Як вовк гусям грав (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana: Перенаправлено на Як вовк гусям грав (українська народна казка)

2014-02-11T10:16:45Z

Перенаправлено на Як вовк гусям грав (українська народна казка)

Kos Street King: перейменував «Як вовк гусям грав ID 107» на «Як вовк гусям грав (Українська народна казка)»

2009-09-21T18:52:01Z

перейменував «Як вовк гусям грав ID 107» на «Як вовк гусям грав (Українська народна казка)»

2009-09-21T18:12:48Z

перейменував «Як вовк гусям грав (Казки про тварин)» на «Як вовк гусям грав ID 107» поверх перенаправлення: відкинути 1. зробити українськ�

Kos Street King: перейменував «Як вовк гусям грав ID 107» на «Як вовк гусям грав (Казки про тварин)»

2009-09-21T10:01:07Z

перейменував «Як вовк гусям грав ID 107» на «Як вовк гусям грав (Казки про тварин)»

Kos Street King в 09:59, 21 вересня 2009

2009-09-21T09:59:51Z

Kos Street King в 09:58, 21 вересня 2009

2009-09-21T09:58:03Z

Kos Street King в 09:57, 21 вересня 2009

2009-09-21T09:57:31Z

Kos Street King в 09:56, 21 вересня 2009

2009-09-21T09:56:16Z

Kos Street King в 09:54, 21 вересня 2009

2009-09-21T09:54:44Z

Kos Street King в 09:54, 21 вересня 2009

2009-09-21T09:54:25Z

← Попередня версія		Версія за 10:16, 11 лютого 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[~~Категорія:~~українська народна казка]]	+	#redirect [[Як вовк гусям грав (українська народна казка)]]
−
−	Раз іде собі лісом неситий, спустив голову до землі і нюхає, а часом підійме вгору і дивиться кругом, чи нема десь чим поживитися; а такий голоден, що вже ледве на ногах волочиться.
−
−	~~Раз, на його щастя, увидів на полі громаду білих гусей і просто до них звернув.~~
−
−	[[Івасик-телесик\|Гуси]] як увиділи голодного [[вовк\|вовка]], що до них повертає, то зачали межи собою живіше розмовляти та знімати голови в його сторону. Наперед тієї гусячої громади виступив найстаріший сірий [[Івасик-телесик\|гусак]] і каже до [[вовк\|вовка]]: «Що хочеш, пане [[вовк\|вовче]], і кого тут глядаєш?» — «Я вас, гуси, поїм»,— каже голодний [[вовк]] ледве чутним голосом.— «А яке маєш право нас поїсти?» — запитався старий [[Івасик-телесик\|гусак]]. «Я дуже голоден і зате маю право вас поїсти».— «Добре, пане [[вовк\|вовче]],— озвався поважним голосом старий [[Івасик-телесик\|гусак]],— ми тобі не боронимося, бо знаємо, що більший меншого все має пожерти, але і то знаєм, пане [[вовк\|вовче]], що найбільшим грішникам перед смертю посліднюю волю сповняють».— «Яке то ваше посліднє бажання? Скажіть, то сповню»,— сказав [[вовк]]. «Ми добре знаємо, що ми мусимо погинути, то просимо, пане [[вовк\|вовче]], щоби ти нам заграв яку ноту, щоби ми ще в послідній раз затанцювали».— «Я вам заграю, але пильнуйте чимскорше танцювати, бо я дуже голоден».— «Грай, грай, якої найліпше знаєш». [[вовк\|Вовк]] зняв голову догори, зажмурив очі, бо свою музику знав напам'ять, без нот, і зачав бреніти, а [[Івасик-телесик\|гуси]] почали гагати і бігати одна по другу, лиш раз!..— і знялися вгору на крила та полетіли. А коли [[вовк]] скінчив свою музику, подивився навколо себе, за гусьми, а [[Івасик-телесик\|гуси]] вже далеко.
−
−	Голод не тітка, як каже прислів'я. [[вовк\|Вовкові]] голод докучає. Вже і не дивиться на нічо, а просто близь до села іде, щоби щось скорше знайти попоїсти. І так надибав на полі одного [[кінь\|коня]]. І каже до [[кінь\|коня]]: «Но, коню, я тепер тебе і з'їм, бо я дуже голоден».— «Я тобі, вовче, не забороняю, щоби ти мене їв; і маєш право»,— сказав [[кінь]].
−
