Чому пес і кіт ненавидяться (Українська народна казка) - Історія редагувань

Kos Street King: перейменував «Чому пес і кіт ненавидяться ID 69» на «Чому пес і кіт ненавидяться (Українська народна казка)»

2009-09-29T09:59:25Z

перейменував «Чому пес і кіт ненавидяться ID 69» на «Чому пес і кіт ненавидяться (Українська народна казка)»

Kos Street King в 09:59, 29 вересня 2009

2009-09-29T09:59:05Z

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:44Z

1 версія

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

Здибає пес кота: «Ти куда ідеш?» — «Та іду, бо мене прогонять, що-сми постарів, там не годен вже службу робити». Каже пес: «Ходи зо мнов, будемо товаришами».

Ідуть вони, аж дивляться — а то щось ся блищить над окопом. Приходять они ближче, а то гадина. «А ви,— каже гадина,— де ідете?» Кажуть они: «Ми ідемо у світ».— «Но, то, може би, ви і мене узяли?» — «Чому ні? Озьмемо. Ходи!»

Но вже є їх троє. Ідуть они, ідуть та й здибають мишаче весілля. Імила гадина свашку, а кіт матку, а пес молоду — та й по весіллю. Але вийшла мишача мама та й каже: «Бійтеся бога, пани! Не розбивайте весілля; що схочете, то вам дамо, лиш лишіть нас у спокою». Каже пес: «Ми ніц не хочемо, лиш аби-сте нам таке дали, аби ми через море перейшли». Каже миш: «Я вам дам таке, що погадаєте, то то буде; як от прийдете над море, то скажете: «Камінчику, дай, боже, щоби на цім морі золотий міст став». Як то скажете, то так буде». Но, пустили они то весілля та й пішли.

Ідуть они, ідуть, та й пес забув геть, як то ся каже. Але ніц. Прийшли они над море, а пес каже до кота: «Но, сідай,— каже,— на мене, то я тебе перенесу, бо ти знаєш, що ми лиш два, бо гадина ся нам загубила; а цей камінчик бери у рот і держи, аби-с го не загубив».

Сів кіт на пса, та й пес його несе. Но, несе він його, несе, аж на середині моря питається пес кота: «А маєш, брате, камінчик?» Каже кіт: «Маю!» Та й як отворив рот се слово казати, та й камінчик тот упав з рота у море. Кіт дуже задумався, як то ся стало, але однако ніц не каже, лиш заєдно думає, що робити. Наколи лиш пес море переплив — кіт штрик на ялицю, лиш очима засвітив. Але пес сів та й думає: «Гій, де ся дів кіт?» Так він ся тим засмутив, що аж заплакав. Але він глип, а кіт на ялиці. Пес ся утішив та й каже: «Скажи мені, брате, чо-с ся сховав від мене, а ходи сюди». Кіт каже: «Я тот камінчик упустив у море та боюся, аби ти мене не передер». Каже пес: «Ходи, не бійся!» Але кіт каже: «Склади передо мнов лапки навхрест і поцілуй, що мене не тинеш, то я д тобі піду». Але пес каже: «Ходи, не бійся!» Та й кіт не хотів, а пес пішов собі геть. Та й від тогди они не жиють у згоді.

← Попередня версія	Версія за 09:59, 29 вересня 2009
(Немає відмінностей)

