Kos Street King в 11:21, 28 вересня 2009

2009-09-28T11:21:56Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:11:35Z

1 версія

Нова сторінка

Як [[чоловік]] і [[ведмідь]] ґаздували

Було це дуже давно. Жив бідний [[чоловік]], мав жінку і повну хату дітей. Та діти ще нічого не знали робити.

Біда і нужда в хаті росте, голод дітвору гне і мучить. Не знає [[чоловік]], за що і взятися. Літом іде до лісу рубати дрова, щоб заробити копійку. Але з того заробітку утримувати велику родину важко. Не має [[чоловік]] землі, щоб наорати, насіяти, бо клаптик у нього такий, на якому всього хатина стоїть.

Біднякова хата недалеко від лісу. Як тільки зима настає, бере [[чоловік]] самотяжні санки і йде по дрова до лісу.

Одного разу [[чоловік]] пішов з санчатами до лісу й опинився у глибокій хащі. Мало хто і бував тут. Іде, іде, вибрався під високу гору, потрапив на широку долину. І думає собі: «Коли тут ліс повалити, буде поле. А поле вродить хліб».

Зима ще не минула, [[чоловік]] дався ліс рубати. Тонку деревину везе додому, колоддя валить докупи з думкою, що навесні підпалить, попелом удобрить землю.

Довго рубав [[чоловік]] ліс. Багато навозив собі дров додому. Та прийшла весна, сніг зник. Подався [[чоловік]] палити громаду дерева. Тонке гілля обрубав, скинув на громаду. Великі колоди рушити з місця не може. А саме в березні звикли вибиратися з своїх зимових логовищ ведмеді. Виліз із гаври старий бурмило, дивиться, як [[чоловік]] мучиться, прийшов близько і каже:

— Що ти, чоловіче, тут робиш?

— Хотів би я очистити поле. Тут далеко, сюди лісники не прийдуть, ніхто видіти не буде, де я господарюю. Хотів би я собі щось посадити і посіяти. Бо діти голодніють, жінка голодніє, а я сам бідую. Так бідую, що з голоду погибати прийдеться.

Задумався [[ведмідь]] і каже:

— Бідую зимою і я, бо сиджу в барлозі і лапу ссу. Коли ти мене прийняв би до себе, ми землю обробили б разом, посіяли б разом, а потім врожаєм поділилися. Я виджу, що ти всіх дерев зібрати не в силі, я тобі допоможу.

Домовилися [[чоловік]] і [[ведмідь]] про спільне ґаздування. Робота йде добре. Бо яка колода не була б велика, [[ведмідь]] легко нею котить з місця на місце. [[Чоловік]] тільки командує.

Почали [[чоловік]] і [[ведмідь]] ярувати. Поле було вже чисте, колоддя спалене. Копає [[чоловік]] мотикою, [[ведмідь]] — кігтями. Поле вже поко[[пан]]е, треба садити, сіяти.

— Ну,— каже [[чоловік]],— договорімся, що буде тобі: чи зверху, чи знизу?

[[Ведмідь]] подумав: «Я видів і таке, що родиться над землею... Попрошу те, що зверху».

— Мені те, що над землею.

— Гаразд!

Приготував [[чоловік]] насіння. Посадили на паленищах багато картоплі. А на нивках, де вогонь був, вона родить добре. Насіння зійшло, картопля почала рости. Листя на новині таке, що любо дивитися,— аж чорне. Прийшов час картоплю обкопувати. [[Чоловік]] копав мотикою, [[ведмідь]] — кігтями. Так обкопали вперше, вдруге.

Після другої обкопки почала дозрівати. [[Чоловік]] був неглупий, вже влітку почав носити з врожаю додому по торбині.

Життя пішло краще. Діти вже не голодні.

Настав час збирати урожай. Прийшов [[чоловік]] і [[ведмідь]] на ниву. Каже [[чоловік]]:

— Дивися, інші люди збирають врожай. Збираймо свій. Коли не зберемо, припаде снігом.

[[Ведмідь]] вириває картоплиння, складає до громади, бере на плечі, несе до своєї зимівки. А [[чоловік]] спокійно викопує з землі картоплю, бо вже йому картоплиння не заважає. Накопав [[чоловік]] картоплі багато, бо врожай був добрий.

Зібралися з нив [[чоловік]] і [[ведмідь]], чекають зиму. Поки снігу не було, [[ведмідь]] сяк-так живився — виходив на пашу, поїдав картоплиння. А як настала зима, прийшов і голод. Картоплиння пробує їсти, а воно несмачне. Зрозумів [[ведмідь]], що вчинив негаразд.

