Як музика змудрував звірів (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana: Перенаправлено на Як музика змудрував звірів (українська народна казка)

2014-02-11T10:35:25Z

Перенаправлено на Як музика змудрував звірів (українська народна казка)

Bogdan в 13:35, 15 жовтня 2013

2013-10-15T13:35:32Z

Bogdan в 13:35, 15 жовтня 2013

2013-10-15T13:35:18Z

Kos Street King: перейменував «Як музика змудрував звірів ID 81» на «Як музика змудрував звірів (Українська народна казка)»

2009-09-29T10:27:04Z

перейменував «Як музика змудрував звірів ID 81» на «Як музика змудрував звірів (Українська народна казка)»

Kos Street King в 10:26, 29 вересня 2009

2009-09-29T10:26:42Z

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:47Z

1 версія

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

Був один музика. Жінка му вмерла, а він дуже банував за жінкою і пішов з того смутку в ліс. Взяв торбу, а в торбу скрипку, хліба трохи і ходив по лісі щось два дні. Третього дня сумно му стало та й каже: «От заграю собі пісеньку, дам ся по лісі чути, може би-м собі якого друга надибав». І музика як завів на цілий ліс, а вовк вилазить з-за дуба. Виліз та й каже: «Чоловіче, навчи мене грати». А він каже: «Навчу, але будеш мене слухати?» — «Буду тебе вірно слухати так, як свого учителя».— «Ну, якже ж так, ходім оба».

Ідуть і здибають розколеного дуба. І каже: «Аж тутки ся навчиш, небоже, грати». Вовк дуже ся втішив, що зараз буде уміти грати. І музика зробив клин, забив каменем у дуб і каже: «Пхай ти лабищі в сю шпарутку та най би ти трохи понатягало пальці». Вовк собі думає: «Добре він мені каже. Трохи розплеще лабу — і буду грати». І запхав обі лаби. Музика як ударив клин каменем, клин вискочив, і як імило вовка за лаби... Як зачне вовк ревти, скакати. А музика засміявся і пішов далі, і каже: «Скачи здоров. Будеш уміти грати і танцювати».

Іде музика, і знов сумно йому стало на самоті, не видів і одного чоловіка нігде і виймив скрипку з торбини. Як завів — на цілий ліс було чути. А з-під ліщини лізе лисиця та й каже до нього: «Ото, голубчику, як ти файно граєш! Коби-с мене хоть трошки навчив». І він каже: «Навчу тебе, але маєш то слухати, що я тобі буду казати». Каже лисиця: «Так тя буду слухати звикле, як учителя». І виймив він шпагат з кишені, пригнув, котра жилава, груба ліщина, і прив'язав її за лабу до ліщини. Каже: «Я тобі трохи зжилую пальці та будуть довші». І зв'язав, ліщину пустив, і лисиця повисла. Музика зареготався і пішов далі.

І іде знов лісом. Роздумав собі про свій дім, сумно йому стало, і каже: «Ану, заграю я собі кадрі». І заграв, завів на цілий ліс. Виходить з корча зайчик і каже: «Ото-с, неборе, заграв, що відколи жию, не чув-им, аби хто так грав, як ти». Се сказав і каже: «Коби-с мене навчив хоть третю пай так грати, як ти». А він каже: «Навчу, лиш слухай мене».— «Буду добре слухати, як син тата свого». І він виймив з кишені довгий мотузок, прив'язав його за шию у корчі до деревинки і каже: «Перебігай дванадцять раз довкола корча та й тогди навчишся грати». І зайчик так ся бідний запутав, що не міг ся відпутати. А музика зареготався голосно і пішов додому.

Пішов до хати, а вовк відогризся і біжить, хоче його покарати за то, що го здурив. Біжить, надибає повішену лисицю на ліщині. Лисиця проситься: «Відпутай мене, братчику, бо гину». Він її спустив з ліщини, уже біжать обоє покарати того музику. Прибігають, надибають зайчика; также бідняга запутався і каже: «Їй, панове, розпутайте мене, бо як ще трохи побуду, то ся задушу». Відпутали його, ідуть уже троє і прийшли аж до його хати.

Уже ся смеркло, була темна ніч. Поприходили під хату, а музика уже спав. І зачали йому колядували:

«Ой вийди, вийди, музико, з хати,
Будеш нас ще мудрувати».

