Яносік (польська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 18:27, 4 квітня 2014

2014-04-04T18:27:59Z

Bogdana в 16:08, 28 березня 2014

2014-03-28T16:08:58Z

Bogdan: перейменував «Яносік(польська народна казка)» на «Яносік (польська народна казка)»

2013-11-01T15:22:27Z

перейменував «Яносік(польська народна казка)» на «Яносік (польська народна казка)»

Bogdan: перейменував «Яносік» на «Яносік(польська народна казка)»

2013-11-01T15:20:46Z

перейменував «Яносік» на «Яносік(польська народна казка)»

Bogdan в 16:30, 29 жовтня 2013

2013-10-29T16:30:50Z

Bogdan в 16:30, 29 жовтня 2013

2013-10-29T16:30:00Z

Показати зміни

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Польські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Польські народ...

2013-10-29T15:02:01Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Польські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Польські народ...

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Йшов студент на канікули із школи додому. Йти довелося густим лісом. Студент заблудив, і яіу захопила його в хащі. Блукав, блукав — ніяк з того лісу не вийде. Нарешті виліз на високе дерево й став роздивлятися на всі боки, чи не побачить узлісся. Вгледів десь удалині вогник і кинув у тому напрямі шапку, щоб не збочити з дороги. Зліз із дерева, пішов отак, як летіла шапка, і натрапив на невеличку хатину. У вікні світилося: біля столу сиділа стара бабуся. Відчинив студент двері, зайшов до хатини. Бабуся його й питає:
-—	Хто ти такий, і чого тобі треба?
+[[Файл:Яносік1 250х183.jpg|left]]—	Хто ти такий, і чого тобі треба?
 —	Я йшов із школи додому та оце заблудив.— каже студент.— Прошу вас, матінко, пустіть мене переночувати. Мене звуть Яносік.
@@ Рядок 61: / Рядок 61: @@
 —	Побачимо! — шепнув Яносік.
-[[Батько]] пішов, а він почекав кілька годин, тоді надів сорочку й пояс, сів на топірець-чунагу й, миттю наздогнавши батька, заступив йому дорогу Стукнув топірцем об землю й питає:
+[[Файл:Яносік 250x184.jpg|left]][[Батько]] пішов, а він почекав кілька годин, тоді надів сорочку й пояс, сів на топірець-чунагу й, миттю наздогнавши батька, заступив йому дорогу Стукнув топірцем об землю й питає:
 —	Куди йдеш?