−	[[вовк\|Вовк]] дуже втішився симпатією до [[кінь\|коня]] і що знову добре собі зажиє, бо [[кінь]] не полетить так, як [[Івасик-телесик\|гуси]]. «Но, [[кінь\|коню]], лягай собі на землю, най тя їм»,— каже [[вовк]]. «Зараз будеш їсти,— сказав [[кінь]] до [[вовк\|вовка]],— лиш наперед добре собі роздумай, чи можеш мене і з'їсти разом із підковами, бо я і сам не знаю, чи я маю підкови на ногах, чи ні; то хіба би ти, [[вовк\|вовче]], подивився на мої задні ноги, бо я не виджу сам».
−
−	[[Вовк]] прихилив голову коневі до задніх ніг, щоби добре придивитися, чи є в коня підкови на ногах. [[Кінь]] зараз обома йогами вдарив [[вовк\|вовка]] по зубах так, що [[вовк]] лиш перевернувся далеко позаду. А коли [[вовк]] прочунявся, то [[кінь]] був уже далеко.
−
−	Іде [[вовк]] далі полями і стрічає на полі [[лошак\|лошака]] і каже до нього: «Я тебе, лошаку, із'їм».— «Можеш мене відразу зачинати їсти, але знаєш добре, що мені мусиш наперед заспівати «вічная пам'ять», доки я ще жию,— сказав [[вовк\|вовкові]] [[лошак]],— бо як мені не заспіваєш, то тоді мною удавишся».— «Лиш тілько? — сказав [[вовк]].— То я тобі зараз заспіваю!..» — «Но, зачинай, бо много часу не є»,— сказав на то [[лошак]].
−
−	[[Вовк]] зажмурив очі і завив «вічная пам'ять» на цілу околицю. А коли доспівав і подивився доокола себе за [[лошак\|лошаком]], то за ни вже ним давно слід застив.
−
−	[[Вовк]] був дуже розгніваний сам на себе, що дався дурному лошакові обманути, та іде собі дальше дуже голоден і засумований, що була нагода попоїсти смачного м'яса, а до цього часу не вдалося. А коли надійшов над один берег, то звідтам увидів, що під берегом в болоті лежала громада диких [[свиня\|свиней]]. Він приблизився до них і вже не знав, що казати, лиш лакомо дивився на тучні [[свиня\|свині]].
−
−	«Що хочеш від нас, пане [[вовк\|вовче]]?» — перебила стара [[свиня]] тоді, коли вже [[вовк]] розняв рот та хотів щось сказати. «Я дуже голоден, то хочу вас поїсти»,— сказав нарешті [[вовк]]. «Добре,— згодилася стара [[свиня]],— ми тоді дамося поїсти, але нас мусиш наперед висповідати, бо ми, свині, дуже грішні і не хочемо без сповіді повмирати».— «Як я можу вас сповідати, коли я на попа не вчився і ним не був ніколи?» — «То не є хиба, що ти не був попом. Я тебе навчу; лиш ти стань над берегом, а ми всі одна за другою будемо у тебе сповідатися від своїх гріхів».
−
−	~~Згодився на то [[вовк]] і став над берегом та чекав, як то [[свиня\|свині]] будуть сповідатися.~~
−
−	[[Свиня]] розігналася і вдарила вовка головою у черево, так що [[вовк]] лиш покотився долі скалою. По хвилі ледве витягся на берег, але [[свиня\|свиней]] вже нігде не видів. І знову забрався до лісу.
−
−	Іде вовк лісом та й дивиться. А там чоловік рубає дрова. Коли приходить ближче до чоловіка, то знайшов під корчами торбу з хлібом і ковбасою, що чоловік там сховав собі на полуденок. [[Вовк]] наперед поїв хліб, а ковбасою грався і верг так ковбасою угору, що ковбаса завісилася на галузу на корчі. І [[вовк]] хоч як спинявся та підскакував горі корчем, але не міг досягнути. Тоді зачав голосно вити і сам до себе сказав: «О, який я дурень! Чи мені було [[Гуси\|гусям]] грати, коли я не музикант?!.. Мені було їх поїсти! Чи я мусив бути кобилі за коваля, коли я ковальства не учився і на коваля не родився?!.. Або я мусив бути лошаті дурному за дяка і співати «вічная пам'ять», коли я не дяк?!.. Чи мені було свині сповідати, коли я на попа не учився і не такого роду?!.. Та не мав права [[свині]] сповідати!.. А тепер мені було такою доброю і смачною ковбасою гратися?!.. Мені було б хоч ковбасу поїсти наперед! А я останній дурень! Мене треба було добре набити, то я мав би більше розуму!..»
−
−	Як чоловік учув за плечима [[вовк\|вовка]], що він там собі потихо виє, взяв собі у руки читавоє поліно і придивлявся із-за корча та увидів, що [[вовк]] його торбу випорожнив і дивиться угору на корча за ковбасою. Закрався потихо із-за корча і хопив вовка за хвіст і зачав бити...