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-Здибає пес кота: «Ти куда ідеш?» — «Та іду, бо мене прогонять, що-сми постарів, там не годен вже службу робити». Каже пес: «Ходи зо мнов, будемо товаришами».
+[[Категорія:Казки про тварин]]
 Ідуть вони, аж дивляться — а то щось ся блищить над окопом. Приходять они ближче, а то гадина. «А ви,— каже гадина,— де ідете?» Кажуть они: «Ми ідемо у світ».— «Но, то, може би, ви і мене узяли?» — «Чому ні? Озьмемо. Ходи!»
-Но вже є їх троє. Ідуть они, ідуть та й здибають мишаче весілля. Імила гадина свашку, а кіт матку, а пес молоду — та й по весіллю. Але вийшла мишача мама та й каже: «Бійтеся бога, пани! Не розбивайте весілля; що схочете, то вам дамо, лиш лишіть нас у спокою». Каже пес: «Ми ніц не хочемо, лиш аби-сте нам таке дали, аби ми через море перейшли». Каже миш: «Я вам дам таке, що погадаєте, то то буде; як от прийдете над море, то скажете: «Камінчику, дай, боже, щоби на цім морі золотий міст став». Як то скажете, то так буде». Но, пустили они то весілля та й пішли.
+Но вже є їх троє. Ідуть они, ідуть та й здибають мишаче весілля. Імила гадина свашку, а [[кіт]] матку, а [[пес]] молоду — та й по весіллю. Але вийшла мишача мама та й каже: «Бійтеся бога, пани! Не розбивайте весілля; що схочете, то вам дамо, лиш лишіть нас у спокою». Каже [[пес]]: «Ми ніц не хочемо, лиш аби-сте нам таке дали, аби ми через море перейшли». Каже миш: «Я вам дам таке, що погадаєте, то то буде; як от прийдете над море, то скажете: «Камінчику, дай, боже, щоби на цім морі золотий міст став». Як то скажете, то так буде». Но, пустили они то весілля та й пішли.
-Ідуть они, ідуть, та й пес забув геть, як то ся каже. Але ніц. Прийшли они над море, а пес каже до кота: «Но, сідай,— каже,— на мене, то я тебе перенесу, бо ти знаєш, що ми лиш два, бо гадина ся нам загубила; а цей камінчик бери у рот і держи, аби-с го не загубив».
+Ідуть они, ідуть, та й [[пес]] забув геть, як то ся каже. Але ніц. Прийшли они над море, а [[пес]] каже до кота: «Но, сідай,— каже,— на мене, то я тебе перенесу, бо ти знаєш, що ми лиш два, бо гадина ся нам загубила; а цей камінчик бери у рот і держи, аби-с го не загубив».
-Сів кіт на пса, та й пес його несе. Но, несе він його, несе, аж на середині моря питається пес кота: «А маєш, брате, камінчик?» Каже кіт: «Маю!» Та й як отворив рот се слово казати, та й камінчик тот упав з рота у море. Кіт дуже задумався, як то ся стало, але однако ніц не каже, лиш заєдно думає, що робити. Наколи лиш пес море переплив — кіт штрик на ялицю, лиш очима засвітив. Але пес сів та й думає: «Гій, де ся дів кіт?» Так він ся тим засмутив, що аж заплакав. Але він глип, а кіт на ялиці. Пес ся утішив та й каже: «Скажи мені, брате, чо-с ся сховав від мене, а ходи сюди». Кіт каже: «Я тот камінчик упустив у море та боюся, аби ти мене не передер». Каже пес: «Ходи, не бійся!» Але кіт каже: «Склади передо мнов лапки навхрест і поцілуй, що мене не тинеш, то я д тобі піду». Але пес каже: «Ходи, не бійся!» Та й кіт не хотів, а пес пішов собі геть. Та й від тогди они не жиють у згоді.
+Сів [[кіт]] на пса, та й [[пес]] його несе. Но, несе він його, несе, аж на середині моря питається [[пес]] кота: «А маєш, брате, камінчик?» Каже [[кіт]]: «Маю!» Та й як отворив рот се слово казати, та й камінчик тот упав з рота у море. [[кіт]] дуже задумався, як то ся стало, але однако ніц не каже, лиш заєдно думає, що робити. Наколи лиш [[пес]] море переплив — [[кіт]] штрик на ялицю, лиш очима засвітив. Але [[пес]] сів та й думає: «Гій, де ся дів [[кіт]]?» Так він ся тим засмутив, що аж заплакав. Але він глип, а [[кіт]] на ялиці. [[пес]] ся утішив та й каже: «Скажи мені, брате, чо-с ся сховав від мене, а ходи сюди». [[кіт]] каже: «Я тот камінчик упустив у море та боюся, аби ти мене не передер». Каже [[пес]]: «Ходи, не бійся!» Але [[кіт]] каже: «Склади передо мнов лапки навхрест і поцілуй, що мене не тинеш, то я д тобі піду». Але [[пес]] каже: «Ходи, не бійся!» Та й [[кіт]] не хотів, а [[пес]] пішов собі геть. Та й від тогди они не жиють у згоді.

← Попередня версія	Версія за 21:08, 18 вересня 2009
(Немає відмінностей)