Відмінності між версіями «Як коваль переміг Змія (українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
[[Категорія:Казки про змія]] | [[Категорія:Казки про змія]] | ||
| − | Жив колись [[ | + | Жив колись [[Змій]]. Він їв людей і не давав їм проходу. І врятував людей од цього [[Змій|Змія]] один коваль. Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того [[Змій|Змія]] з світу, звісно, щоб він людей не нівечив. От Змієві, як той коваль кує в кузні, досадно, що іде від коваля стук. Прилітає [[Змій]] до кузні, а вона зачинена залізними дверима. |
— Гей, ковалю, що ти тут ляпаєш, не даєш мені спати? Я тебе з'їм!.. | — Гей, ковалю, що ти тут ляпаєш, не даєш мені спати? Я тебе з'їм!.. | ||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
От коваль за молот та давай скоріше робити гвіздка. | От коваль за молот та давай скоріше робити гвіздка. | ||
| − | — Чом же ти не молишся, а знову ляпаєш? — гукає [[ | + | — Чом же ти не молишся, а знову ляпаєш? — гукає [[Змій]]. |
— Та я молячись,— каже коваль,— ляпаю по ковадлу. | — Та я молячись,— каже коваль,— ляпаю по ковадлу. | ||
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
— Вже,— каже,— я готовий. Як же,— питає,— ти мене їстимеш? Ось в стінах є дірки (звісно, пробують свердла), так ти висолопи сюди язик, я сяду на його, а ти і проглинеш мене. | — Вже,— каже,— я готовий. Як же,— питає,— ти мене їстимеш? Ось в стінах є дірки (звісно, пробують свердла), так ти висолопи сюди язик, я сяду на його, а ти і проглинеш мене. | ||
| − | Згодився | + | Згодився Змій, висолопив у дірку язика, а коваль за гвіздка та й прибив зміїв язик до стіни. [[Змій]] сюди-туди — не одірветься. А коваль за гнуздечку та й загнуздав [[Змій|Змія]]. Запріг його у соху та й проорав, виорав поле і [[Змій|Змія]], звісно, улелекав. Люди зраділи та й собі давай корчувати ліс на поле. |
Версія за 18:48, 26 вересня 2009
Жив колись Змій. Він їв людей і не давав їм проходу. І врятував людей од цього Змія один коваль. Збудував він недалеко від змієвого лігва собі кузню та й задумав, як би звести того Змія з світу, звісно, щоб він людей не нівечив. От Змієві, як той коваль кує в кузні, досадно, що іде від коваля стук. Прилітає Змій до кузні, а вона зачинена залізними дверима.
— Гей, ковалю, що ти тут ляпаєш, не даєш мені спати? Я тебе з'їм!..
— Що ж, то твоя воля. Не боронь тільки мені востаннє помолитись!
— Молись!
От коваль за молот та давай скоріше робити гвіздка.
— Чом же ти не молишся, а знову ляпаєш? — гукає Змій.
— Та я молячись,— каже коваль,— ляпаю по ковадлу.
— Ну, швидше, а то в мене вже слина з рота тече.
— Зараз!
От зробив коваль гвіздка.
— Вже,— каже,— я готовий. Як же,— питає,— ти мене їстимеш? Ось в стінах є дірки (звісно, пробують свердла), так ти висолопи сюди язик, я сяду на його, а ти і проглинеш мене.
Згодився Змій, висолопив у дірку язика, а коваль за гвіздка та й прибив зміїв язик до стіни. Змій сюди-туди — не одірветься. А коваль за гнуздечку та й загнуздав Змія. Запріг його у соху та й проорав, виорав поле і Змія, звісно, улелекав. Люди зраділи та й собі давай корчувати ліс на поле.