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 Голод не тітка, як каже прислів'я. [[вовк|Вовкові]] голод докучає. Вже і не дивиться на нічо, а просто близь до села іде, щоби щось скорше знайти попоїсти. І так надибав на полі одного [[кінь|коня]]. І каже до [[кінь|коня]]: «Но, коню, я тепер тебе і з'їм, бо я дуже голоден».— «Я тобі, вовче, не забороняю, щоби ти мене їв; і маєш право»,— сказав [[кінь]].
-[[вовк|Вовк]] дуже втішився симпатією до [[кінь|коня]] і що знову добре собі зажиє, бо [[кінь]] не полетить так, як [[гуси]]. «Но, [[кінь|коню]], лягай собі на землю, най тя їм»,— каже [[вовк]]. «Зараз будеш їсти,— сказав [[кінь]] до [[вовк|вовка]],— лиш наперед добре собі роздумай, чи можеш мене і з'їсти разом із підковами, бо я і сам не знаю, чи я маю підкови на ногах, чи ні; то хіба би ти, [[вовк|вовче]], подивився на мої задні ноги, бо я не виджу сам».
+[[вовк|Вовк]] дуже втішився симпатією до [[кінь|коня]] і що знову добре собі зажиє, бо [[кінь]] не полетить так, як [[Івасик-телесик|гуси]]. «Но, [[кінь|коню]], лягай собі на землю, най тя їм»,— каже [[вовк]]. «Зараз будеш їсти,— сказав [[кінь]] до [[вовк|вовка]],— лиш наперед добре собі роздумай, чи можеш мене і з'їсти разом із підковами, бо я і сам не знаю, чи я маю підкови на ногах, чи ні; то хіба би ти, [[вовк|вовче]], подивився на мої задні ноги, бо я не виджу сам».
 [[Вовк]] прихилив голову коневі до задніх ніг, щоби добре придивитися, чи є в коня підкови на ногах. [[Кінь]] зараз обома йогами вдарив [[вовк|вовка]] по зубах так, що [[вовк]] лиш перевернувся далеко позаду. А коли [[вовк]] прочунявся, то [[кінь]] був уже далеко.
-Іде [[вовк]] далі полями і стрічає на полі [[лошак|лошака]] і каже до нього: «Я тебе, лошаку, із'їм».— «Можеш мене відразу зачинати їсти, але знаєш добре, що мені мусиш наперед заспівати «вічная пам'ять», доки я ще жию,— сказав [[вовкові]] [[лошак]],— бо як мені не заспіваєш, то тоді мною удавишся».— «Лиш тілько? — сказав [[вовк]].— То я тобі зараз заспіваю!..» — «Но, зачинай, бо много часу не є»,— сказав на то [[лошак]].
+Іде [[вовк]] далі полями і стрічає на полі [[лошак|лошака]] і каже до нього: «Я тебе, лошаку, із'їм».— «Можеш мене відразу зачинати їсти, але знаєш добре, що мені мусиш наперед заспівати «вічная пам'ять», доки я ще жию,— сказав [[вовк|вовкові]] [[лошак]],— бо як мені не заспіваєш, то тоді мною удавишся».— «Лиш тілько? — сказав [[вовк]].— То я тобі зараз заспіваю!..» — «Но, зачинай, бо много часу не є»,— сказав на то [[лошак]].
 [[Вовк]] зажмурив очі і завив «вічная пам'ять» на цілу околицю. А коли доспівав і подивився доокола себе за [[лошак|лошаком]], то за ни вже ним давно слід застив.