Музика ся пробудив в сні, слухає — звірі кричать під хатою, а скрипка скочила з полиці і зачала сама грати дуже жалібним голосом. Відтогди щоночі приходили і не давали йому спати за ту кару. І так мудракові треба.

Та й вже.

← Попередня версія		Версія за 10:35, 11 лютого 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[~~Категорія:~~українська народна казка]]	+	#redirect [[Як музика змудрував звірів (українська народна казка)]]
−
−	~~[[Категорія:Казки про чоловіка]]~~
−
−
−	Був один музика. Жінка му вмерла, а він дуже банував за жінкою і пішов з того смутку в ліс. Взяв торбу, а в торбу скрипку, хліба трохи і ходив по лісі щось два дні. Третього дня сумно му стало та й каже: «От заграю собі пісеньку, дам ся по лісі чути, може би-м собі якого друга надибав». І музика як завів на цілий ліс, а вовк вилазить з-за дуба. Виліз та й каже: «Чоловіче, навчи мене грати». А він каже: «Навчу, але будеш мене слухати?» — «Буду тебе вірно слухати так, як свого учителя».— «Ну, якже ж так, ходім оба».
−
−	Ідуть і здибають розколеного дуба. І каже: «Аж тутки ся навчиш, небоже, грати». Вовк дуже ся втішив, що зараз буде уміти грати. І музика зробив клин, забив каменем у дуб і каже: «Пхай ти лабищі в сю шпарутку та най би ти трохи понатягало пальці». Вовк собі думає: «Добре він мені каже. Трохи розплеще лабу — і буду грати». І запхав обі лаби. Музика як ударив клин каменем, клин вискочив, і як імило вовка за лаби... Як зачне вовк ревти, скакати. А музика засміявся і пішов далі, і каже: «Скачи здоров. Будеш уміти грати і танцювати».
−
−	Іде музика, і знов сумно йому стало на самоті, не видів і одного [[чоловік]]а нігде і виймив скрипку з торбини. Як завів — на цілий ліс було чути. А з-під ліщини лізе лисиця та й каже до нього: «Ото, голубчику, як ти файно граєш! Коби-с мене хоть трошки навчив». І він каже: «Навчу тебе, але маєш то слухати, що я тобі буду казати». Каже лисиця: «Так тя буду слухати звикле, як учителя». І виймив він шпагат з кишені, пригнув, котра жилава, груба ліщина, і прив'язав її за лабу до ліщини. Каже: «Я тобі трохи зжилую пальці та будуть довші». І зв'язав, ліщину пустив, і лисиця повисла. Музика зареготався і пішов далі.
−
−	І іде знов лісом. Роздумав собі про свій дім, сумно йому стало, і каже: «Ану, заграю я собі кадрі». І заграв, завів на цілий ліс. Виходить з корча зайчик і каже: «Ото-с, неборе, заграв, що відколи жию, не чув-им, аби хто так грав, як ти». Се сказав і каже: «Коби-с мене навчив хоть третю пай так грати, як ти». А він каже: «Навчу, лиш слухай мене».— «Буду добре слухати, як син тата свого». І він виймив з кишені довгий мотузок, прив'язав його за шию у корчі до деревинки і каже: «Перебігай дванадцять раз довкола корча та й тогди навчишся грати». І зайчик так ся бідний запутав, що не міг ся відпутати. А музика зареготався голосно і пішов додому.
−
−	Пішов до хати, а вовк відогризся і біжить, хоче його покарати за то, що го здурив. Біжить, надибає повішену лисицю на ліщині. Лисиця проситься: «Відпутай мене, братчику, бо гину». Він її спустив з ліщини, уже біжать обоє покарати того музику. Прибігають, надибають зайчика; также бідняга запутався і каже: «Їй, панове, розпутайте мене, бо як ще трохи побуду, то ся задушу». Відпутали його, ідуть уже троє і прийшли аж до його хати.
−
−	~~Уже ся смеркло, була темна ніч. Поприходили під хату, а музика уже спав. І зачали йому колядували:~~
−
−
−	~~''''«Ой вийди, вийди, музико, з хати,''~~
−	~~''Будеш нас ще мудрувати».''''~~
−
−
−
−
−	Музика ся пробудив в сні, слухає — звірі кричать під хатою, а скрипка скочила з полиці і зачала сама грати дуже жалібним голосом. Відтогди щоночі приходили і не давали йому спати за ту кару. І так мудракові треба.
−
−	~~Та й вже.~~

← Попередня версія		Версія за 13:35, 15 жовтня 2013
Рядок 17:		Рядок 17:


−	''«Ой вийди, вийди, музико, з хати,	+	''''«Ой вийди, вийди, музико, з хати,''
−	Будеш нас ще мудрувати».''	+	''Будеш нас ще мудрувати».''''