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 —	Я йшов із школи додому та оце заблудив.— каже студент.— Прошу вас, матінко, пустіть мене переночувати. Мене звуть Яносік.
-—	Не можу я тебе пустити. Як прийде моя старша сестра, вона тебе вб’є.
+—	Не можу я тебе пустити. Як прийде моя старша [[сестра]], вона тебе вб’є.
 Тут студент збагнув, що втрапив до чаклунки, але не злякався.
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 Сказав і заховався за піч.
-Аж тут прилетіла й третя сестра — найстарша, і гукнула:
+Аж тут прилетіла й третя [[сестра]] — найстарша, і гукнула:
 —	Гей! Десь тут у хаті є людина!
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 —	Покладімо йому гарячу жарину на голе тіло,— каже одна.— Якщо він витримає біль і не прокинеться, буде з нього сміливець.
-Поклали Яиосікові на тіло пекучу жарину, а він і не ворухнувся — мовчки терпів біль, аж поки жарина згасла. Тоді чаклунки й кажуть:
+Поклали Яносікові на тіло пекучу жарину, а він і не ворухнувся — мовчки терпів біль, аж поки жарина згасла. Тоді чаклунки й кажуть:
-—	Буде з нього чоловік хоробрий і терпеливий. Отож хай він стане розбійником! Треба його спорядити як слід і дати все, що треба для цього ремесла.
+—	Буде з нього [[чоловік]] хоробрий і терпеливий. Отож хай він стане розбійником! Треба його спорядити як слід і дати все, що треба для цього ремесла.
 —	Я дам йому топірець! — мовить перша чаклунка.
@@ Рядок 61: / Рядок 61: @@
 —	Побачимо! — шепнув Яносік.
-Батько пішов, а він почекав кілька годин, тоді надів сорочку й пояс, сів на топірець-чунагу й, миттю наздогнавши батька, заступив йому дорогу Стукнув топірцем об землю й питає:
+[[Батько]] пішов, а він почекав кілька годин, тоді надів сорочку й пояс, сів на топірець-чунагу й, миттю наздогнавши батька, заступив йому дорогу Стукнув топірцем об землю й питає:
 —	Куди йдеш?
-—	Воликів купувати,— пробелькотів переляканий батько.
+—	Воликів купувати,— пробелькотів переляканий [[батько]].
 —	Давай гроші! — гримнув Яносік, і старий зараз же віддав гроші,
@@ Рядок 125: / Рядок 125: @@
 Та ліптовські багатії заприсяглися звести його зі світу й кінець кінцем так і зробили. Вони знали, що Яносік має чудодійну силу, й намагалися вгадати, де ж вона криється. Нарешті підкупили жінку, до якої Яносік часом приходив у гості, й намовили, щоб вона в нього випитала. Коли
-Яносік прийшов у гості до жінки, вона почала в нього випитувати, і Яно- сік розказав їй. що чудодійну силу дають йому сорочка, пояс і топірець- чупага — дарунки трьох сестер-чаклунок.
+Яносік прийшов у гості до жінки, вона почала в нього випитувати, і Яносік розказав їй. що чудодійну силу дають йому сорочка, пояс і топірець- чупага — дарунки трьох сестер-чаклунок.
 Того тільки й треба було багатіям! Вони влаштували засідку в хаті тієї жінки, а коли Яносік знову прийшов до неї бенкетувати й заснув, нападники вкрали в нього топірець і замкнули далеко, аж за десятьма дверима. Потім кинулися на Яносіка, розрізали на ньому сорочку й пояс, стягли їх — і Яносік утратив свою чудодійну силу. Його схопили, зв’язали й потягли в тюрму. Топірець-чупага, правда, кинувся на допомогу, але пробив тільки восьмеро дверей, а в дев’ятих застряг. Судді засудили Яносіка па смерть і зараз його стратили. Вони боялися, що збіжиться біднота й відіб’є свого оборонця.
@@ Рядок 132: / Рядок 132: @@
+{{Казка про чоловіка}}
+{{Чарівні казки}}
 {{Шаблон:Польські народні казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Казки з книги Польські народні казки (Веселка,1980)}}

← Попередня версія		Версія за 16:30, 29 жовтня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~шов~~ студент на канікули із школи додому. Йти довелося густим лісом. Студент заблудив, і яіу захопила його в хащі. Блукав, блукав — ніяк з того лісу не вийде. Нарешті виліз на високе дерево й став роздивлятися на всі боки, чи не побачить узлісся. Вгледів десь удалині вогник і кинув у тому напрямі шапку, щоб не збочити з дороги. Зліз із дерева, пішов отак, як летіла шапка, і натрапив на невеличку хатину. У вікні світилося: біля столу сиділа стара бабуся. Відчинив студент двері, зайшов до хатини. Бабуся його й питає:	+	Йшов студент на канікули із школи додому. Йти довелося густим лісом. Студент заблудив, і яіу захопила його в хащі. Блукав, блукав — ніяк з того лісу не вийде. Нарешті виліз на високе дерево й став роздивлятися на всі боки, чи не побачить узлісся. Вгледів десь удалині вогник і кинув у тому напрямі шапку, щоб не збочити з дороги. Зліз із дерева, пішов отак, як летіла шапка, і натрапив на невеличку хатину. У вікні світилося: біля столу сиділа стара бабуся. Відчинив студент двері, зайшов до хатини. Бабуся його й питає:

	— Хто ти такий, і чого тобі треба?		— Хто ти такий, і чого тобі треба?