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Раз, на його щастя, увидів на полі громаду білих гусей і просто до них звернув.
-[[Івасик-телесик|Гуси]] як увиділи голодного [[вовк|вовка]], що до них повертає, то зачали межи собою живіше розмовляти та знімати голови в його сторону. Наперед тієї гусячої громади виступив найстаріший сірий [[Івасик-телесик||гусак]] і каже до [[вовк|вовка]]: «Що хочеш, пане [[вовк|вовче]], і кого тут глядаєш?» — «Я вас, гуси, поїм»,— каже голодний [[вовк]] ледве чутним голосом.— «А яке маєш право нас поїсти?» — запитався старий [[Івасик-телесик|гусак]]. «Я дуже голоден і зате маю право вас поїсти».— «Добре, пане [[вовк|вовче]],— озвався поважним голосом старий [[Івасик-телесик|гусак]],— ми тобі не боронимося, бо знаємо, що більший меншого все має пожерти, але і то знаєм, пане [[вовк|вовче]], що найбільшим грішникам перед смертю посліднюю волю сповняють».— «Яке то ваше посліднє бажання? Скажіть, то сповню»,— сказав [[вовк]]. «Ми добре знаємо, що ми мусимо погинути, то просимо, пане [[вовк|вовче]], щоби ти нам заграв яку ноту, щоби ми ще в послідній раз затанцювали».— «Я вам заграю, але пильнуйте чимскорше танцювати, бо я дуже голоден».— «Грай, грай, якої найліпше знаєш». [[вовк|Вовк]] зняв голову догори, зажмурив очі, бо свою музику знав напам'ять, без нот, і зачав бреніти, а [[Івасик-телесик|гуси]] почали гагати і бігати одна по другу, лиш раз!..— і знялися вгору на крила та полетіли. А коли [[вовк]] скінчив свою музику, подивився навколо себе, за гусьми, а [[Івасик-телесик|гуси]] вже далеко.
+[[Івасик-телесик|Гуси]] як увиділи голодного [[вовк|вовка]], що до них повертає, то зачали межи собою живіше розмовляти та знімати голови в його сторону. Наперед тієї гусячої громади виступив найстаріший сірий [[Івасик-телесик|гусак]] і каже до [[вовк|вовка]]: «Що хочеш, пане [[вовк|вовче]], і кого тут глядаєш?» — «Я вас, гуси, поїм»,— каже голодний [[вовк]] ледве чутним голосом.— «А яке маєш право нас поїсти?» — запитався старий [[Івасик-телесик|гусак]]. «Я дуже голоден і зате маю право вас поїсти».— «Добре, пане [[вовк|вовче]],— озвався поважним голосом старий [[Івасик-телесик|гусак]],— ми тобі не боронимося, бо знаємо, що більший меншого все має пожерти, але і то знаєм, пане [[вовк|вовче]], що найбільшим грішникам перед смертю посліднюю волю сповняють».— «Яке то ваше посліднє бажання? Скажіть, то сповню»,— сказав [[вовк]]. «Ми добре знаємо, що ми мусимо погинути, то просимо, пане [[вовк|вовче]], щоби ти нам заграв яку ноту, щоби ми ще в послідній раз затанцювали».— «Я вам заграю, але пильнуйте чимскорше танцювати, бо я дуже голоден».— «Грай, грай, якої найліпше знаєш». [[вовк|Вовк]] зняв голову догори, зажмурив очі, бо свою музику знав напам'ять, без нот, і зачав бреніти, а [[Івасик-телесик|гуси]] почали гагати і бігати одна по другу, лиш раз!..— і знялися вгору на крила та полетіли. А коли [[вовк]] скінчив свою музику, подивився навколо себе, за гусьми, а [[Івасик-телесик|гуси]] вже далеко.
 Голод не тітка, як каже прислів'я. [[вовк|Вовкові]] голод докучає. Вже і не дивиться на нічо, а просто близь до села іде, щоби щось скорше знайти попоїсти. І так надибав на полі одного [[кінь|коня]]. І каже до [[кінь|коня]]: «Но, коню, я тепер тебе і з'їм, бо я дуже голоден».— «Я тобі, вовче, не забороняю, щоби ти мене їв; і маєш право»,— сказав [[кінь]].

