Як сини ходили по груші (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 19:30, 22 грудня 2013

2013-12-22T19:30:31Z

Bogdan в 15:11, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:11:53Z

Bogdan: перейменував «Як сини ходили по груші» на «Як сини ходили по груші (японська народна казка)»

2013-09-24T15:05:27Z

перейменував «Як сини ходили по груші» на «Як сини ходили по груші (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мово...

2013-09-24T15:01:33Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мово...

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Жила  собі  колись  удова з  трьома вірними синами. Та от якось вона захворіла і швидко почала сохнути.
-—    Мамо, може, ви чогось хочете? — питали стурбовані сини.
+—    Мамо, може, ви чогось хочете? — питали стурбовані [[син]]и.
 —    Медових груш, що ростуть у горах.
@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 Як і старший брат, він не послухався бабусі; пішов тією дорогою, біля якої бамбук шелестів:   «Шелесь-шелесь...  не йди».  Він  теж  потрапив  у лапи перевертня.
-Коли й середущого брата не стало, найменший, Сабуро, сказав:
+Коли й середущого [[брат]]а не стало, найменший, Сабуро, сказав:
 —    Тепер моя черга!
@@ Рядок 53: / Рядок 53: @@
 —    Не йди туди, хлопче. Там тебе з'їсть страшний перевертень! Вертайся мерщій додому!
-Тоді Сабуро розповів бабусі, що його старші брати пропали, а вдома чекає хвора мати.
+Тоді Сабуро розповів бабусі, що його старші [[брат]]и пропали, а вдома чекає хвора [[мати]].
 —    Ну коли так, то йди. Але не забувай моїх порад,— сказала бабуся і дала йому гострий меч.
@@ Рядок 86: / Рядок 86: @@
 Сабуро схопив меча, що подарувала бабуся, і сіконув перевертня. Той ураз сконав.
-Хлопець розпоров йому живіт і випустив своїх братів, напоїв їх з чашки болотною водою — і вони поволі ожили.
+[[Брат]]и повернулися додому втрьох. Почастували матір смачними медовими грушами, і вона одужала.
 {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія	Версія за 15:11, 24 вересня 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Жила собі колись удова з трьома вірними синами. Та от якось вона захворіла і швидко почала сохнути.

	+	— Мамо, може, ви чогось хочете? — питали стурбовані сини.

	+	— Медових груш, що ростуть у горах.
	+
	+	Люди казали, що ті груші дуже смачні, але кожен, хто по них ходив, додому не вертався — потрапляв у лапи страшного перевертня.
	+
	+	— Гаразд, я принесу,— відповів найстарший син — Таро.
	+
	+	Узяв він кошик і пішов у гори. Іде та йде, коли бачить — на великій скелі сидить зморшкувата бабуся.
	+
	+	— Гей, хлопче, куди йдеш?
	+
	+	— У гори по медові груші. Покажіть мені, де вони ростуть.
	+
	+	Бабуся йому на це:
	+
	+	— Не йди туди, хлопче! Там яшве страшний перевертень, він тебе з'їсть!
	+
	+	— Ні, я піду!
	+
	+	Бабуся довго його вмовляла, але Таро стояв на своєму. Кінець кінцем вона сказала:
	+
	+	— Ну що ж, іди. Як дійдеш до роздоріжжя, побачиш три дороги, а коло них — три бамбуки. Вибирай ту, де бамбук шелестітиме: «Шелесь-шелесь... іди».
	+
	+	Пішов Таро. Аж ось і роздоріжжя — три дороги і три бамбуки.
	+
	+	«А чи варто довіряти старій?» — подумав Таро й подався дорогою, біля якої бамбук шелестів:
	+
	+	«Шелесь-шелесь... не йди».
	+
	+	Незабаром він побачив велике болото, а на його берегах — груші, що аж угиналися від плодів.
	+
	+	— Чудово! — зрадів Таро і поліз на дерево. Та коли глянув униз — побачив свою тінь. І в ту ж мить вода у болоті сколихнулася, з-під неї вигулькнуло чудовисько, схоже на восьминога, і проковтнуло його.
	+
	+	Довго вдома чекали, що Таро повернеться, але так і не дочекалися.
	+
	+	— Гаразд, цього разу піду я,— мовив середущий син Дзіро.
	+
	+	Як і старший брат, він не послухався бабусі; пішов тією дорогою, біля якої бамбук шелестів: «Шелесь-шелесь... не йди». Він теж потрапив у лапи перевертня.
	+
	+	Коли й середущого брата не стало, найменший, Сабуро, сказав:
	+
	+	— Тепер моя черга!
	+
	+	Пішов він у гори і побачив на скелі бабусю.
	+
	+	— Куди йдеш, хлопче?
	+
	+	— У гори по медові груші.
	+
	+	— Не йди туди, хлопче. Там тебе з'їсть страшний перевертень! Вертайся мерщій додому!
	+
	+	Тоді Сабуро розповів бабусі, що його старші брати пропали, а вдома чекає хвора мати.
	+
	+	— Ну коли так, то йди. Але не забувай моїх порад,— сказала бабуся і дала йому гострий меч.
	+
	+	Хлопець подякував, повісив меча на пасок і рушив дорогою, біля якої бамбук шелестів: «Шелесь-шелесь... іди».
	+
	+	Іде він та йде, коли дивиться — перед ним річка, а по ній пливе червона чашка.
	+
	+	Сабуро виловив її, засунув за пазуху.
	+
	+	Аж ось і велике болото, а на його берегах — груші із медовими плодами.
	+
	+	Сабуро зрадів і вже збирався лізти на дерево, та війнув вітер, і груші заспівали:
	+
	+
	+
	+	На сході — страшно,
	+
	+	На заході — жахно,
	+
	+	На півночі — твоя тінь,
	+
	+	На півдні — безпечно, дзілінь-дзілінь...
	+
	+
	+
	+	«Значить, треба лізти на грушу, що на південному березі болота»,— подумав Сабуро.
	+
	+	Як подумав, так і зробив: видряпався на дерево й нарвав груш.
	+
	+	Та коли злазив, перебрався на гілку сусіднього дерева. І саме тоді на воду впала його тінь. Чудовисько як побачить її та як вискочить!
	+
	+	Сабуро схопив меча, що подарувала бабуся, і сіконув перевертня. Той ураз сконав.
	+
	+	Хлопець розпоров йому живіт і випустив своїх братів, напоїв їх з чашки болотною водою — і вони поволі ожили.
	+
	+	Брати повернулися додому втрьох. Почастували матір смачними медовими грушами, і вона одужала.