Як чоловік позбувся бородавки (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 22:41, 3 січня 2014

2014-01-03T22:41:56Z

Bogdan в 15:44, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:44:38Z

Bogdan: перейменував «Як чоловік позбувся бородавки» на «Як чоловік позбувся бородавки (японська народна казка)»

2013-09-24T15:29:25Z

перейменував «Як чоловік позбувся бородавки» на «Як чоловік позбувся бородавки (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:25:28Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Давно колись був собі чоловік з великою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря.
+Давно колись був собі [[чоловік]] з великою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря.
-—    Цур тобі, пек тобі! — закричав чоловік і заховався у печеру.
+—    Цур тобі, пек тобі! — закричав [[чоловік]] і заховався у печеру.
 «От лий?! Хоч би недовго лютувала»,— роздумував він, але буря його не слухалася, а щораз дужчала.
@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 —    А-ха-ха! О-хо-хо! А-ха-ха! О-хо-хо!
-Чоловік так захопився незвичайним видовищем,  що й  забув  про  недавній страх.  Навітів більше — ноги його самі просилися  до  танцю. Раптом вожак чудовиськ, що сидів посередині кола,  закричав:
+[[Чоловік]] так захопився незвичайним видовищем,  що й  забув  про  недавній страх.  Навітів більше — ноги його самі просилися  до  танцю. Раптом вожак чудовиськ, що сидів посередині кола,  закричав:
 —    Хто іще краще станцює?
-Почувши ці слова, чоловік не міг стриматися:
+Почувши ці слова, [[чоловік]] не міг стриматися:
 —    Ой та-та! Ой то-то! Ой та-та! Ой то-то!
@@ Рядок 35: / Рядок 35: @@
 —    Ох і мастак ти танцювати! — сказав вожак, підійшовши впритул до чоловіка.— Такого видовища я ніколи ще не бачив. Слухай, приходь ще раз до нас у гості!
-—    Обов'язково прийду! — відповів чоловік, хоча сумнівався, чи дотримає обіцянку.
+—    Обов'язково прийду! — відповів [[чоловік]], хоча сумнівався, чи дотримає обіцянку.
 —    З твого обличчя видно, що прийдеш! — раділи чудовиська, обступивши чоловіка.— Та все одно залиш нам щось коштовне під заставу. Ну хоч би бородавку.
-«От і добре!» — подумав чоловік, але вирішив передчасно не радіти, бо, гляди, й життя ненароком позбудешся.
+«От і добре!» — подумав [[чоловік]], але вирішив передчасно не радіти, бо, гляди, й життя ненароком позбудешся.
 —    Трохи потерпи, ми тільки бородавку вирвемо! — сказали чудовиська.
@@ Рядок 49: / Рядок 49: @@
 Незабаром на сході з'явилося сонце,  і чоловік повернувся додому.
-Треба сказати, що сусід того чоловіка теж мав бородавку, але на лівій щоці. Вранці, коли чоловік повернувся з лісу, сусід, побачивши його, здивувався:
+Треба сказати, що [[сусід]] того чоловіка теж мав бородавку, але на лівій щоці. Вранці, коли чоловік повернувся з лісу, сусід, побачивши його, здивувався:
 —    Чоловіче, куди ділася твоя бородавка?
@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 —    Ось послухай, що зі мною сталося,— сказав чоловік та докладно розповів про свою нічну пригоду.
-—    От цікаво! От цікаво! — повторював сусід, а ввечері подався до лісу. Заліз у печеру і став дожидати чудовиськ.
+—    От цікаво! От цікаво! — повторював [[сусід]], а ввечері подався до лісу. Заліз у печеру і став дожидати чудовиськ.
 Вони не забарилися і, добряче впившись,  почали танцювати. «Які   страшні!   Це,   мабуть,   вони»,— вирішив   сусід,   відчуваючи,   як увесь тремтить.
@@ Рядок 65: / Рядок 65: @@
 —    Напевно прийде. Бо залишив у нас коштовну річ — бородавку,— заперечило третє.
-Стрибаючи, чудовиська роззиралися навсебіч — шукали свого знайо мого.
+Стрибаючи, чудовиська роззиралися навсебіч — шукали свого знайомого.
-«Ой, як страшно! Але ж треба будь-що позбутися бородавки»,— подумав сусід і, заплющивши очі, вибрався з печери.
+«Ой, як страшно! Але ж треба будь-що позбутися бородавки»,— подумав [[сусід]] і, заплющивши очі, вибрався з печери.
 —    От добре, що ти прийшов! Танцюй, швидше танцюй! Чудовиська радісно заплескали лапами. Флейта і барабан зазвучали ще гучніше, ніж минулого разу.
@@ Рядок 81: / Рядок 81: @@
 Аж тут заспівали півні. Чудовиська принишкли і вмить щезли.
-—    Почекайте! Почекайте! — гукав сусід. Та чудовиськ як і не було.
+—    Почекайте! Почекайте! — гукав [[сусід]]. Та чудовиськ як і не було.
 Ось так і залишився сусід з двома бородавками — на лівій і на правій щоці.
 {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія		Версія за 15:44, 24 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Давно колись був собі чоловік з великою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря.

		+	— Цур тобі, пек тобі! — закричав чоловік і заховався у печеру.

