Snak в 18:42, 24 вересня 2009

2009-09-24T18:42:32Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:11:42Z

1 версія

Нова сторінка

Як [[вовк]] гусям грав
Раз іде собі лісом неситий, спустив голову до землі і нюхає, а часом підійме вгору і дивиться кругом, чи нема десь чим поживитися; а такий голоден, що вже ледве на ногах волочиться.

Раз, на його щастя, увидів на полі громаду білих гусей і просто до них звернув.

Гуси як увиділи голодного [[вовк]]а, що до них повертає, то зачали межи собою живіше розмовляти та знімати голови в його сторону. Наперед тієї гусячої громади виступив найстаріший сірий гусак і каже до [[вовк]]а: — Що хочеш, [[пан]]е вовче, і кого тут глядаєш?

— Я вас, гуси, поїм,— каже голодний [[вовк]] ледве чутним голосом.

— А яке маєш право нас поїсти? — запитався старий гусак.

— Я дуже голоден і зате маю право вас поїсти.

— Добре, [[пан]]е вовче,— озвався поважним голосом старий гусак,— ми тобі не боронимося, бо знаємо, що більший меншого все має пожерти, але і то знаєм, [[пан]]е вовче, що найбільшим грішникам перед смертю посліднюю волю сповняють.

— Яке то ваше посліднє бажання? Скажіть, то сповню,— сказав [[вовк]].

— Ми добре знаємо, що мусимо погинути, то просимо, [[пан]]е вовче, щоби ти нам заграв яку ноту, щоби ми ще в послідній раз затанцювали.

— Я вам заграю, але пильнуйте чимскорше танцювати, бо я дуже голоден.

— Грай, грай, якої найліпше знаєш.

[[Вовк]] зняв голову догори, зажмурив очі, бо свою музику знав напам'ять, без нот, і зачав бреніти, а гуси почали гагати і бігати одна по другу, лиш раз! — і знялися вгору на крила та полетіли. А коли [[вовк]] скінчив свою музику, подивився навколо себе за гусьми, а гуси вже далеко.

Голод не тітка, як каже прислів'я. [[Вовк]]ові голод докучає. Вже і не дивиться на нічо, а просто близь до села йде, щоби щось скорше знайти попоїсти. І так надибав на полі одного коня. І каже до коня:

— Но, коню, я тепер тебе із'їм, бо я дуже голоден.

— Я тобі, вовче, не забороняю, щоби ти мене їв; маєш право,— сказав кінь.

[[Вовк]] дуже втішився симпатією до коня і що знову добре собі зажиє, бо кінь не полетить так, як гуси.

— Но, коню, лягай собі на землю, най тя Їм,— каже [[вовк]].

— Зараз будеш їсти,— сказав кінь до [[вовк]]а,— лиш наперед добре собі роздумай, чи можеш мене із'їсти разом із підковами, бо я і сам не знаю, чи я маю підкови на ногах, чи ніт; то хіба би ти, вовче, подивився на мої задні ноги, бо я не виджу сам.

[[Вовк]] нахилив свою голову коневі до задніх ніг, щоби добре придивитися, чи є в коня підкови. Кінь зараз обома ногами вдарив [[вовк]]а по зубах так, що той лиш перевернувся далеко позаду. А коли [[вовк]] прочунявся, то кінь був уже далеко. Іде [[вовк]] дальше полями і стрічає на полі лошака, каже до нього.

— Я тебе, лошаку, із'їм.

— Можеш мене відразу зачинати їсти, але знаєш добре, що мені мусиш наперед заспівати «вічная пам'ять», доки я ще жию,— сказав [[вовк]]ові лошак,— бо як мені не заспіваєш, то тоді мною удавишся.

— Лиш тілько? — сказав [[вовк]].— То я тобі зараз заспіваю!..

— Но, зачинай, бо много часу не є,— сказав на то лошак.

[[Вовк]] зажмурив очі і завив «вічная пам'ять» на цілу околицю. А коли доспівав і подивився довкола себе, то за лошаком вже давно слід застив.

