Як пан учив суддю розуму (українська народна казка) - Історія редагувань

Snak в 18:18, 24 вересня 2009

2009-09-24T18:18:36Z

Snak в 18:17, 24 вересня 2009

2009-09-24T18:17:18Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:11:54Z

1 версія

Нова сторінка

ЯК ПАН УЧИВ СУДДЮ РОЗУМУ

В одному суді був суддею русин, але він був дуже сумлінний, ретельний, що іншим [[пан]]ам не подобалося. Якщо щось хотіли у судді циганити, то той суддя ніколи не міг згодитися на те, і так нажив собі ворогів, що єго мусили від суду відправити, прогнати, як то кажуть по-вченому, "суспендувати". Але він ще був кавалер. Лишився без куска хліба і пустився у світ, мусив йти. Йде, йде вже велику частину дороги і здибав єго грабья:
- А де [[пан]] іде?
- Га, йду у світ.
- А то чому?
- Бо мене вже з суду геть вигнали.
- Ага, то за [[пан]]ську ретельність. Я [[пан]]у казав, аби він не був таким ретельним, бо хліба не буде. А що зараз? Може, біс покарав. Якби хотів жити, то мав би у мене службу.
- Добре, [[пан]]е грабья. Згоджуюсь. Приїхали додому, забавилися трохи і каже:
- Ти, [[пан]]е, сідай, ти в усім знаний. Ми зробимо інтерес: будеш мати сотень десять злотих, як удасться діло. Мій сусід ніяк не хоче продати свій маєток, а він мені стоїть на перешкоді. А єму зараз дуже гроші потрібні. Йди до него і кажи, що ти маєш гроші і позичиш єму 10 тисяч. А він на те згодиться. Ти напишеш документ, що я гроші дав, згодився на те. Приходить він до другого [[пан]]а:
- Добрий день, [[пан]]е!
А [[пан]] уже старенький був і відповідає:
- Вітаю гостя. Чого [[пан]] суддя до мене завітали? За яким добрим інтересом?
- А я вже не суддя, мене відправили зі суду.
- Ага, то біда, [[пан]]и правди не люблять! [[Пан]]е, тримайся свого, і будеш жити на тім світі, а як будеш триматися [[пан]]ів, то лиш до часу.
Але не знав той [[пан]], чого він до него прийшов. Посідали у вітальні, почали забавлятися і розмову повели про те, що у [[пан]]а зараз бракує грошей, а суддя повідає:
- Ну що ж, ви можете позичити під малий процент на довший строк, за якийсь час сплатили би ці гроші і були би спокійні.
А [[пан]] відповідає, що немає в кого позичати.
- А у вашого сусіда не могли би позичити?
- Та дайте спокій, то мій ворог.
- А що вас обходить, що він ворог. Ні він вам, ні ви ему жодної ласки не робили.
Він вам позичає, а ви ему процент на то заплатите. Прийде час, віддасте і жодної ласки нема.
- Добре, - погодився [[пан]], але попросив, аби ему позичили 20 тисяч, а не 10.
- Добре, це ще краще. Літ на десять, і частинами виплачувати. На другий день приїхав єго сусід і суддя і підписали документ про позику: [[пан]] грабья зичить єму 20 тисяч. А суддя записав замість двадцяти тисяч сорок. Свідками були: коваль глухий і штельмах сліпий. По закінченню того документу, суддя єго прочитав, а про сороку тисяч не згадував, і дав ще раз прочитати штельмахові, як свідку. А свідок добре запам'ятав, як [[пан]] читав, та й собі так само читав. А що там було написано замість двадцять сорок, то сліпий не бачив. Пройшло років десять, [[пан]] виплатив 20 тисяч, а грабья нагадав про других двадцять. Той подав скаргу до суду, але нічого не допомогло — контракт був два рази читаний, при двох свідках, не змінений, і суд визнав: документ і дійсний, і що не двадцять тисяч, а сорок. [[Пан]] же мав звідки віддати, то мусив віддати | свій маєток на продаж, який сам грабья і купив. [[Пан]] [[дід]]ич дуже засумував і не знав, що ; ему робити. Приходить до него той суддя і каже:
- [[Пан]]е, не сумуй. Що мені буде, якщо я той документ від [[пан]]а грабйого відберу?
Каже [[пан]]:
- Як забереш той документ з рук ворога, то він твій буде, але я тебе дуже прошу оженитися на моїй доньці, аби я міг умерти спокійно на тім дворі і біля вас.
- Добре, - погодився суддя.
Подав суддя до суду апеляцію, і викрилася правда, і суд виніс постанову на ті' двадцять тисяч. І призначив суд заплатити старому за неправдивих 40 тисяч штраф у розмірі 80 тисяч. А суддя оженився на дочці [[дід]]ича, виграв процес від [[пан]]а грабйого і | все було добре. А суддя став господарем обидвох маєтків. [[Пан]]и навчили єго розуму. Кінець. Правда-ретельність перемогла.
Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році. Стиль запису збережено.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
@@ Рядок 9: / Рядок 8: @@
 В одному суді був суддею русин, але він був дуже сумлінний, ретельний, що іншим [[пан]]ам не подобалося. Якщо щось хотіли у судді циганити, то той суддя ніколи не міг згодитися на те, і так нажив собі ворогів, що єго мусили від суду відправити, прогнати, як то кажуть по-вченому, "суспендувати". Але він ще був кавалер. Лишився без куска хліба і пустився у світ, мусив йти. Йде, йде вже велику частину дороги і здибав єго грабья:
 - А де [[пан]] іде?
 - Га, йду у світ.
 - А то чому?
 - Бо мене вже з суду геть вигнали.