— Прийде весна, буде інакше. Я візьму собі те, що під землею. Гірко, бідно перебув зиму [[ведмідь]], ледве весни дочекався. Настало тепло. Зустрічає [[ведмідь]] [[чоловік]]а на полі.

«Будемо інакше миритися!» — думає [[ведмідь]] і каже [[чоловік]]у:

— Обдурив ти мене, я ледве живий залишився. Тепер візьмеш собі, що буде зверху, я візьму те, що в землі.

— Гаразд!

Приніс [[чоловік]] насіння кукурудзи. Засіяли кукурудзою поле, зійшло насіння, почало рости стебелля. Треба кукурудзу обкопувати. Обкопали вперше, обкопали і вдруге.

Прийшла осінь. [[Чоловік]] найняв воза, вибрався до лісу за врожаєм.

— Твоє — зверху, моє — в землі! — каже [[ведмідь]].

І взялися збирати посіяне весною. [[Чоловік]] наламав качанів немало, бо вродило добре. [[Ведмідь]] вириває з землі коріння.

Прийшла зима. [[Чоловік]] з дітьми гараздує, а [[ведмідь]] голодніє. Розізлився й думає: «Увиджу того [[чоловік]]а, заб'ю його, щоб більше не дурив мене».

Вийшов [[чоловік]] на поле, його зустрів [[ведмідь]]:

— Двічі дурив ти мене, а тепер я тебе уб'ю. Бо залишишся живим, знову обдуриш.

— Добре,— каже [[чоловік]].— Хочеш мене забити, вбивай. Тільки дай можливість відклонитися до жінки й дітей.

— Гаразд! Іди! Прощайся з сім'єю й повертайся сюди. Тут я тебе і з'їм!

Іде [[чоловік]] засмучений. Зустрічає його [[лисиця]]. Каже йому:

— Чого ти, чоловіче, такий зажурений?

— Що тобі розповідати? Хіба чимось поможеш?

— А коли поможу? Тільки кажи, яка біда? Я пораджу. Розповів [[чоловік]] історію з ведмедем, розповів, як землю обробляли, як сіяли, як врожаєм ділилися. Розповів [[чоловік]] і те, як [[ведмідь]] залишився незадоволений, як хоче його забити, як він відпустив попрощатися з жінкою.

— Коли ти мені даш міх курей, я тебе обороню.

— Дам, тільки оборони мене.

— Іди додому, візьми сокиру і сани, з якими ходив зимою по дрова. Стань на місце, де чекав тебе [[ведмідь]]. Я вийду на високу гору і буду кликати:

— Чоловіче, го-го-гов!

А ти до мене озвися: «Го-го-гов!» Я тобі буду казати:

— Чи видів ти [[вовк]]а і ведмедя?

[[Ведмідь]] спитає:

— Для чого тобі [[вовк]]а і ведмедя?

А я йому:

— Треба їх до війська!

Як почує [[ведмідь]], буде просити, аби ти сказав, що не видів його. Я буду далі звідувати:

— Хто коло тебе?

[[Ведмідь]] буде казати:

— Кажи — колода.

— Коло мене колода.

А я знову покличу:

— Чоловіче, го-го-гов!

— Го-го-гов!

— Люди колоду на сани кладуть!

[[Ведмідь]] буде просити:

— Клади і мене.

Ти почнеш ведмедя класти на сани, а він буде звідти котитися. А я знову гукну:

— Чоловіче, го-го-гов!

— Го-го-гов!

— Люди колоду до саней прив'язують.

А [[ведмідь]] скаже:

— В'яжи і мене!

— Ти ведмедя прив'яжеш. Тоді я знову:

— Чоловіче, го-го-гов!

— Го-го-гов!

— Люди колоду з гіллям не везуть, гілля обрубують. [[Ведмідь]] буде казати:

— Бери сокиру, махай, ніби рубаєш.

А ти рубай ведмедя.

Послухав [[чоловік]] пораду, вернувся додому, розповів жінці про свою біду. Розповів, як [[лисиця]] взялася йому помогти.

Взяв [[чоловік]] під плече сокиру, кинув сани на плече, подався до лісу. Вибігла [[лисиця]] на гору й чекає. Втямила вона ведмедя. А тільки прийшов на поле, де його [[ведмідь]] чекав, як [[лисиця]] гукнула:

— Чоловіче, го-го-гов!

— Го-го-гов!

— Чи ти видів [[вовк]]а і ведмедя?

[[Ведмідь]] злякався і каже:

— Питай, для чого вони?

— Треба їх до війська!

Просить [[ведмідь]]:

— Кажи, що ти нас не видів.