[[Вовк]] був дуже розгніваний сам на себе, що дався дурному лошакові обманути, та іде собі дальше дуже голоден і засумований , що була нагода попоїсти смачного м'яса, а до цього часу не вдалося. А коли підійшов над один берег, то звідтам увидів, що під берегом в болоті лежала громада диких свиней. Він приблизився до них і вже не знав, що казати, лиш лакомо дивився на тучні свині.

— Що хочеш від нас, [[пан]]е вовче? — перебила стара [[свиня]] тоді, коли вже [[вовк]] розняв рот та хотів щось сказати.

— Я дуже голоден, то хочу вас поїсти,— сказав нарешті [[вовк]].

— Добре,— згодилася стара [[свиня]],— ми тобі дамося поїсти, але мусиш нас наперед висповідати, бо ми, свині, дуже грішні і не хочемо без сповіді повмирати.

— Як я можу вас сповідати, коли я на попа не вчився і ним не був ніколи?

— То не є хиба, що ти не був попом. Я тебе навчу; лиш ти стань над берегом, а ми всі одна з другою будемо у тебе сповідатися від своїх гріхів.

Згодився на то [[вовк]] і став над берегом та чекав, як то свині будуть сповідатися.

[[Свиня]] розігналася і вдарила [[вовк]]а головою у черево, так що [[вовк]] лиш покотився долі скалою. По хвилі ледве витягся на берег, але свиней вже нігде не видів. І знову забрався до лісу.

Іде [[вовк]] лісом та й дивиться. А там [[чоловік]] рубає дрова. Коли приходить ближче до [[чоловік]]а, то знайшов під корчами торбу з хлібом і ковбасою, що [[чоловік]] там сховав собі на полуденок. [[Вовк]] наперед поїв хліб, а ковбасою грався і верг так нею угору, що ковбаса завісилася на галузу на корчі. І [[вовк]] хоч як спинався та підскакував горі корчем, але не міг досягнути. Тоді зачав голосно вити і сам до себе сказав:

— О, який я дурень! Чи мені було гусям грати, коли я не музикант?!.. Мені було їх поїсти! Чи я мусив бути кобилі за коваля, коли я ковальства не учився і на коваля не родився?!.. Або я мусив бути лошаті дурному за дяка і співати «вічная пам'ять», коли я не дяк?!.. Чи мені було свині сповідати, коли я на попа не учився і не такого роду?!. Та не мав права свині сповідати!.. А тепер мені було такою доброю і смачною ковбасою гратися?!. Мені було б хоч ковбасу поїсти наперед! А я послідній дурак! Мене треба було добре набити, то я мав би більше розуму!..

Як [[чоловік]] учув за плечима [[вовк]]а, що він там собі потихо виє, взяв собі в руки читавоє поліно, придивився із-за корча, та увидів, що [[вовк]] його торбу випорожнив і дивиться угору на корча за ковбасою. Закрався потихо із-за корча, схопив [[вовк]]а за хвіст і зачав бити...

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Раз іде собі лісом неситий, спустив голову до землі і нюхає, а часом підійме вгору і дивиться кругом, чи нема десь чим поживитися; а такий голоден, що вже ледве на ногах волочиться.
@@ Рядок 69: / Рядок 73: @@
 — О, який я дурень! Чи мені було гусям грати, коли я не музикант?!.. Мені було їх поїсти! Чи я мусив бути кобилі за коваля, коли я ковальства не учився і на коваля не родився?!.. Або я мусив бути лошаті дурному за дяка і співати «вічная пам'ять», коли я не дяк?!.. Чи мені було свині сповідати, коли я на попа не учився і не такого роду?!. Та не мав права свині сповідати!.. А тепер мені було такою доброю і смачною ковбасою гратися?!. Мені було б хоч ковбасу поїсти наперед! А я послідній дурак! Мене треба було добре набити, то я мав би більше розуму!..
 Як [[чоловік]] учув за плечима [[вовк]]а, що він там собі потихо виє, взяв собі в руки читавоє поліно, придивився із-за корча, та увидів, що [[вовк]] його торбу випорожнив і дивиться угору на корча за ковбасою. Закрався потихо із-за корча, схопив [[вовк]]а за хвіст і зачав бити...

Як вовк гусям грав (українська народна казка) - Історія редагувань

Snak в 18:42, 24 вересня 2009

Snak: 1 версія