 - Ага, то за [[пан]]ську ретельність. Я [[пан]]у казав, аби він не був таким ретельним, бо хліба не буде. А що зараз? Може, біс покарав. Якби хотів жити, то мав би у мене службу.
 - Добре, [[пан]]е грабья. Згоджуюсь. Приїхали додому, забавилися трохи і каже:
 - Ти, [[пан]]е, сідай, ти в усім знаний. Ми зробимо інтерес: будеш мати сотень десять злотих, як удасться діло. Мій сусід ніяк не хоче продати свій маєток, а він мені стоїть на перешкоді. А єму зараз дуже гроші потрібні. Йди до него і кажи, що ти маєш гроші і позичиш єму 10 тисяч. А він на те згодиться. Ти напишеш документ, що я гроші дав, згодився на те. Приходить він до другого [[пан]]а:
 - Добрий день, [[пан]]е!
 А [[пан]] уже старенький був і відповідає:
 - Вітаю гостя. Чого [[пан]] суддя до мене завітали? За яким добрим інтересом?
 - А я вже не суддя, мене відправили зі суду.
 - Ага, то біда, [[пан]]и правди не люблять! [[Пан]]е, тримайся свого, і будеш жити на тім світі, а як будеш триматися [[пан]]ів, то лиш до часу.
 Але не знав той [[пан]], чого він до него прийшов. Посідали у вітальні, почали забавлятися і розмову повели про те, що у [[пан]]а зараз бракує грошей, а суддя повідає:
 - Ну що ж, ви можете позичити під малий процент на довший строк, за якийсь час сплатили би ці гроші і були би спокійні.
 А [[пан]] відповідає, що немає в кого позичати.
 - А у вашого сусіда не могли би позичити?
 - Та дайте спокій, то мій ворог.
 - А що вас обходить, що він ворог. Ні він вам, ні ви ему жодної ласки не робили.
 Він вам позичає, а ви ему процент на то заплатите. Прийде час, віддасте і жодної ласки нема.
 - Добре, - погодився [[пан]], але попросив, аби ему позичили 20 тисяч, а не 10.
-- Добре, це ще краще. Літ на десять, і частинами виплачувати. На другий день приїхав єго сусід і суддя і підписали документ про позику: [[пан]] грабья зичить єму 20 тисяч. А суддя записав замість двадцяти тисяч сорок. Свідками були: коваль глухий і штельмах сліпий. По закінченню того документу, суддя єго прочитав, а про сороку тисяч не згадував, і дав ще раз прочитати штельмахові, як свідку. А свідок добре запам'ятав, як [[пан]] читав, та й собі так само читав. А що там було написано замість двадцять сорок, то сліпий не бачив. Пройшло років десять, [[пан]] виплатив 20 тисяч, а грабья нагадав про других двадцять. Той подав скаргу до суду, але нічого не допомогло — контракт був два рази читаний, при двох свідках, не змінений, і суд визнав: документ і дійсний, і що не двадцять тисяч, а сорок. [[Пан]] же мав звідки віддати, то мусив віддати | свій маєток на продаж, який сам грабья і купив. [[Пан]] [[дід]]ич дуже засумував і не знав, що ; ему робити. Приходить до него той суддя і каже:
 - [[Пан]]е, не сумуй. Що мені буде, якщо я той документ від [[пан]]а грабйого відберу?
 Каже [[пан]]:
 - Як забереш той документ з рук ворога, то він твій буде, але я тебе дуже прошу оженитися на моїй доньці, аби я міг умерти спокійно на тім дворі і біля вас.
 - Добре, - погодився суддя.
 Подав суддя до суду апеляцію, і викрилася правда, і суд виніс постанову на ті двадцять тисяч. І призначив суд заплатити старому за неправдивих 40 тисяч штраф у розмірі 80 тисяч. А суддя оженився на дочці дідича, виграв процес від [[пан]]а грабйого і | все було добре. А суддя став господарем обидвох маєтків. [[Пан]]и навчили єго розуму.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-ЯК ПАН УЧИВ СУДДЮ РОЗУМУ
 В одному суді був суддею русин, але він був дуже сумлінний, ретельний, що іншим [[пан]]ам не подобалося. Якщо щось хотіли у судді циганити, то той суддя ніколи не міг згодитися на те, і так нажив собі ворогів, що єго мусили від суду відправити, прогнати, як то кажуть по-вченому, "суспендувати". Але він ще був кавалер. Лишився без куска хліба і пустився у світ, мусив йти. Йде, йде вже велику частину дороги і здибав єго грабья:
@@ Рядок 27: / Рядок 34: @@
 - Як забереш той документ з рук ворога, то він твій буде, але я тебе дуже прошу оженитися на моїй доньці, аби я міг умерти спокійно на тім дворі і біля вас.
 - Добре, - погодився суддя.
-Подав суддя до суду апеляцію, і викрилася правда, і суд виніс постанову на ті' двадцять тисяч. І призначив суд заплатити старому за неправдивих 40 тисяч штраф у розмірі 80 тисяч. А суддя оженився на дочці [[дід]]ича, виграв процес від [[пан]]а грабйого і | все було добре. А суддя став господарем обидвох маєтків. [[Пан]]и навчили єго розуму. Кінець. Правда-ретельність перемогла.
+Подав суддя до суду апеляцію, і викрилася правда, і суд виніс постанову на ті двадцять тисяч. І призначив суд заплатити старому за неправдивих 40 тисяч штраф у розмірі 80 тисяч. А суддя оженився на дочці дідича, виграв процес від [[пан]]а грабйого і | все було добре. А суддя став господарем обидвох маєтків. [[Пан]]и навчили єго розуму.
-Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році. Стиль запису збережено.
-[[Категорія:Українські народні казки]]
+''Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році. Стиль запису збережено.''