Snak в 19:26, 24 вересня 2009

2009-09-24T19:26:00Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:11:54Z

1 версія

Нова сторінка

Як пастух наговорив повний мішок
Був один господар і мав сина-одинака. Ховав його до десяти літ, а від десяти літ хлопець зробився пустий, не хотів слухати вітця-матері, а найбільше був лакомий на дівчата й молодиці. Побачили, що з нього не буде нічого, і геть-пріч нагнали від себе у світ, аби чужі люди навчили його розуму. Взяв він собі торбу шкіряну, до торби пищалку, зібрався і пішов.

Ішов кілька днів, зайшов далеко в чужину. Та й прийшов раз увечері поперед одного грабйого двір. [[Пан]] стояв на брамі, увидів його і питає:

— Де йдеш, хлопче?

— Іду служби питати!

— Може б, ти в мене найнявся?

— Добре, наймуся!

Завів його [[пан]] до двору, звелів дати їсти. А як той попоїв, закликав його [[пан]] до покою і каже:

— Що ти будеш за службу робити? Хлопець дивиться, що там сидить того [[пан]]а донька — така ладна, і повідає так:

— Яка тільки на світі є робота — все зроблю, але мені [[пан]] заплатить те, що схочу! [[Пан]] задумався та й каже:

— Я вже роботу знайду для тебе, але яку ти платню хочеш?

— Щоб ви мені свою доньку дали за жінку! [[Пан]] подумав, що то якийсь такий бойчучок невеличкий, каже:

— Добре, я тобі її дам і дам тоді все своє добро, але мусимо собі зробити заклад, що ти зробиш мені службу за три дні. А як за три дні всієї служби не зробиш, то будеш смертю караний!

Хлопець пристав на заклад.

На другий день рано [[пан]] встав, побудив слугу й веде до стайні... Завів до стайні, показав йому сто зайців і повідає:

— На те і те пасовище маєш гнати тих сто зайців, пасти до вечора і увечір додому пригнати. Але якби один [[заєць]] бракував, то будеш страчений!

Як [[пан]] створив стайню, як випустив зайців, усі зайці полетіли вулицею (бо була вулиця вигороджена від стайні аж до пасовиська). Але на пасовиську розлетілися на всі сторони — одні в поле, другі в ліс — і не видно було, де й поділися.

Вийшов хлопець на пасовище — нема ні одного зайця.

Сів собі на купину, думає: «Що тут робити?». Та й так з журби вийняв пищалку з торби. Як на ту пищалку заграв, враз всі зайці стали навколо нього: таку вже з тою пищалкою ворожбу мав. Пасуться зайці, а він собі сидить та й грав.

А [[пан]] дома повідає до доньки:

— Аби ти пішла так, здалеку, подивилася, що той хлопець робить із зайцями?

Донька пішла, подивилася здалеку, прийшла додому й каже, що всі зайці коло нього пасуться. [[Пан]] тоді задумався, гадає собі, що то буде тепер зле і треба над тим яку практику видумати. Повідає до доньки так:

— На тобі грошей, іди до того пастуха, може, купиш у нього одного зайця, аби йому увечері бракувало, то стратимо хлопця!

Одяглася вона по-жебрацьки, аби пастух не впізнав, взяла гроші й пішла купувати зайця. Приходить до хлопця, привіталася і просить, аби одного зайця їй продав. Але він упізнав [[пан]]ну та й повідає, що не може продати, не хоче продати на жоден спосіб. Але потому каже:

— Коли ти вже так уперлася, то покажи гроші, чи маєш?

Вона гроші показала, а він повідає:

— Давай гроші і ще лягай та й зі мною побався, то матимеш зайця.

Дала вона пастухові гроші і вчинила його волю, а він піймав їй зайця. Прийшла з тим зайцем на подвір'я, аж перед двері. А той, на полі, на пищалку заграв — [[заєць]] їй з рук вирвався і прибіг до нього знову. Увечері приганяє він зайці додому. [[Пан]] вийшов, створив стайню, перерахував зайці — е всі сто, до єдиного. Ну, [[пан]] дуже засмутився, а хлопець пішов до двору, повечеряв і ліг спати.

На другий день рано встав уже сам та й погнав пасти зайці. А [[пан]] і каже:

— Ну, вчора донька ходила за зайцем, купила, та не дотримала, то вже нині мати хай іде сама купувати!

Стара [[пан]]і убралася по-жебрацьки та й пішла купувати зайця. Але хлопець знову не хотів продавати, аж мусила й [[пан]]і так зробити, як донька учора. Тоді пастух піймав зайця, дав [[пан]]і, і вона пішла додому. Вже двері створила ,до покою, але пастух заграв на пищалку, то [[заєць]] від [[пан]]і вирвався і прибіг до нього. Приганяє він увечері зайців, [[пан]] перерахував — є всі. Ну, клопіт!