← Попередня версія		Версія за 13:35, 15 жовтня 2013
Рядок 17:		Рядок 17:


−	«Ой вийди, вийди, музико, з хати,	+	''«Ой вийди, вийди, музико, з хати,
−	Будеш нас ще мудрувати».	+	Будеш нас ще мудрувати».''

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
 Був один музика. Жінка му вмерла, а він дуже банував за жінкою і пішов з того смутку в ліс. Взяв торбу, а в торбу скрипку, хліба трохи і ходив по лісі щось два дні. Третього дня сумно му стало та й каже: «От заграю собі пісеньку, дам ся по лісі чути, може би-м собі якого друга надибав». І музика як завів на цілий ліс, а вовк вилазить з-за дуба. Виліз та й каже: «Чоловіче, навчи мене грати». А він каже: «Навчу, але будеш мене слухати?» — «Буду тебе вірно слухати так, як свого учителя».— «Ну, якже ж так, ходім оба».
@@ Рядок 5: / Рядок 8: @@
 Ідуть і здибають розколеного дуба. І каже: «Аж тутки ся навчиш, небоже, грати». Вовк дуже ся втішив, що зараз буде уміти грати. І музика зробив клин, забив каменем у дуб і каже: «Пхай ти лабищі в сю шпарутку та най би ти трохи понатягало пальці». Вовк собі думає: «Добре він мені каже. Трохи розплеще лабу — і буду грати». І запхав обі лаби. Музика як ударив клин каменем, клин вискочив, і як імило вовка за лаби... Як зачне вовк ревти, скакати. А музика засміявся і пішов далі, і каже: «Скачи здоров. Будеш уміти грати і танцювати».
-Іде музика, і знов сумно йому стало на самоті, не видів і одного чоловіка нігде і виймив скрипку з торбини. Як завів — на цілий ліс було чути. А з-під ліщини лізе лисиця та й каже до нього: «Ото, голубчику, як ти файно граєш! Коби-с мене хоть трошки навчив». І він каже: «Навчу тебе, але маєш то слухати, що я тобі буду казати». Каже лисиця: «Так тя буду слухати звикле, як учителя». І виймив він шпагат з кишені, пригнув, котра жилава, груба ліщина, і прив'язав її за лабу до ліщини. Каже: «Я тобі трохи зжилую пальці та будуть довші». І зв'язав, ліщину пустив, і лисиця повисла. Музика зареготався і пішов далі.
+Іде музика, і знов сумно йому стало на самоті, не видів і одного [[чоловік]]а нігде і виймив скрипку з торбини. Як завів — на цілий ліс було чути. А з-під ліщини лізе лисиця та й каже до нього: «Ото, голубчику, як ти файно граєш! Коби-с мене хоть трошки навчив». І він каже: «Навчу тебе, але маєш то слухати, що я тобі буду казати». Каже лисиця: «Так тя буду слухати звикле, як учителя». І виймив він шпагат з кишені, пригнув, котра жилава, груба ліщина, і прив'язав її за лабу до ліщини. Каже: «Я тобі трохи зжилую пальці та будуть довші». І зв'язав, ліщину пустив, і лисиця повисла. Музика зареготався і пішов далі.
 І іде знов лісом. Роздумав собі про свій дім, сумно йому стало, і каже: «Ану, заграю я собі кадрі». І заграв, завів на цілий ліс. Виходить з корча зайчик і каже: «Ото-с, неборе, заграв, що відколи жию, не чув-им, аби хто так грав, як ти». Се сказав і каже: «Коби-с мене навчив хоть третю пай так грати, як ти». А він каже: «Навчу, лиш слухай мене».— «Буду добре слухати, як син тата свого». І він виймив з кишені довгий мотузок, прив'язав його за шию у корчі до деревинки і каже: «Перебігай дванадцять раз довкола корча та й тогди навчишся грати». І зайчик так ся бідний запутав, що не міг ся відпутати. А музика зареготався голосно і пішов додому.