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Раз, на його щастя, увидів на полі громаду білих гусей і просто до них звернув.
-[[Івасик-телесик|Гуси]] як увиділи голодного [[вовк|вовка]], що до них повертає, то зачали межи собою живіше розмовляти та знімати голови в його сторону. Наперед тієї гусячої громади виступив найстаріший сірий [[Івасик-телесик||гусак]] і каже до [[вовк|вовка]]: «Що хочеш, пане [[вовк|вовче]], і кого тут глядаєш?» — «Я вас, гуси, поїм»,— каже голодний [[вовк]] ледве чутним голосом.— «А яке маєш право нас поїсти?» — запитався старий [[Івасик-телесик|гусак]]. «Я дуже голоден і зате маю право вас поїсти».— «Добре, пане [[вовк|вовче]],— озвався поважним голосом старий [[Івасик-телесик|гусак]],— ми тобі не боронимося, бо знаємо, що більший меншого все має пожерти, але і то знаєм, пане [[вовк|вовче]], що найбільшим грішникам перед смертю посліднюю волю сповняють».— «Яке то ваше посліднє бажання? Скажіть, то сповню»,— сказав [[вовк]]. «Ми добре знаємо, що ми мусимо погинути, то просимо, пане [[вовк|вовче]], щоби ти нам заграв яку ноту, щоби ми ще в послідній раз затанцювали».— «Я вам заграю, але пильнуйте чимскорше танцювати, бо я дуже голоден».— «Грай, грай, якої найліпше знаєш». [[вовк|Вовк]] зняв голову догори, зажмурив очі, бо свою музику знав напам'ять, без нот, і зачав бреніти, а [[гуси]] почали гагати і бігати одна по другу, лиш раз!..— і знялися вгору на крила та полетіли. А коли [[вовк]] скінчив свою музику, подивився навколо себе, за гусьми, а [[Івасик-телесик|гуси]] вже далеко.
+[[Івасик-телесик|Гуси]] як увиділи голодного [[вовк|вовка]], що до них повертає, то зачали межи собою живіше розмовляти та знімати голови в його сторону. Наперед тієї гусячої громади виступив найстаріший сірий [[Івасик-телесик||гусак]] і каже до [[вовк|вовка]]: «Що хочеш, пане [[вовк|вовче]], і кого тут глядаєш?» — «Я вас, гуси, поїм»,— каже голодний [[вовк]] ледве чутним голосом.— «А яке маєш право нас поїсти?» — запитався старий [[Івасик-телесик|гусак]]. «Я дуже голоден і зате маю право вас поїсти».— «Добре, пане [[вовк|вовче]],— озвався поважним голосом старий [[Івасик-телесик|гусак]],— ми тобі не боронимося, бо знаємо, що більший меншого все має пожерти, але і то знаєм, пане [[вовк|вовче]], що найбільшим грішникам перед смертю посліднюю волю сповняють».