Відмінності між версіями «Панахида по коту (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
м (1 версія)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про тварин]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про чоловіка]]
 +
 +
 
[[Пан]]ахида по коту
 
[[Пан]]ахида по коту
  
Рядок 32: Рядок 39:
  
 
Не вспіла миша закінчити віршу, [[кіт]] ожив і миттю кинувся до мишей та ну ж їх хапати. Чимало тоді перепсував їх, кілька штук задушив на смерть, а кілька покалічив, ледве повтікали, куди яка попала. Опісля сів біля нори і пильнував, поки яка миша кинеться до нори ховатися в своє гніздо. Після того миші переселилися жити в інше місце.
 
Не вспіла миша закінчити віршу, [[кіт]] ожив і миттю кинувся до мишей та ну ж їх хапати. Чимало тоді перепсував їх, кілька штук задушив на смерть, а кілька покалічив, ледве повтікали, куди яка попала. Опісля сів біля нори і пильнував, поки яка миша кинеться до нори ховатися в своє гніздо. Після того миші переселилися жити в інше місце.
 
[[Категорія:Українські народні казки]]
 

Версія за 07:48, 28 вересня 2009


Панахида по коту

У одного чоловіка був порядний кіт, ніколи не робив шкоди. Як господар не дасть сам, то він, бувало, мимо ласощів пройде і не гляне на них. Жив тільки самими мишами. Зразу було йому гарно, мишей було не в поїд, а далі миші стали боятися, не показувалися без потреби з нори. Виткне, бувало, з нори головку, роздивиться кругом, і як нікого не видно, тоді тільки вилазить із нори, а як почує котячий запах, то швидко ховається чим глибше в нору. Котові випадало хитрувати на всі лади. Іноді прикидався сонним або здохлим, а іноді просиджував, бувало, цілий день біля нори, вижидаючи, поки миша виткнеться з неї.

Одного разу кіт просидів цілий день біля нори і не піймав ні однієї миші. Побачивши неподалік від нори кінець патика, що стирчав з покрівлі, повис на ньому передніми лапами. Молода миша виткнула голову із нори і побачила, що кіт висить, вернулася в нору і розповіла всім своїм своячкам:

— Сестрички! Я бачила новинку. Радуйтеся і веселіться!

— Що таке? — спитали подруги.

— Та що, нашого ворога повісили. Тепер ми будемо вільно гуляти.

Миші одна за однією почали висуватися з нори і потихеньку наближатися до кота. А стара миша, що вже не раз була в бувальцях, почала сваритися на мишенят:

— Не підсувайтеся до нього близько, бо він вас обдурить. Знаю я його хитрощі. Може, він висить без мотузка, тоді бережіться його.

Мишенята не послухали старої миші, всі вилізли з нори і з радощів постановили відслужити молебен своєму Богові, що спас їх від лютого ворога. Одна з них була зручна і відважна, підступила до кота ближче від усіх і почала читати віршу:

Жив мурлика та був мурлика, кіт сибірський, ріст богатирський. Сіра на ньому шкурка, вуси як у турка. Був він збішений, на кражі помішаний, за те, мабуть, і повішений. Радуйтесь, миші, радуйтесь, щурі, і вся наша порода, настала тепер нам свобода.

Не вспіла миша закінчити віршу, кіт ожив і миттю кинувся до мишей та ну ж їх хапати. Чимало тоді перепсував їх, кілька штук задушив на смерть, а кілька покалічив, ледве повтікали, куди яка попала. Опісля сів біля нори і пильнував, поки яка миша кинеться до нори ховатися в своє гніздо. Після того миші переселилися жити в інше місце.