https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%AF%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96_%28%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0%29 2026-05-12T22:38:57Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%AF%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96_(%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0)&diff=8775&oldid=prev 2015-05-16T12:25:51Z

<p>перейменував «<a href="/%D0%AF%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96:_(%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0)" class="mw-redirect" title="Яртигулак та порхані: (Туркменська народна казка)">Яртигулак та порхані: (Туркменська народна казка)»</a> на «<a href="/%D0%AF%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96_(%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0)" title="Яртигулак та порхані (Туркменська народна казка)">Яртигулак та порхані (Туркменська народна казка)»</a></p> <table class="diff diff-contentalign-left diff-editfont-monospace" data-mw="interface"> <tr class="diff-title" lang="uk"> <td colspan="1" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">← Попередня версія</td> <td colspan="1" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">Версія за 12:25, 16 травня 2015</td> </tr><tr><td colspan="2" class="diff-notice" lang="uk"><div class="mw-diff-empty">(Немає відмінностей)</div> </td></tr></table>

Bogdana https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%AF%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA_%D1%82%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%85%D0%B0%D0%BD%D1%96_(%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0)&diff=8774&oldid=prev 2015-05-16T12:25:31Z

<p>Створена сторінка: Якось уранці мати і Яртигулак збиралися йти в поле. На сніданок мати спекла чурек, пригот...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Якось уранці мати і Яртигулак збиралися йти в поле. На сніданок мати спекла чурек, приготувала чай. Після сніданку залишилася одна перепічка, тепла та пухка.<br /> <br /> «Якщо чурек не з'їсти зараз, він зачерствіє і не буде такий смачний»,— подумав Яртигулак і потягнувся рукою до тарілки, але мати сказала:<br /> <br /> — Віднесімо, синку, цей чурек батькові в поле. Він сьогодні устав ще вдосвіта, то, мабуть, голодний уже.<br /> <br /> І чурек лишився лежати на столі біля шматочка сиру.<br /> <br /> Раптом з вулиці почулося якесь ревище:<br /> <br /> — Вур-ха-ха! Вур-ха-ха!<br /> <br /> Мати почула ці викрики і зблідла. Потім ухопила сир та чурек і побігла з хати.<br /> <br /> — Апа-джан! — гукнув Яртигулак.— Нащо ти несеш на вулицю чурек, ти ж хотіла понести його батькові!<br /> <br /> — Цить, синку! Це кричить порхан . Він святий, а святому всі щось дають,— промовила мати.<br /> <br /> — А хіба порхан [[бідний]]? — не відпускав Яртигулак материного подолу.<br /> <br /> — Що ти, що ти! Святі не бувають бідними.<br /> <br /> — То він старий?<br /> <br /> — Та ні.<br /> <br /> — Отже — хворий?<br /> <br /> — Як ти міг подумати таке, синку? Святість оберігає його від хвороби.<br /> <br /> Так відповіла мати й побігла до хвіртки. Але Яртигулак був моторний.<br /> <br /> Він добіг до хвіртки перший і, підстрибнувши, вже сидів на защіпці.<br /> <br /> — Апа-джан,— знову задзвенів голосок Яртигулака.— Якщо порхан і здоровий, і молодий, навіщо ж ти віддаєш йому останній чурек? Адже він сильніший за тебе, молодший, ніж мій батько, і багатший за нас трьох!