Як чоловік сповіщав про пожежу (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 23:30, 3 січня 2014

2014-01-03T23:30:48Z

Bogdan в 15:40, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:40:29Z

Bogdan: перейменував «Як чоловік сповіщав про пожежу» на «Як чоловік сповіщав про пожежу (японська народна казка)»

2013-09-24T15:28:33Z

перейменував «Як чоловік сповіщав про пожежу» на «Як чоловік сповіщав про пожежу (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:26:01Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жив собі колись чоловік.
+Жив собі колись [[чоловік]].
 Одного разу прокидається він уночі, виглядає у вікно — надворі щось світиться.
-«Ой, що це таке?» — подумав чоловік і відчинив вікно.  І  як же він здивувався коли побачив, що горить сусідський будинок.
+«Ой, що це таке?» — подумав [[чоловік]] і відчинив вікно.  І  як же він здивувався коли побачив, що горить сусідський будинок.
 «Треба якнайшвидше сповістити про це  старосту,— вирішив  від,  але тут же зупинився.— Стривай! У таку хвилину потрібна розважливість»,
-Чоловік   розпалив   вогонь,   нагрів   води,   помивсь  і   поголився. Потім убрався в  святковий  одяг,  взув  дорогі  сандарії,   а  в   руку  взяв віяло. Бо  хіба  можна  з'являтися  перед  такою  високоповажною  людиною,   як староста, в неохайному вигляді?
+[[Чоловік]] розпалив   вогонь,   нагрів   води,   помивсь  і   поголився. Потім убрався в  святковий  одяг,  взув  дорогі  сандарії,   а  в   руку  взяв віяло. Бо  хіба  можна  з'являтися  перед  такою  високоповажною  людиною,   як староста, в неохайному вигляді?
 Перед будинком старости чоловік зупинився, кашлянув і тихо сказав:
@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 Але серед ночі всі міцно спали.
-—    Пане старосто, пожежа...— боязко повторював чоловік.
+—    Пане старосто, пожежа...— боязко повторював [[чоловік]].
 Через якої півгодини нарешті пробудилася старостиха. Прислухалася, чує — хтось каже, що горить.
@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 —    Чую, чую!   Перестань гупати!  А де  горить? — запитав  він.
-—    Пане старосто, це я хотів дізнатися, як треба вас будити, коли горітиме,— спокійнісінько відповів чоловік.
+—    Пане старосто, це я хотів дізнатися, як треба вас будити, коли горітиме,— спокійнісінько відповів [[чоловік]].
 Кажуть, при цих словах старості відібрало мову.

← Попередня версія		Версія за 15:40, 24 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Жив собі колись чоловік.

		+	Одного разу прокидається він уночі, виглядає у вікно — надворі щось світиться.

		+	«Ой, що це таке?» — подумав чоловік і відчинив вікно. І як же він здивувався коли побачив, що горить сусідський будинок.
		+
		+	«Треба якнайшвидше сповістити про це старосту,— вирішив від, але тут же зупинився.— Стривай! У таку хвилину потрібна розважливість»,
		+
		+	Чоловік розпалив вогонь, нагрів води, помивсь і поголився. Потім убрався в святковий одяг, взув дорогі сандарії, а в руку взяв віяло. Бо хіба можна з'являтися перед такою високоповажною людиною, як староста, в неохайному вигляді?
		+
		+	Перед будинком старости чоловік зупинився, кашлянув і тихо сказав:
		+
		+	— Пане старосто, пожежа.
		+
		+	Але серед ночі всі міцно спали.
		+
		+	— Пане старосто, пожежа...— боязко повторював чоловік.
		+
		+	Через якої півгодини нарешті пробудилася старостиха. Прислухалася, чує — хтось каже, що горить.
		+
		+	Старостиха розбуркала старосту.
		+
		+	— Що, пожежа? — захвилювався той.
		+
		+	Зірвався з постелі й побіг до місця пожежі. Але було вже запізно: будинок згорів.
		+
		+	— От дурень! Та хіба так будять? Ти б постукав у двері та вікна й голосно закричав: «Пожежа! Пожежа!» —дорікав чоловікові розгніваний староста.
		+
		+	Наступної ночі чоловік прокинувся, схопив здоровенного кілка й помчав до старости, а тоді почав гамселити по вікнах і дверях, вигукуючи: «Пожежа! Пожежа!»
		+
		+	Староста не на жарт перелякався. Вискочив надвір блідий, у спідній білизні.
		+
		+	— Чую, чую! Перестань гупати! А де горить? — запитав він.
		+
		+	— Пане старосто, це я хотів дізнатися, як треба вас будити, коли горітиме,— спокійнісінько відповів чоловік.
		+
		+	Кажуть, при цих словах старості відібрало мову.
	{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

	{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}