		+	«От лий?! Хоч би недовго лютувала»,— роздумував він, але буря його не слухалася, а щораз дужчала.
		+
		+	Тим часом день скінчився і надворі стемніло. Чоловіка охопив такий страх, що й сон його не брав.
		+
		+	Нарешті опівночі буря вщухла. З-за хмар показався місяць.
		+
		+	— Ото була буря! — проказав чоловік, уже збираючись виходити з печери, та раптом почув знадвору галас. Висунув голову, дивиться — веселяться, ставши в коло, чудовиська оні. сині й червові, з бичачими рогами і без них.
		+
		+	«От тобі й маєш! Оце пригода!» —подумав чоловік і затрусився, мов у лихоманці.
		+
		+	А тим часом чудовиська заходилися танцювати під звуки барабана й флейти.
		+
		+	— А-ха-ха! О-хо-хо! А-ха-ха! О-хо-хо!
		+
		+	Чоловік так захопився незвичайним видовищем, що й забув про недавній страх. Навітів більше — ноги його самі просилися до танцю. Раптом вожак чудовиськ, що сидів посередині кола, закричав:
		+
		+	— Хто іще краще станцює?
		+
		+	Почувши ці слова, чоловік не міг стриматися:
		+
		+	— Ой та-та! Ой то-то! Ой та-та! Ой то-то!
		+
		+	Приспівуючи, чоловік вистрибував у танці, як несамовитий. Приголомшені чудовиська дивилися на нього, роззявивши роти, а тоді й самі пішли в танок, приказуючи: «Ой та-та! Ой то-то! Ой та-та! Ой то-то!»
		+
		+	— От молодчага! От молодчага! — хвалив чоловіка вожак, звівшись на ноги.
		+
		+	Флейта і барабан грали щораз гучніше, а чудовиська весело стрибали навколо чоловіка.
		+
		+	Тим часом небо на сході засіріло і заспівали півні. Чудовиська відразу принишкли і перестали танцювати. Навколо стихло, і чоловікові знову стало лячно.
		+
		+	— Ох і мастак ти танцювати! — сказав вожак, підійшовши впритул до чоловіка.— Такого видовища я ніколи ще не бачив. Слухай, приходь ще раз до нас у гості!
		+
		+	— Обов'язково прийду! — відповів чоловік, хоча сумнівався, чи дотримає обіцянку.
		+
		+	— З твого обличчя видно, що прийдеш! — раділи чудовиська, обступивши чоловіка.— Та все одно залиш нам щось коштовне під заставу. Ну хоч би бородавку.
		+
		+	«От і добре!» — подумав чоловік, але вирішив передчасно не радіти, бо, гляди, й життя ненароком позбудешся.
		+
		+	— Трохи потерпи, ми тільки бородавку вирвемо! — сказали чудовиська.
		+
		+	— О-ой! — скрикнув чоловік, і бородавка щезла у нього з обличчя.
		+
		+	— Ку-ку-рі-к\|І—вдруге заспівали півні, і чудовиська зникли, наче їх хто злизав.
		+
		+	Незабаром на сході з'явилося сонце, і чоловік повернувся додому.
		+
		+	Треба сказати, що сусід того чоловіка теж мав бородавку, але на лівій щоці. Вранці, коли чоловік повернувся з лісу, сусід, побачивши його, здивувався:
		+
		+	— Чоловіче, куди ділася твоя бородавка?
		+
		+	— Ось послухай, що зі мною сталося,— сказав чоловік та докладно розповів про свою нічну пригоду.
		+
		+	— От цікаво! От цікаво! — повторював сусід, а ввечері подався до лісу. Заліз у печеру і став дожидати чудовиськ.
		+
		+	Вони не забарилися і, добряче впившись, почали танцювати. «Які страшні! Це, мабуть, вони»,— вирішив сусід, відчуваючи, як увесь тремтить.
		+
		+	— Невже веселий дядько не прийде? — спитало одне чудовисько.
		+
		+	— Мабуть, що ні,— відповіло друге.
		+
		+	— Напевно прийде. Бо залишив у нас коштовну річ — бородавку,— заперечило третє.
		+
		+	Стрибаючи, чудовиська роззиралися навсебіч — шукали свого знайо мого.
		+
		+	«Ой, як страшно! Але ж треба будь-що позбутися бородавки»,— подумав сусід і, заплющивши очі, вибрався з печери.
		+
		+	— От добре, що ти прийшов! Танцюй, швидше танцюй! Чудовиська радісно заплескали лапами. Флейта і барабан зазвучали ще гучніше, ніж минулого разу.
		+
		+	Чудовиська стрибали навколо сусіда так близько, що йому здавалося: ось-ось вони вгородять у нього зуби.
		+
		+	Сусідові ставало щораз страшніше, тож ноги і руки його не слухалися.
		+
		+	— Як ти погано танцюєш! Не так, як учора. Хлопці, проженімо його! — раптом закричав вожак.— Слухай, чоловіче, бери свою бородавку і геть звідси!
		+
		+	Сусід ойкнув і мацнув рукою праву щоку — тепер і там сиділа бородавка.
		+
		+	Аж тут заспівали півні. Чудовиська принишкли і вмить щезли.
		+
		+	— Почекайте! Почекайте! — гукав сусід. Та чудовиськ як і не було.
		+
		+	Ось так і залишився сусід з двома бородавками — на лівій і на правій щоці.
	{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

	{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}