— Я їх не видів.

[[Лисиця]] знову кличе.

— Чоловіче, го-го-гов!

— Го-го-гов!

— А що коло тебе?

[[Ведмідь]] просить:

— Кажи, що колода!

— Коло мене колода.

— Люди колоду на сани кладуть!

[[Ведмідь]] шепче:

— Кажи, що й ти кладеш.

— І я кладу.

[[Ведмідь]] котиться з саней.

[[Лисиця]] знову:

— Чоловіче, го-го-гов!

— Го-го-гов!

— Люди колоду коло саней прив'язують!

[[Ведмідь]] тихо:

— Кажи, що ти прив'язуєш.

— І я прив'язую.

Взяв [[чоловік]] ланцюга, прив'язав ведмедя до саней.

А [[лисиця]] знову:

— Чоловіче, го-го-гов!

— Го-го-гов!

— Люди колоду з гіллям не везуть! Люди гілля обрубують!

[[Ведмідь]] тихо:

— Махай сокирою, ніби й ти обрубуєш.

Вхопив [[чоловік]] сокиру і почав рубати ведмедеві ноги. [[Ведмідь]] реве, ліс дрижить. Зарубав [[чоловік]] ведмедя, ще й шкуру зірвав...

Прискакала [[лисиця]] до [[чоловік]]а й каже:

— Давай мішок курей!

— Ходи до села! Дам тобі в селі. Як не дати, коли мене ти врятувала від смерті.

Зібралися і йдуть. Коли були недалеко, [[лисиця]] стала біля куща й каже:

— Іди, чоловіче, додому, принеси курей сюди!

Прийшов [[чоловік]] додому, говорить жінці:

— Ну, жінко! Я, хвалити милостивого, здоровий. Налови курей, неси їх лисиці, бо вона мене оборонила від смерті.

Жінка пошкодувала курей:

— Де я курей дала б лисиці?

— Не кажи дурниць, клади курей до міха! Вони знову у нас розведуться.

Наловила жінка курей, зав'язала до міха. Кинув платню [[чоловік]] й несе.

Прийшов до лісу, зустрів лисицю. Розв'язав мішка, випускає курей. Ловить [[лисиця]], кури кудкудакають. Прибіг пес. Кинувся на лисицю. А та давай тікати. Ось-ось має піймати її. Нелегко лисиці втекти. Тільки шмигнула до нори, як пес за задню ногу вхопив її. [[Лисиця]] каже:

— Хвалити милостивого, гаразд, що ти вхопив за корінь, а не за ногу.

Почув такі слова пес, подумав, що [[лисиця]] правду каже. Випустив ногу з зубів і вхопив за корінь. Затягнулася [[лисиця]] до нори й сидить.

Та пес був хитрий. Побачив, що обдурений. Сів коло нори й чекає. «Мусить вийти!» — думає пес.

[[Лисиця]] довго не виходила. Та нарешті вийшла. Голодна була й мусила вийти.

Оглядається, перед норою нікого не видить. Пішла до села з думкою, що піймає курку. А пес приготувався, вхопив лисицю і розірвав.

Так бідний [[чоловік]] знебувся і ведмедя, і лисиці. А на полі вже не тільки садив картоплю, сіяв кукурудзу, але й сад заклав. Виросли яблуні, сливи, груші. Збудував [[чоловік]] в саду хату, перебрався до неї, бо землі довкола вже було більше.

Виросли діти. Хлопці поженилися. Кожен син збудував собі нову хату. Прийшли до бідного [[чоловік]]а свати, повіддавалися за парубків дочки. Зяті побудували собі хати. Так довкола одної хати виросло багато нових, і повстало село. А [[пан]], що йому колись належав ліс, не мав сили прогнати людей.

І на цім слові казка закінчилася.

[[Категорія:Українські народні казки]]

← Попередня версія		Версія за 11:21, 28 вересня 2009
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+
		+	[[Категорія:Казки про тварин]]
		+
		+
		+
		+	[[Категорія:Казки про ведмедя]]
		+
		+
		+
		+	[[Категорія:Казки про чоловіка]]
		+
		+
		+
		+
	Як [[чоловік]] і [[ведмідь]] ґаздували		Як [[чоловік]] і [[ведмідь]] ґаздували

Рядок 262:		Рядок 278:

	І на цім слові казка закінчилася.		І на цім слові казка закінчилася.
−
−	~~[[Категорія:Українські народні казки]]~~

Як чоловік і ведмідь ґаздували (українська народна казка) - Історія редагувань

Kos Street King в 11:21, 28 вересня 2009

Snak: 1 версія