! — вигукнув  молодший  [[брат]].
 —    Яке щастя!  А все завдяки тобі,— раділа й молода дружина. Тепер  у  молодшого   брата  було   все,   чого  душа   забажає.   Бракувало тільки пристойної оселі. І він знову крутнув ступку праворуч, і з'явився в нього гарний будиночок з коморою.
@@ Рядок 72: / Рядок 72: @@
 {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія	Версія за 15:16, 24 вересня 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Жили собі колись два брати. Старший був дурний, а молодший — розумний.

	+	Старший брат дуже хотів, щоб молодший пішов у прийми, а молодший і сам був не від того, щоб зажити на стороні. Отож невдовзі він оженився, найняв у сусідів кімнату і сяк-так перебивався з молодою дружиною.

	+	Але прийшла зима, роботи не стало, і під Новий рік у сім'ї молодшого брата не було й жменьки рису. Довелося йому йти до старшого брата — позичити рису.
	+
	+	— Немає в мене зайвого рису! — сказав старший брат.— А хіба твоя жінка не принесла тобі посагу? Я тобі й рисинки не позичу! Йди собі, звідки прийшов!
	+
	+	Молодший брат, засмучений, побрів навмання дорогою. На гірському перевалі він зустрів сивобородого дідуся, схожого на чаклуна. Дідусь збирав хмиз.
	+
	+	— Гей, чоловіче, куди йдеш? — спитав дідусь.
	+
	+	— Сьогодні останній день року, а я не маю чого пожертвувати богам,— зітхнув молодший брат.— Тож і шукаю: може, щось знайду.
	+
	+	— Ото біда!.. Ось, візьми ячмінний пиріжок,— мовив дідусь.— Піди до храму Лісового Духа — ген там видніє, бачиш? За тим храмом є печера, а в ній живуть карлики: Вони схочуть поласувати твоїм пиріжком. А ти скажи, що віддаси його тільки за кам'яну ступку.
	+
	+	— Дякую! Зроблю, як ви радите.
	+
	+	Молодший брат подався до храму. Справді, за храмом була печера, а в ній — сила-силенна карликів. Вони метушилися, намагаючись затягти до печери очеретину.
	+
	+	— Стривайте, я вам допоможу! — вигукнув молодший брат, і очеретина вмить опинилася в печері.
	+
	+	— О, який ти силач! — захоплено вигукнули карлики. Аж тут котрийсь із них побачив ячмінний пиріжок.
	+
	+	— Як хочеться поласувати цим пиріжком! Віддай його нам! — мовив карлик, а інші підхопили хором: — Віддай нам пиріжок!
	+
	+	— Я згоден віддати, але тільки за кам'яну ступку,— відповів молодший брат — так, як навчив його —дідусь.
	+
	+	— Он як! Але ж ступка — наш найдорожчий скарб... Та дарма — віддамо її тобі.
	+
	+	Певно, карликам дуже кортіло посмакувати пиріжком, раз вони згодилися віддати ступку...
	+
	+	Молодший брат, узявши ступку, пішов до гірського перевалу, де на нього чекав дідусь.
	+
	+	— Ну що, віддали тобі карлики ступку? — спитав той.
	+
	+	— Віддали,— відповів молодший брат.
	+
	+	— Чудово! А тепер послухай, що я скажу. Крутнеш ти цю ступку праворуч — одержиш усе, що в неї попросиш. Крутнеш ліворуч — вона перестане тебе обдаровувати.
	+
	+	Молодший брат красненько подякував дідусеві й побрався додому. Простелив циновку, поставив ступку, крутнув її праворуч і звелів:
	+
	+	— Сипся, рисе! Сипся, рисе!
	+
	+	І сталося чудо: за якусь мить лна циновці лежала купа рису. Далі молодший брат звелів:
	+
	+	— Висипайтеся, лососі! Висипайтеся, лососі!
	+
	+	Із ступки відразу повискакували здорові рибини.
	+
	+	— Голод більше нам не загрожуватиме! — вигукнув молодший брат.
	+
	+	— Яке щастя! А все завдяки тобі,— раділа й молода дружина. Тепер у молодшого брата було все, чого душа забажає. Бракувало тільки пристойної оселі. І він знову крутнув ступку праворуч, і з'явився в нього гарний будиночок з коморою.
	+
	+	Молодший брат запросив до себе в гості рідню й сусідів, пригощав їх смачними наїдками і найкращими напоями.
	+
	+	«Як це він забагатів?» — дивувався старший брат, і взяли його завидки.
	+
	+	Він став крадькома стежити за молодшим братом, і коли той пішов до комори, старший брат зазирнув у шпарину. Бачить — молодший брат крутить ступку й примовляє: «Сиптеся, солодощі! Сиптеся, солодощі!»
	+
	+	«Оце так диво! Не вірю власним очам!» — подумав старший брат.
	+
	+	Пізно ввечері, коли всі вже полягали спати, старший брат узяв ступку, побіг з нею на берег, сів у човен і поплив у море. Пливучи, наминав прихоплені разом із ступкою рисові коржики та солодощі. В роті у нього стало солодко-солодко, і захотілося йому чогось солоного.
	+
	+	«Спробую, на що здатна ця ступка»,— вирішив старший брат.
	+
	+	Крутнувши ступку праворуч, він звелів: «Сипся, соле! Сипся, соле!»
	+
	+	І сіль посипалася. Незабаром насипався повен човен. Та от біда — старший брат не знав, як зупинити ступку, тож купа солі чимраз більшала. І човен кінець кінцем пішов під воду й потонув.
	+
	+	Кажуть, начебто й досі ступка крутиться на дні моря, бо нікому її спинити, й розсипає навкруг сіль. Отим-то морська вода й солона.