Як вовк та заєць покумалися (українська народна казка) - Історія редагувань

Snak в 22:33, 4 лютого 2014

2014-02-04T22:33:16Z

Bogdana в 09:20, 9 січня 2014

2014-01-09T09:20:30Z

Bogdana в 09:19, 9 січня 2014

2014-01-09T09:19:52Z

Snak в 19:28, 24 вересня 2009

2009-09-24T19:28:35Z

Snak в 18:37, 24 вересня 2009

2009-09-24T18:37:14Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:11:41Z

1 версія

Нова сторінка

Як [[вовк]] та [[заєць]] покумалися
То раз [[вовк]] ся з зайцем покумав. Приятелі були. Але якось ся так трафило, що [[вовк]] пару день не міг нічого вполювати, голоден такий, що аж зубами дзвонить. Прибіг він до кума, ніби то до зайця, та й каже:

— Ну, куме, що було межи нами, то було, але тепер прощайся з світом, бо я тя мушу з'їсти. А [[заєць]] каже:

— Ей, куме, та ти видиш, який я малий! Чим ти ся на мні наїш? Ліпше ходи зо мнов, я тобі покажу; на толоці кобила пасеться, то ти її дістань, то будеш мав що їсти.

[[Вовк]] каже:

— Добре, веди.

Прийшли вни на толоку, видять, пасеться кобила, а обротянка ся за нев по землі волочить. — Ото добре! — каже [[заєць]].— Слухай, куме, я тобі поможу тоту кобилу ззімати. Я піду наперед, хоплю за об-ротянку, а ти тогди надбіжи, я ти обротянку засилю на шию, то вже нам кобила не втече. Якби хотіла втікати, то ти її лиш добре потягни соб, то вна піде за тобов аж у ліс, а там її вже си спокійно заріжеш.

— Добре,— каже [[вовк]].

Пішов [[заєць]]. Кобила ся його не боїть. Взяв за обротянку за конець, зав'язав кульку, моргнув на [[вовк]]а, той прискочив із-за корча, [[заєць]] 'му заверг сильку на шию, а сам в ноги. Ей, як кобила звітрила [[вовк]]а, як запищить не своїм голосом, як ся оберне задом до [[вовк]]а, як не зачне хвицькати! А [[вовк]] як увидів задні копита, як дістав пару разів по зубах, то вже 'му й кобила не мила, вже би ся всього відрік, ба, коли-бо [[дід]]ча обротянка на шиї зав'язана. А кобила як січе ногами, так січе, так, що [[вовк]] уже й о світі не тямить. А [[заєць]] стоїть за корчем, дивиться на тоту роботу та й кричить [[вовк]]ові:

— Та-бо соб, куме, соб бери! Чому так не робиш, як я ти казав?

Як кобила вчула той крик, гадала, що то другий [[вовк]], як ся не пустить втікати, а [[вовк]] на обротянці за нев ся тягне. Що він ся де гепне о камінь або о пеньок, то вна гадає, що він хоче на ню скакати, та й ще дужче біжить. Так з [[вовк]]ом аж у село забігла, просто до стайні. Господар ся дивить: що за неволя? Ци кобила теля вродила, ци що? Приходить ближче, а то [[вовк]] за шию на обротянці зав'язаний; не знати вже, ци був небіжчик, ци аж там 'му кінця доїхали. Досить, що відтогди вже [[вовк]]и ніколи зайця в куми не просять.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 То раз [[вовк]] ся з зайцем покумав. Приятелі були. Але якось ся так трафило, що [[вовк]] пару день не міг нічого вполювати, голоден такий, що аж зубами дзвонить. Прибіг він до кума, ніби то до зайця, та й каже:
@@ Рядок 29: / Рядок 23: @@
 {{Казки про коня}}
 {{Казка про вовка}}

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 [[Категорія:Казки про Івана]]
 [[Категорія:Казки про зайчика]]
@@ Рядок 31: / Рядок 25: @@
 Як кобила вчула той крик, гадала, що то другий [[вовк]], як ся не пустить втікати, а [[вовк]] на обротянці за нев ся тягне. Що він ся де гепне о камінь або о пеньок, то вна гадає, що він хоче на ню скакати, та й ще дужче біжить. Так з [[вовк]]ом аж у село забігла, просто до стайні. Господар ся дивить: що за неволя? Ци кобила теля вродила, ци що? Приходить ближче, а то [[вовк]] за шию на обротянці зав'язаний; не знати вже, ци був небіжчик, ци аж там 'му кінця доїхали. Досить, що відтогди вже [[вовк]]и ніколи зайця в куми не просять.

@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 [[Категорія:Казки про вовка]]
-[[Категорія:Казки про зайця]]
+[[Категорія:Казки про зайчика]]
 [[Категорія:Казки про коня]]

@@ Рядок 16: / Рядок 16: @@
 — Добре, веди.
-Прийшли вни на толоку, видять, пасеться [[кобила]], а обротянка ся за нев по землі волочить. — Ото добре! — каже [[заєць]].— Слухай, куме, я тобі поможу тоту кобилу ззімати. Я піду наперед, хоплю за об-ротянку, а ти тогди надбіжи, я ти обротянку засилю на шию, то вже нам кобила не втече. Якби хотіла втікати, то ти її лиш добре потягни соб, то вна піде за тобов аж у ліс, а там її вже си спокійно заріжеш.
+Прийшли вни на толоку, видять, пасеться кобила, а обротянка ся за нев по землі волочить. — Ото добре! — каже [[заєць]].— Слухай, куме, я тобі поможу тоту кобилу ззімати. Я піду наперед, хоплю за об-ротянку, а ти тогди надбіжи, я ти обротянку засилю на шию, то вже нам кобила не втече. Якби хотіла втікати, то ти її лиш добре потягни соб, то вна піде за тобов аж у ліс, а там її вже си спокійно заріжеш.
 — Добре,— каже [[вовк]].
-Пішов [[заєць]]. [[Кобила]] ся його не боїть. Взяв за обротянку за конець, зав'язав кульку, моргнув на [[вовк]]а, той прискочив із-за корча, [[заєць]] йому заверг сильку на шию, а сам в ноги. Ей, як кобила звітрила [[вовк]]а, як запищить не своїм голосом, як ся оберне задом до [[вовк]]а, як не зачне хвицькати! А [[вовк]] як увидів задні копита, як дістав пару разів по зубах, то вже 'му й кобила не мила, вже би ся всього відрік, ба, коли-бо [[дід]]ча обротянка на шиї зав'язана. А кобила як січе ногами, так січе, так, що [[вовк]] уже й о світі не тямить. А [[заєць]] стоїть за корчем, дивиться на тоту роботу та й кричить [[вовк]]ові:
+Пішов [[заєць]]. Кобила ся його не боїть. Взяв за обротянку за конець, зав'язав кульку, моргнув на [[вовк]]а, той прискочив із-за корча, [[заєць]] йому заверг сильку на шию, а сам в ноги. Ей, як кобила звітрила [[вовк]]а, як запищить не своїм голосом, як ся оберне задом до [[вовк]]а, як не зачне хвицькати! А [[вовк]] як увидів задні копита, як дістав пару разів по зубах, то вже 'му й кобила не мила, вже би ся всього відрік, ба, коли-бо [[дід]]ча обротянка на шиї зав'язана. А кобила як січе ногами, так січе, так, що [[вовк]] уже й о світі не тямить. А [[заєць]] стоїть за корчем, дивиться на тоту роботу та й кричить [[вовк]]ові:
 — Та-бо соб, куме, соб бери! Чому так не робиш, як я ти казав?