Kos Street King в 11:15, 28 вересня 2009

2009-09-28T11:15:16Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:11:26Z

1 версія

Нова сторінка

Як святі сметану їли
В одного попа був наймит [[Іван]]. Попи, як звичайно, наймитів годували погано. Хліб давали завжди черствий.

Якось увечері один багатий привіз дитину хрестити. Тут [[Іван]] подивився, де служанка хліб поклала, що привіз цей багатий, хлібину забрав, у свою конурку заніс та й думає:

«Що я за дурний — тільки один хліб їм? Стій! Подамся за сметаною в підвал».

Прислуга замріялась у хаті, [[Іван]] за хлібину і спускається у підвал. Сів біля сметани і їсть. Але в темряві накапав на землю сметаною. На ранок матушка одкриває підвал і бачить, що хтось сметану поїв. Матушка і починає попу жалітись:

— У нас [[Іван]] шкодить. Піп зазиває [[Іван]]а і каже:

— [[Іван]]е, що ж ти починаєш шкодити?

[[Іван]] і каже:

— Я ніколи, батюшко, не шкодив, а тепер чого б я став шкодити. Піп і каже:

— Ну що ж там — святі були?

— А хто зна,—каже [[Іван]],—може, й святі. На другий день [[Іван]] теж так зробив. Тільки взяв перед тим церковний ключ і ма[[кіт]]ру сметани та й пішов до церкви. Приходить до церкви, відкриває і починає губи святим у церкві сметаною мазати. Понамазував усім по одному разу, а Миколаєві-угоднику, так як він старший за всіх, намазав і бороду. Закрив церкву і пішов.

На ранок матушка спустилась у підвал, а там ма[[кіт]]ри зовсім немає.

Вона до попа:

— [[Іван]] знову краде, заніс навіть ма[[кіт]]ру. Закликає піп [[Іван]]а:

— [[Іван]]е, Це ти наробив? [[Іван]] каже:

— Ні. Піп знову:

— Чого ні, що ж там, хіба святі були? [[Іван]] каже:

— Авжеж, святі.

А попові треба було до утрені йти. Сторож, як звичайно, задзвонив. Піп заходить у церкву, глядь — всі святі в сметані.

Закриває піп церкву і каже сторожеві:

— Не дзвони, тут не в тім діло. Прибігає додому і каже матушці:

— Погані справи: святі сметану поїли. І от піп з матушкою й [[Іван]]ом йдуть до церкви. Матушка говорить:

— Стій, [[Іван]]е! Бери батіг. [[Іван]] бере, доходять вони до церкви, одкриває піп церкву. Зайшли. Матушка й каже:

— Бий усіх святих по одному разу, а Миколая-угодника двічі. Це він направив їх.

[[Іван]] шмагає всіх святих по разу, а Миколаю-угоднику три рази одписав.

Пішли додому.

На другу ніч [[Іван]] узяв ключ од церкви, обережно одкрив її, усіх святих познімав і поховав на горище. Піп на ранок прокидається (якраз був празник), заходить у церкву — ні одного святого немає. Піп злякався:

«Що таке? Святі втекли з церкви».

Прибігає додолу і кричить:

— [[Іван]]е, ти не бачив? .—Що? — каже [[Іван]].

— Та святі пішли з церкви.

— Бачив,— каже [[Іван]].— Вони зайшли в двір, хотіли вас бачить, але ви спите, то й не стали будить, обідидисб та й пішли Піп зразу вискакує на вулицю, аж іде жінка по воду.

— Слухай, ти не бачила?

— Бачила! Ось вони за гірку пішли. А за гору йшли селяни ділить землю, так що жінка не знала, про кого піп питає. Піп ускакує в двір. і кричить:

— [[Іван]]е, сідай верхи, скоріш доганяй святих; що хочуть, дам, аби вернулись!

[[Іван]] сідає на коня і їде на бугор. Заїхав [[Іван]] на бугор, бачить, там зібрались селяни, щоб ділити землю. Посидів [[Іван]] з ними, покурив і їде назад.

— Ну що?

— Та вони, батюшко, обіжаються. Сказали так: «Не будем вертатися, поки піп не заплатить за кожного по три карбованці, а за Миколая-угодника шість карбованців, та ще й чверть горілки і ма[[кіт]]ру вареників із сметаною». Сказали, що прийдуть, тільки вночі, щоб ніхто не бачив, а то буде совісно.

Піп і каже:

— Гаразд! Поганяй скоріш і скажи, що все .буде зроблено, тільки хай вертаються.

[[Іван]] поїхав за бугор, поговорив з селянами, вернувся й каже: — Сказали: вернемося, тільки вночі. Хан готує горілку і закуску серед двору.

Піп усе наготував. Приготував і гроші, дожидається. Матушка поставила ма[[кіт]]ру вареників.

Ждуть... Уже північ, а святих нема й нема.

Піп і говорить:

— [[Іван]]е, я піду засну, а ти мене збудиш, як прийдуть.

І піп захропів.

[[Іван]] із сторожем повечеряли варениками із сметаною, забрали святих з горища, пообмивали і порозвішували їх знову в церкві, а самі лягли відпочивати.

Піп прокинувся, схопився:

«Що таке, [[Іван]] мене не будить?»

Дивиться, що [[Іван]] спить, а вареники з'їдені, і будить [[Іван]]а:

— [[Іван]]е, [[Іван]]е, вставай! [[Іван]] прокидається. Піп питає:

— Де ж святі?

— Еге, вони вже були тут, попили, поїли і мене почастували та пішли в церкву.

— А чого ж ти мене не збудив?

— Я хотів будити, а Миколай-угодник і каже:

«Не буди батюшку, тільки кріпко заснув — буде обіжатись».

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Як святі сметану їли
@@ Рядок 109: / Рядок 115: @@
 — Я хотів будити, а Миколай-угодник і каже:
 «Не буди батюшку, тільки кріпко заснув — буде обіжатись».

Як святі сметану їли (українська народна казка) - Історія редагувань

Kos Street King в 11:15, 28 вересня 2009

Snak: 1 версія