— «Яке то ваше посліднє бажання? Скажіть, то сповню»,— сказав [[вовк]]. «Ми добре знаємо, що ми мусимо погинути, то просимо, пане [[вовк|вовче]], щоби ти нам заграв яку ноту, щоби ми ще в послідній раз затанцювали».— «Я вам заграю, але пильнуйте чимскорше танцювати, бо я дуже голоден».— «Грай, грай, якої найліпше знаєш». [[вовк|Вовк]] зняв голову догори, зажмурив очі, бо свою музику знав напам'ять, без нот, і зачав бреніти, а [[Івасик-телесик|гуси]] почали гагати і бігати одна по другу, лиш раз!..— і знялися вгору на крила та полетіли. А коли [[вовк]] скінчив свою музику, подивився навколо себе, за гусьми, а [[Івасик-телесик|гуси]] вже далеко.
 Голод не тітка, як каже прислів'я. [[вовк|Вовкові]] голод докучає. Вже і не дивиться на нічо, а просто близь до села іде, щоби щось скорше знайти попоїсти. І так надибав на полі одного [[кінь|коня]]. І каже до [[кінь|коня]]: «Но, коню, я тепер тебе і з'їм, бо я дуже голоден».— «Я тобі, вовче, не забороняю, щоби ти мене їв; і маєш право»,— сказав [[кінь]].
-[[вовк|Вовк]] дуже втішився симпатією до [[кінь|коня]] і що знову добре собі зажиє, бо [[кінь]] не полетить так, як [[гуси]]. «Но, [[кінь|коню]], лягай собі на землю, най тя їм»,— каже [[вовк]]. «Зараз будеш їсти,— сказав [[кінь]] до [[вовка]],— лиш наперед добре собі роздумай, чи можеш мене і з'їсти разом із підковами, бо я і сам не знаю, чи я маю підкови на ногах, чи ні; то хіба би ти, [[вовче]], подивився на мої задні ноги, бо я не виджу сам».
+[[вовк|Вовк]] дуже втішився симпатією до [[кінь|коня]] і що знову добре собі зажиє, бо [[кінь]] не полетить так, як [[гуси]]. «Но, [[кінь|коню]], лягай собі на землю, най тя їм»,— каже [[вовк]]. «Зараз будеш їсти,— сказав [[кінь]] до [[вовк|вовка]],— лиш наперед добре собі роздумай, чи можеш мене і з'їсти разом із підковами, бо я і сам не знаю, чи я маю підкови на ногах, чи ні; то хіба би ти, [[вовк|вовче]], подивився на мої задні ноги, бо я не виджу сам».
 [[Вовк]] прихилив голову коневі до задніх ніг, щоби добре придивитися, чи є в коня підкови на ногах. [[Кінь]] зараз обома йогами вдарив [[вовк|вовка]] по зубах так, що [[вовк]] лиш перевернувся далеко позаду. А коли [[вовк]] прочунявся, то [[кінь]] був уже далеко.

