https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%AF%D0%BA_%D0%B7%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D1%96_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8 2026-04-06T22:27:20Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%AF%D0%BA_%D0%B7%E2%80%99%D1%8F%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D1%96_%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%B8&diff=4077&oldid=prev 2013-07-17T17:42:33Z

<p>Створена сторінка: Могутній Дух Землі жив собі самотою у своєму великому селі і дуже нудьгував. — Ох і нудьг...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Могутній Дух Землі жив собі самотою у своєму великому селі і дуже нудьгував.<br /> <br /> — Ох і нудьга! — бідкався він.<br /> <br /> Та найбільше дошкуляло йому те, що не було в нього приятеля, з яким можна було б викурити люльку. А треба сказати, що тютюн ріс усюди. Отож Дух Землі був один-однісінький і мусив палити на самоті. А опівдні не було кому приготувати для нього обід. Йому зовсім не подобалося жити самому, і він вирішив: «Треба створити людей, щоб вони готували мені обід і палили зі мною тютюн».<br /> <br /> Пішов він до лісу і знайшов дерево, на якому росли горіхи нкула. Потрусив він дерево, і горіхи попадали додолу.. Дух Землі позбирав горіхи й повернувся додому. Багато днів ходив він до лісу по горіхи нкула, аж поки наносив їх велику купу. Подивився на них Дух Землі і подумав: «Певно, вже досить».<br /> <br /> Зсипав він усі горіхи до одного кошика і відніс його на берег великого озера. Там у нього була велика й гарна пірога. Пересипав він горіхи до піроги й покликав крокодила, що саме висунув голову з води:<br /> <br /> — Йди-но сюди!<br /> <br /> Крокодил підплив до Духа Землі, і той впріг його в пірогу.<br /> <br /> — Пливи! — наказав він крокодилу. А треба вам сказати, що Дух Землі ніколи сам не веслував.<br /> <br /> Крокодил слухняно потягнув пірогу за собою.<br /> <br /> — Далі від берега,— наказав Дух Землі крокодилові, і той поплив на середину озера.<br /> <br /> Крокодил довго гріб лапами, і з них почала сочитися кров, але він все гріб і гріб. То було велике озеро, таке велике, що й берегів не видно, таке велике, що тяглося аж туди, де сідає сонце. Отож крокодил усе плив і плив, тягнучи за собою пірогу все далі й далі.<br /> <br /> Коли вже далеченько відплив від берега, Дух Землі наказав йому спинитися. <br /> <br /> Крокодил охоче спинився. Дух Землі взяв найбільшого горіха, дмухнув на нього й мовив:<br /> <br /> — Ти будеш першим чоловіком!<br /> <br /> І кинув горіха у воду. Горіх не потонув, а поплив до берега.<br /> <br /> Тоді Дух Землі схопив другого горіха, дмухнув на нього і теж кинув у воду:<br /> <br /> — Ти будеш жінкою!<br /> <br /> І цей горіх не потонув, а поплив до берега. Так само Дух Землі вчинив з усіма іншими горіхами.<br /> <br /> А тоді наказав крокодилу тягти пірогу до берега.<br /> <br /> Крокодил послухався, почав гребти лапами і потяг пірогу до берега. Коли вони дісталися берега, Дух Землі вийшов на сухий пісок, де на нього уже чекав натовп людей. їхній ватажок виступив уперед і сказав:<br /> <br /> — Це я!<br /> <br /> А інші закричали:<br /> <br /> — Це ми! Це ми!<br /> <br /> Дух Землі повів людей до своєї оселі і, коли вони прийшли на великий майдан, мовив:<br /> <br /> — Ось тут ви житимете.<br /> <br /> Дух Землі став вождем. Він розмовляв із чоловіками, жінки готували їсти, а треба сказати, що куховарити вони вміли, і Дух Землі більше не нудьгував. А після обіду чоловіки курили люльки і розповідали один одному про різні пригоди.<br /> <br /> <br /> {{Шаблон:Казки народів Африки, Веселка(1993)}}</div>

Bogdan