https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%AF%D0%BA_%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C_%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8E_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B8 2026-04-06T22:27:15Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%AF%D0%BA_%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D0%B7%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C_%D0%BA%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%BB%D1%8E_%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B8&diff=4080&oldid=prev 2013-07-17T17:46:07Z

<p>Створена сторінка: Якось умовилися гієна та заєць друзями жити і купили собі два поля, одне біля одного. А ко...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Якось умовилися гієна та заєць друзями жити і купили собі два поля, одне біля одного.<br /> <br /> А коли настав сезон дощів, вирішили посадити квасолю.<br /> <br /> Цілих два місяці тяглися вгору стебла, а на третій зацвіли квіточками, схожими на малесеньких метеликів. Побачив те гієна, захотів прогнати метеликів та й позбивав усі квіточки на своєму полі. А тоді побіг до зайця й застерігає:<br /> <br /> — Я щойно знищив усіх метеликів, які паслися на моїй квасолі. Раджу й тобі це зробити.<br /> <br /> Здогадався заєць, що гієна ошукав себе, та й каже:<br /> <br /> — Красненько дякую, але я зроблю це трохи згодом.<br /> <br /> Минуло кілька тижнів, і на зайцевому полі з’явилися чудові стручки квасолі. Як повиростали вони, заєць попросив дружину приготувати з них смачну страву, щоб і самим поласувати, і сусіду почастувати. <br /> <br /> Гієні страва дуже сподобалася, от він і питає зайця:<br /> <br /> — Як ти зумів виростити таку гарну квасолю? Я ж із свого поля не зібрав ані стручка!<br /> <br /> — А тут нічого хитрого немає: квасолю мені дали оті метелики, яких я лишив на своєму полі. Хіба ти не знаєш, що квіти з часом перетворюються на зернята?<br /> <br /> Коли гієна повернувся додому, його жінка не могла стримати гніву:<br /> <br /> — І не соромно тобі — насадив квасолі і нічогісінько не зібрав! Нехай тепер заєць тебе годує! Хіба можна тебе після цього любити!<br /> <br /> Той докір глибоко вразив гієну, і він почав думати, як би помиритися з жінкою, а заодно й зайцю насолити.<br /> <br /> Думав-думав та й надумав. Набрав повен рот вугілля, ліг за заячою хижкою і стогне.<br /> <br /> «Що воно там стогне?» — подумав заєць.<br /> <br /> Вийшов із хижі і бачить: корчиться гієна на землі, качається на спині і глухо стогне:<br /> <br /> — Зжалься, друже, рятуй мене! У мене повен рот крові...<br /> <br /> — Ану покажи... Та що це?<br /> <br /> — То загусла кров. Якби ж ти знав, як мені болить.<br /> <br /> Пожалів заєць гієну, засунув лапку йому в пащу, а той зараз і схопив її гострими зубами.<br /> <br /> — Ой, ти мені пальці відкусиш! — зойкнув заєць.<br /> <br /> — Саме це я й збираюсь зробити, якщо не скажеш, як мені перед жінкою виправдатись.<br /> <br /> — Гаразд. Завтра вранці я поведу тебе в таке місце, де багато харчів. Тільки, будь ласка, відпусти мої пальці... Приходь до мене, як заспівають півні.<br /> <br /> Серед ночі гієна, якому дуже кортіло швидше з жінкою помиритися, розбуркав свого півня і змусив його кукурікати. А тоді пішов будити зайця:<br /> <br /> — Вставай! Мій півень уже проспівав!<br /> <br /> — А мені саме снилося, що хтось дрочив твого півня, шпигав його і тряс,— відказав хитрий заєць.— Ану лишень, почекаймо, поки старі жінки почнуть бухикати, отоді вже й рушимо в дорогу.<br /> <br /> Побачив гієна, що його хитрощі викрито, пішов, буркочучи, і сипнув меленого перцю до хижі своєї тещі, а тоді знову бігом до зайця.<br /> <br /> — Моя теща,— кричить,— хоч і прокидається завжди пізно, вже бухикає!<br /> <br /> — А мені оце снилося, що якийсь злий жартівник сипнув перцю до хижі твоєї тещі. Зачекай, хай розвидніється, тоді й рушимо в дорогу.<br /> <br /> Бачить гієна, що знову спіймав облизня, але дуже кортить йому швидше в дорогу! Отож назбирав він соломи і розклав багаття за найближчим пагорбом, звідки щоранку з’являлися перші промені сонця. А тоді щодуху кинувся до заячої хижі. Стукає в двері і кричить:<br /> <br /> — Гей, зайцю! Дивися, вже схід сонця палає!<br /> <br /> — Мені здається, що то хтось запалив багаття!<br /> <br /> — Гр-р-р! — загарчав гієна.— Як ти й далі так глузуватимеш з мене, то я тебе з’їм!<br /> <br /> — Потерпи ще трошки! Кажу тобі, що незабаром твоє бажання здійсниться.<br /> <br /> Аж ось настав довгожданий світанок. Подалися заєць з гієною в дорогу до галявини, де на землі лежало багато-багато яєць. Як прийшли, хотів був гієна їх збирати, але заєць застеріг його:<br /> <br /> — Яйця ті належать Брісі, духові з велетенською головою. Він їх дуже пильно стереже. Ми його чемненько попросимо дати нам кілька яєць. Як говоритимемо з ним ввічливо й гречно, він з нами поділиться...<br /> <br /> На їхнє прохання Брісі погодився дати їм частину своїх припасів:<br /> <br /> — Усі яйця, які ви встигнете полічити за час, поки я пройду три кроки, будуть ваші. Тільки лічіть по черзі.<br /> <br /> — О, щедрий Брісі, можна я буду першим? — попросив гієна.<br /> <br /> Почав гієна лічити яйця одне за одним, та так швидко, що вже й слів не розібрати. Налічив дев’ятнадцять штук.<br /> <br /> Настала черга зайця. Чітко й голосно лічив він, поки Брісі робив свої три кроки: «Десять, двадцять, тридцять, сорок, п’ятдесят...», і спинився на ста тридцяти!<br /> <br /> Можете собі уявити, як зустріла жінка гієни свого дурного чоловіка? <br /> <br /> {{Шаблон:Казки народів Африки, Веселка(1993)}}</div>

Bogdan