<br /> <br /> Стара злякалась і розгнівалась:<br /> <br /> — Кажуть, що зелене яблуко не має смаку. Отак і я з тобою, мій маленький: говориш багато, а знаєш мало. Адже порхан — чаклун. Йому не можна перечити, бо він розгнівається і нашле в наш дім нещастя.<br /> <br /> — Яке нещастя?—не зрозумів Яртигулак. Мати стала йому пояснювати:<br /> <br /> — Порхан скаже слово — і в нашій хаті оселяться джини'. Скаже двоє слів — і ми всі помремо. Він може посварити нас із сусідами, і в нас не стане друзів. А людина без друзів — це пагінець у пустелі.<br /> <br /> І стара, плюнувши на всі чотири боки, щоб порхан не зурочив її за такі слова, вибігла на вулицю.<br /> <br /> Яртигулак теж побіг за матір'ю, тоді виліз на дувал, щоб роздивитися, що робиться на вулиці.<br /> <br /> Там ішла юрба людей, а попереду — здоровенний чорнобородий дядько в довжелезному балахоні з верблюжої вовни. На голові у нього була величезна чалма, а на поясі висіли пістряві торбинки-амулетн.<br /> <br /> Жінки підбігали до порхана й тицяли йому хто чурек, хто курку, хто низку шматочків сухої дині, а хто гроно винограду.<br /> <br /> Задерши вгору чорну бороду, порхан гугнявив:<br /> <br /> — Гей...гей...гей... Я рахую зорі в небі, на землі проганяю джинів, а під землею знайду загублене! Я — ворожбит, провидець і знахар!<br /> <br /> Тут Яртигулак побачив, що в чувалі порхана зникла і їхня перепічка. Він посварився на порхана своїм кулачком, сплигнув додолу й побіг за юрбою.<br /> <br /> Край вулиці жив працьовитий і всіма шанований Башим-ага.<br /> <br /> Порхан підійшов до його двору й щосили загамселив палицею на воротах.<br /> <br /> — Агей, Башим-ага! Лихо, мов чорний крук, сидить на твоєму дувалі. Якщо ти не хочеш, щоб воно увійшло в твій дім, дай мені двадцятцденне ягнятко та пів-мішка ячменю.<br /> <br /> Ворота хутко відчинились, і сам [[господар]] вийшов назустріч гостеві. Він уклонився порханові й повів гостя у двір. Юрба посунула за ними, бо кожному хотілося подивитися, як святий порхан буде виганяти джинів з господи Башим-аги.<br /> <br /> Хазяїн прослав серед двору свій найкращий килим, порхан скочив на нього й став розмахувати руками та кружляти. Він репетував з усієї сили, закликаючи на допомогу добрих джинів:<br /> <br /> — Вур-ха-ха-а! Духи мої, що живете в долинах! Що літаєте в горах! Деви мої, що сховалися попід землею! Сюди! До мене!<br /> <br /> Він репетував дужче й дужче, кружляв дедалі швидше й швидше. Він так налякав людей своїм криком, що деякі повтікали з двору, а ті, що залишилися, не могли поворухнутися від страху.<br /> <br /> — На коліна! — зіпнув порхан нелюдським голосом, піднявши руки над головою.— Заплющіть очі! Духи вже тут! Я бачу їх!<br /> <br /> Люди попадали на коліна й позаплющували очі, тільки Яртигулак дивився мовчки, бо йому хотілося побачити добрих духів, що мали битись із злими джинами, які залізли в дім Башим-аги.<br /> <br /> — Ти тут, переді мною, могутній, всемогутній джине!— репетував далі порхан на весь двір.—Однією рукою ти підіймаєш гори, одним пальцем ти вбиваєш людину!<br /> <br /> Селяни лежали на землі й боялися підвести очі на страшного джина, та Яртигулак, скільки не дивився, нічого не бачив, хоч сидів уже на чалмі порхана.<br /> <br /> — Зараз ви почуєте...— порхан хотів був налякати людей ще дужче, але в цю мить з величезної чалми порхана почувся дзвінкий тоненький голосок:<br /> <br /> — Ніякого джина тут немає! Не вірте порханові! Він брехун і пройдисвіт!