Kos Street King в 11:15, 28 вересня 2009

2009-09-28T11:15:52Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:11:27Z

1 версія

Нова сторінка

Як селянин доїв «[[цап]]ів»

Весняного дня король Матяш вивів своїх вельмож на поле, щоб бачили, як селяни сіють кукурудзу і садять картоплю. Коли [[пан]]ство досить находилося й хотіло відпочити, зустріли орача, котрий спинив воли й, сидячи на плузі, потягував піпу.

Матяш здалека впізнав цього [[чоловік]]а, бо той колись служив у його ... армії, був мудрий і фіґляристий.

— Дай боже доброго здоров'я! — привітався король.

— І вам! — підняв клебаню селянин.

— Гей, брате! Чи далеко ще далеко? — кидає фіґлю Матяш.

— Та... Се буде далі, як моєму волові за рогами,— відповідає сміючись орач.

— Но, ще доста добре... А за скільки робиш?

— За три золоті.

— І всі сам проживаєш?

— Ой, ні! Я проживаю тільки один золотий, другий зичу, а третім борг сплачую.

— Дуже добре ділиш! — похвалив Матяш [[чоловік]]а.

[[Пан]]и, які слухали цю бесіду короля з простим селянином, лиш витріщили очі, бо нічого не могли второпати.

— А скільки тепер із тридцяти двох? — продовжує король.

— Гей, тут біда, пресвітлий царю, бо тридцять два вже лише дванадцять!

— Гм, та це вже і справді біда! Но, айбо [[цап]]ів ще зумів би подоїти, ні?

— Та [[цап]]ів би ще і подоїв, якби тільки були... Айбо біда, що вже не маю дійних,— засміявся селянин.

Матяш теж засміявся, бо вони добре зрозуміли один одного.

— Та будь здоровий, чоловіче, але пам'ятай, оцю нашу бесіду нікому не розтлумачуй, доки не зустрінешся з моїм світлим лицем,— сказав на прощання король орачеві.

Відійшли вельможі недалеко в ліс, де собі полягали на зелену траву, в холодок. І Матяш спитав сміючись:

— Но, [[пан]]ове, котрий зрозумів мою бесіду з селянином? Хто з вас її розтлумачить, тому даю високий чин. Тут півгодини будемо відпочивати, і кожний най подумає.

І Матяш задрімав.

А [[пан]]и? Гей! Їм кожному хотілося мати високий чин. Думали, думали, а потім один устав потихеньку й поза корчі, гадаючи, що ніхто не бачить, пішов на поле до старого.

Але те саме зробили один [[пан]] за другим. Коло селянина всі зустрілися й вирішили, що мусять розтлумачити його бесіду з королем, хоч би за це дорого вони заплатили.

І почали:

— Чоловіче добрий, що значить — «Чи далеко ще далеко?»

Орач поклав клебаню на землю.

— Платіть по золотому, то вам поясню... Кинули [[пан]]и кожний по золотому, і [[чоловік]] сказав,

— Король мене зазвідав: чи далеко ще далеко? Він хотів сказати, чи ще далеко виджу? Коли я служив у чорній армії, мене звали «Далеко», бо я мав дуже добрі очі. Я йому відповів, ще далі, як волові за рогами, себто ще доста виджу.

— А що значить — «За скільки ти робиш?»

— Платіть.

Мусили [[пан]]и кинути в клебаню ще по золотому.

— Оті три золоті, за котрі я роблю, складають одне ціле, лиш на троє поділене. З одної частини я сам живу, другу позичаю, себто дітей годую, аби вони мене на старі дні кормили, а третю частину за борг віддаю, себто утримую на неї своїх старих батьків, які мене вигодували.

— Се ж не так тяжко розуміти,— шепчуть межи собою [[пан]]и,— а ми не здогадалися.

— А що значить — «Тридцять два тепер лише дванадцять»?

— Платіть по золотому!

Мусили [[пан]]и вишкребти з кишень останні гроші й кинути в клебаню.

— А се так треба розуміти! король звідав, скільки в мене ще лишилося зубів, бо кожний знає, що в людини є тридцять два зуби, а я йому відповів, що маю вже лише дванадцять.

— Але ж і це не важко вгадати! — сердяться [[пан]]и.

— А що означає — «Коли були б [[цап]]и, то ти б їх зумів подоїти? »

— Се вам поясню без грошей,— засміявся селянин.— [[Цап]]ів я так дою, як тепер вас. Усе ваше золото видоїв у клебаню.

[[Пан]]и заганьбилися і сердито говорять:

— Но, тепер ми розповімо королеві, що ти нам усе розтлумачив, хоч обіцяв мовчати, поки не зустрінеш його світле лице. Тепер тебе король покарає!

— Хіба я не зустрівся з царським світлим лицем? Таж я не раз зустрічався з ним: на кожному золотому є царське лице! Король Матяш наказав мені доти не говорити нашої таємниці, доки не буде заплачена світлим золотом.

Похнюпилися «подоєні [[цап]]и», помацалися там, де їх не свербіло, і... по одному, ховаючись за корчі, повернулися до короля Матяша. А той, коли всі були на місці, нараз ніби прокинувся від сну і, сміючись, каже:

— Приснилося мені, що той простий селянин, з котрим я мав бесіду, всіх великих [[цап]]ів подоїв...

Посхиляли вельможні [[пан]]и голови, але жоден не проговорив ні слова, як би у рот води понабирали.

[[Категорія:Українські народні казки]]

← Попередня версія		Версія за 11:15, 28 вересня 2009
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про чоловіка]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про панів]]
		+
		+
		+
		+
	Як селянин доїв «[[цап]]ів»		Як селянин доїв «[[цап]]ів»

Рядок 92:		Рядок 101:

	Посхиляли вельможні [[пан]]и голови, але жоден не проговорив ні слова, як би у рот води понабирали.		Посхиляли вельможні [[пан]]и голови, але жоден не проговорив ні слова, як би у рот води понабирали.
−
−	~~[[Категорія:Українські народні казки]]~~

Як селянин доїв «цапів» (українська народна казка) - Історія редагувань

Kos Street King в 11:15, 28 вересня 2009

Snak: 1 версія