На третій день поснідав і погнав зайців знов пасти на пасовище. Тепер збирається купувати зайця сам паи. Убрався він по-жебрацьки, узяв собі дві тисячі ринських і пішов на поле до пастуха. Прийшов і просить, аби продав йому одного зайця. Але той повідає:

— Я не можу продати, бо мені зараз би смерть була! [[Пан]] обіцяє за зайця дві тисячі, бо йому дуже треба. Не хоче! Але дивиться — гостинцем смаровоз мазь везе. їде такою кобилою мізерною, мухи її об'їли, аж кров тече. Хлопець каже [[пан]]ові:

— Ходімо до того смаровоза, він порадить: чи продати зайця, чи ні? Зупинили смаровоза. Хлопець знову питає [[пан]]а:

— Ну дасте дві тисячі за зайця?

— Дам!

— А поцілуєте кобилу? [[Пан]], рад не рад, погодився:

— Поцілую!

Але смаровоз каже:

— Я не дозволю задармо мою кобилу цілувати! Пастух узяв дві тисячі від [[пан]]а — одну тисячу поклав собі, а другу дав смаровозові. Ну, тоді [[пан]] поцілував кобилу. Пастух піймав зайця і дав [[пан]]ові. Той так уже міцно зайця тримає. Прийшов з ним на подвір'я, а пастух заграв на пищалку — [[заєць]] вирвався та й прибіг на поле. Увечері приганяє хлопець зайців з пасовиська, [[пан]] перерахував — є всі. Роззлостився і дав його до криміналу. На другий день розписав [[пан]] по містах, то [[пан]]ове поз'їжджалися на суд. Розповів [[пан]] той цілий інтерес перед [[пан]]ством, як то може бути. Стало [[пан]]ство радитися між собою — не можуть розтолкувати. Але один [[пан]] повідає:

— Коли ви собі такий заклад зробили, то маєте тепер дати пастухові те, що обіцяли. Але я йому ще одну загадку скажу. Як він те зробить, то пропало, мусить вже так бути!

Кажуть привести хлопця з криміналу межи [[пан]]ство. Привели. Тоді питається його той чужий [[пан]]:

— Чи ти, хлопуню, виграв заклад від [[пан]]а?

— Виграв!

— Но,— каже,— то так не може бути, бо [[пан]] не мав з ким порадитися. Я тобі дам ще один заклад: візьмеш міх на сто корців, якщо за четверть години наговориш повний і зав'яжеш — одружишся з грабйого донькою і дістанеш все його добро.

Хлопець питає:

— Де ж той міх?

Тим часом десь там швидко пошили міх на сто корців і внесли до покою. Хлопець запхав голову в міх, а [[пан]]у каже тримати міх коло шиї, аби слова не виходили назад. І зачинає говорити. Каже так:

— Ото прошу [[пан]]ство послухати, як мій вік іде! Та й зачав повідати, як він був у свого вітця, як пішов у світ, найнявся у [[пан]]а на заклад, як пас зайців на полі, як прийшла до нього [[пан]]на і як він їй продав зайця. Коли за [[пан]]ну розповів, питається [[пан]]ства:

— Чи повний вже міх?

Повідають йому, що ні, ще нічого не видно. Тоді він зачав говорити далі, як прийшла до нього на поле сама стара [[пан]]і та й як він їй продав зайця. Тоді знову питається:

— Чи повний міх?

— Ні, ще нема нічого!

Хлопець повідає далі, як вийшов сам граб'я купувати зайця і давав йому дві тисячі, як дорогою віз смаровоз мазь мізерною кобилою, як [[пан]] тоту кобилу поцілував. Але ще заки він вимовив до кінця, [[пан]] вирвав міх і каже:

— Доста, вже міх повний!

Тоді все [[пан]]ство зачало кричати:

— Віват, хлопуньо виграв!

Мусив [[пан]] віддати хлопцеві своє добро і доньку за жінку. Вони побралися і господарювали собі.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Як пастух наговорив повний мішок
+[[Категорія:українська народна казка]]
 Був один господар і мав сина-одинака. Ховав його до десяти літ, а від десяти літ хлопець зробився пустий, не хотів слухати вітця-матері, а найбільше був лакомий на дівчата й молодиці. Побачили, що з нього не буде нічого, і геть-пріч нагнали від себе у світ, аби чужі люди навчили його розуму. Взяв він собі торбу шкіряну, до торби пищалку, зібрався і пішов.
@@ Рядок 112: / Рядок 125: @@
 — Віват, хлопуньо виграв!
 Мусив [[пан]] віддати хлопцеві своє добро і доньку за жінку. Вони побралися і господарювали собі.

Як пастух наговорив повний мішок (українська народна казка) - Історія редагувань

Snak в 19:26, 24 вересня 2009

Snak: 1 версія