<br /> <br /> Усі схопилися на ноги й побачили, що ніякого джина й справді немає. А порхан так злякався, що, не мовивши й слова, підхопив свій мішок і кинувся з двору.<br /> <br /> Він тікав вулицею, заткнувши собі вуха пальцями, проте чув, як люди кричали йому навздогін:<br /> <br /> — Він брехун і пройдисвіт! Він брехун і пройдисвіт! Тут немає ніякого джина!<br /> <br /> Порхан, забігши далеченько від оселі Башим-аги, тільки зупинився перепочити, як той самий голос, що виходив до того із чалми, продзвенів тепер з його власної бороди:<br /> <br /> — Віддай, злодію, все, що награбував!<br /> <br /> Порхан підскочив, ніби його вкусив скорпіон чи гадюка, й помчав прямісінько до своєї хати. Він забіг у дім і, знесилений, гепнувся прямо на килим.<br /> <br /> [[Жінка]] зібралась подавати обід. Поставила перед ним миску плову: поверх рису виклала шматочки курячого мо'яса та молоденьку цибулю. Білі пухкі чурєки аж лисніли від масла. А такої шурпи Яртигулак ще ніколи не бачив. Була тут і велика тареля, на якій шматочками лежало м'ясо, обкладене часником та морквою, а поверх жовтіли сушені морельки.<br /> <br /> У порхана аж слина потекла, бо він ще нічого не їв з самісінького ранку.<br /> <br /> Але тільки-но він загріб жменю плову, як з-під скатертини почувся голос;<br /> <br /> — Стривай! Віддай, грабіжнику, людям чуже добро! Бо вдавишся першим куском!<br /> <br /> Порхан впав на килими, але той самий голос задзвенів у нього над вухом:<br /> <br /> — Поверни негайно ж усе, що ти награбував у людей! Поверни, поверни!<br /> <br /> Порхан схопив ковдру й закутався в неї, але й це не допомогло, бо хтось смикнув його за бороду.<br /> <br /> — Годі спати! Якщо ти не повернеш награбоване, то я тебе так розмалюю, що людям на очі не навернешся!<br /> <br /> Порхан схопився й хотів утекти з дому. Він узявся за чобіт, але чобіт сам підстрибнув і засміявся. Він хотів надягти халат, але той поповз від нього, мов гадюка. Порхан заплакав.<br /> <br /> — Плач не плач, а доведеться тобі покаятися, бо гірше буде! — почувся голос з пазухи.<br /> <br /> Порхан заткнув вуха пальцями й вибіг у двір. А там саме працювали односельці — відробляли порханові.<br /> <br /> — Чому регочетеся, препогані?-розгнівався хазяїн. Але чоловіки ще дужче залилися сміхом. Порхан почав їх сварити, поки вибігла його жінка та аж руками об поли вдарила:<br /> <br /> — Що це з тобою? Де твоя борода?!<br /> <br /> Порхан схопився за бороду, та не знайшов її: півбо-роди було відрізано.<br /> <br /> — Ой! — залементував він.— Я все життя лякав людей джинами, а сам ніколи в них не вірив. А тепер бачу, що вони обсіли мій дім.<br /> <br /> І він упав на коліна перед своїми боржниками й пообіцяв їм ніколи більше не обдурювати людей, а біднякам повернути все, що награбував за всі роки, аби тільки джини йому спокій дали.<br /> <br /> Меткий Яртигулак непомітно вибіг з порханового двору й пішов, не кваплячись, додому, наспівуючи пісню:<br /> <br /> Хоч малий я, та меткий, Хто завзятіший за мене?<br /> <br /> Не встиг він увійти в двір, як хтось постукав у хвіртку. Коли ж мати відчинила, почувся жалібний голос:<br /> <br /> — На тобі, хазяйко, твій чурек. Забери його і позбав мене від клятущих джинів.<br /> <br /> Це був порхан.<br /> <br /> Мати здивувалася, а Яртигулак весело засміявся.<br /> <br /> [[Категорія:Туркменські народні казки]]<br /> <br /> [[Категорія:Казки про батьків та дітей]]</div>

Bogdana