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Раз, на його щастя, увидів на полі громаду білих гусей і просто до них звернув.
-[[Івасик-телесик|Гуси]] як увиділи голодного [[вовк|вовка]], що до них повертає, то зачали межи собою живіше розмовляти та знімати голови в його сторону. Наперед тієї гусячої громади виступив найстаріший сірий [[Гуси|гусак]] і каже до [[вовк|вовка]]: «Що хочеш, пане [[вовк|вовче]], і кого тут глядаєш?» — «Я вас, гуси, поїм»,— каже голодний [[вовк]] ледве чутним голосом.— «А яке маєш право нас поїсти?» — запитався старий [[Івасик-телесик|гусак]]. «Я дуже голоден і зате маю право вас поїсти».— «Добре, пане [[вовк|вовче]],— озвався поважним голосом старий [[Івасик-телесик|гусак]],— ми тобі не боронимося, бо знаємо, що більший меншого все має пожерти, але і то знаєм, пане [[вовче]], що найбільшим грішникам перед смертю посліднюю волю сповняють».— «Яке то ваше посліднє бажання? Скажіть, то сповню»,— сказав [[вовк]]. «Ми добре знаємо, що ми мусимо погинути, то просимо, пане [[вовк|вовче]], щоби ти нам заграв яку ноту, щоби ми ще в послідній раз затанцювали».— «Я вам заграю, але пильнуйте чимскорше танцювати, бо я дуже голоден».— «Грай, грай, якої найліпше знаєш». [[вовк|Вовк]] зняв голову догори, зажмурив очі, бо свою музику знав напам'ять, без нот, і зачав бреніти, а [[гуси]] почали гагати і бігати одна по другу, лиш раз!..— і знялися вгору на крила та полетіли. А коли [[вовк]] скінчив свою музику, подивився навколо себе, за гусьми, а [[Івасик-телесик|гуси]] вже далеко.
+[[Івасик-телесик|Гуси]] як увиділи голодного [[вовк|вовка]], що до них повертає, то зачали межи собою живіше розмовляти та знімати голови в його сторону. Наперед тієї гусячої громади виступив найстаріший сірий [[Івасик-телесик||гусак]] і каже до [[вовк|вовка]]: «Що хочеш, пане [[вовк|вовче]], і кого тут глядаєш?» — «Я вас, гуси, поїм»,— каже голодний [[вовк]] ледве чутним голосом.— «А яке маєш право нас поїсти?» — запитався старий [[Івасик-телесик|гусак]]. «Я дуже голоден і зате маю право вас поїсти».— «Добре, пане [[вовк|вовче]],— озвався поважним голосом старий [[Івасик-телесик|гусак]],— ми тобі не боронимося, бо знаємо, що більший меншого все має пожерти, але і то знаєм, пане [[вовк|вовче]], що найбільшим грішникам перед смертю посліднюю волю сповняють».— «Яке то ваше посліднє бажання? Скажіть, то сповню»,— сказав [[вовк]]. «Ми добре знаємо, що ми мусимо погинути, то просимо, пане [[вовк|вовче]], щоби ти нам заграв яку ноту, щоби ми ще в послідній раз затанцювали».— «Я вам заграю, але пильнуйте чимскорше танцювати, бо я дуже голоден».— «Грай, грай, якої найліпше знаєш». [[вовк|Вовк]] зняв голову догори, зажмурив очі, бо свою музику знав напам'ять, без нот, і зачав бреніти, а [[гуси]] почали гагати і бігати одна по другу, лиш раз!..— і знялися вгору на крила та полетіли. А коли [[вовк]] скінчив свою музику, подивився навколо себе, за гусьми, а [[Івасик-телесик|гуси]] вже далеко.
 Голод не тітка, як каже прислів'я. [[вовк|Вовкові]] голод докучає. Вже і не дивиться на нічо, а просто близь до села іде, щоби щось скорше знайти попоїсти. І так надибав на полі одного [[кінь|коня]]. І каже до [[кінь|коня]]: «Но, коню, я тепер тебе і з'їм, бо я дуже голоден».— «Я тобі, вовче, не забороняю, щоби ти мене їв; і маєш право»,— сказав [[кінь]].

← Попередня версія	Версія за 10:01, 21 вересня 2009
(Немає відмінностей)