Як сосна кашляла (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 04:32, 8 січня 2014

2014-01-08T04:32:40Z

Bogdan в 15:39, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:39:20Z

Bogdan в 15:38, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:38:31Z

Bogdan в 15:38, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:38:12Z

Bogdan: перейменував «Як сосна кашляла» на «Як сосна кашляла (японська народна казка)»

2013-09-24T15:30:12Z

перейменував «Як сосна кашляла» на «Як сосна кашляла (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:26:09Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жила собі колись поблизу містечка Ідзусі лисиця, яка уславилася тим, що перекидалась на будь-що й дурила людей.
+Жила собі колись поблизу містечка Ідзусі [[лисиця]], яка уславилася тим, що перекидалась на будь-що й дурила людей.
-Торгував у тих краях один чоловік. Торгував і цим заробляв собі на прожиток.
+Торгував у тих краях один [[чоловік]]. Торгував і цим заробляв собі на прожиток.
 Якось іде він зі своїм крамом і раптом бачить велику сосну там, де її раніше не було.
-«Напевно, лисиця перекинулась на дерево і хоче поглузувати з мене,— подумав чоловік.— Зараз я її провчу!»
+«Напевно, [[лисиця]] перекинулась на дерево і хоче поглузувати з мене,— подумав чоловік.— Зараз я її провчу!»
 Сів він під сосною відпочити і закурив, а попіл із цигарки знай витрушує у дупло.
-І сталося диво — величезна сосна почала меншати, а коли чоловік трусонув ще трохи попелу, то й закашляла.
+І сталося диво — величезна сосна почала меншати, а коли [[чоловік]] трусонув ще трохи попелу, то й закашляла.
 Кажуть, дядько теж розгубився і не знайшов слів  для відповіді.
 {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Давно колись у провінції Кінукі жив собі парубок, непросипущий п'яниця. Рідний дядько вболівав за нього і безперестану дорікав йому, але марно — парубок і вдень і ввечері сидів у шинку.
+Жила собі колись поблизу містечка Ідзусі лисиця, яка уславилася тим, що перекидалась на будь-що й дурила людей.
-Якось дядько подався в сусіднє село. Коли переходив місток через річечку, побачив у воді щось темне. То була людина. Пожалів її дядько, витяг із води, дивиться — аж то його горопашний небіж.
+Торгував у тих краях один чоловік. Торгував і цим заробляв собі на прожиток.
-—    От бачиш, до чого ти докотився! А я ж тебе попереджав: покинь пити! Якби оце я тут не йшов і не витяг тебе, ти був би вже на тому світі.   Невже  ти  цього  не  розумієш? — почав  вичитувати  йому  дядько.
+Якось іде він зі своїм крамом і раптом бачить велику сосну там, де її раніше не було.
-—    Дядечку, все лихо в тім, що сьогодні я недопив! — відповів небіж.
+«Напевно, лисиця перекинулась на дерево і хоче поглузувати з мене,— подумав чоловік.— Зараз я її провчу!»

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Давно колись у провінції Кінукі жив собі парубок, непросипущий п'яниця. Рідний дядько вболівав за нього і безперестану дорікав йому, але марно — парубок і вдень і ввечері сидів у шинку.
 Якось дядько подався в сусіднє село. Коли переходив місток через річечку, побачив у воді щось темне. То була людина. Пожалів її дядько, витяг із води, дивиться — аж то його горопашний небіж.
 —    От бачиш, до чого ти докотився! А я ж тебе попереджав: покинь пити! Якби оце я тут не йшов і не витяг тебе, ти був би вже на тому світі.   Невже  ти  цього  не  розумієш? — почав  вичитувати  йому  дядько.
 —    Дядечку, все лихо в тім, що сьогодні я недопив! — відповів небіж.
 —    Що ти мелеш! — вигукнув розгніваний дядько і схопив небожа за барки.
 —    Не сердьтеся, дядечку! Я завжди випиваю літр, і тоді цей місток мені в очах потроюється. Я вибираю середущий і безпечно проходжу по ньому. А сьогодні в мене забракло грошей, і я випив удвічі менше. Тож місток у моїх очах подвоївся, а не потроївся. Я розгубився, не знав, на який ступити — от і впав у воду.

← Попередня версія		Версія за 15:38, 24 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Давно колись у провінції Кінукі жив собі парубок, непросипущий п'яниця. Рідний дядько вболівав за нього і безперестану дорікав йому, але марно — парубок і вдень і ввечері сидів у шинку.


		+
		+
		+	Якось дядько подався в сусіднє село. Коли переходив місток через річечку, побачив у воді щось темне. То була людина. Пожалів її дядько, витяг із води, дивиться — аж то його горопашний небіж.
		+
		+
		+
		+
		+	— От бачиш, до чого ти докотився! А я ж тебе попереджав: покинь пити! Якби оце я тут не йшов і не витяг тебе, ти був би вже на тому світі. Невже ти цього не розумієш? — почав вичитувати йому дядько.
		+
		+
		+
		+
		+	— Дядечку, все лихо в тім, що сьогодні я недопив! — відповів небіж.
		+
		+
		+
		+
		+	— Що ти мелеш! — вигукнув розгніваний дядько і схопив небожа за барки.
		+
		+
		+
		+
		+	— Не сердьтеся, дядечку! Я завжди випиваю літр, і тоді цей місток мені в очах потроюється. Я вибираю середущий і безпечно проходжу по ньому. А сьогодні в мене забракло грошей, і я випив удвічі менше. Тож місток у моїх очах подвоївся, а не потроївся. Я розгубився, не знав, на який ступити — от і впав у воду.
		+
		+
		+
		+
		+	Кажуть, дядько теж розгубився і не знайшов слів для відповіді.
	{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

	{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}