|
|
| Рядок 11: |
Рядок 11: |
| | | | |
| | Казки розміщені в окремій течці [[:Категорія:Авторська казка автора В.Яцкул-Пантазьєва|авторські казки (В.Яцкул-Пантазьєва)]] | | Казки розміщені в окремій течці [[:Категорія:Авторська казка автора В.Яцкул-Пантазьєва|авторські казки (В.Яцкул-Пантазьєва)]] |
| − |
| |
| − |
| |
| − | 33-ій
| |
| − |
| |
| − | Дрімає явір над водою,
| |
| − | Калина тихо шелестить.
| |
| − | І лиш стара верба скрипуча -
| |
| − | Усе з водою гомонить.
| |
| − | Я прислухаюсь до розмови
| |
| − | І огортає мене сум...
| |
| − | Верба боїться ночі сильно,
| |
| − | Що "горобиною" зовуть.
| |
| − |
| |
| − | Розказують люди,
| |
| − | Що в ніч "горобину"
| |
| − | Почули, як плаче
| |
| − | Голодна дитина.
| |
| − | Можливо, вітри
| |
| − | Так завивали,
| |
| − | Та люди у цім
| |
| − | Престорогу впізнали.
| |
| − |
| |
| − | Вони на колінах
| |
| − | До ранку молились,
| |
| − | І в тихій молитві
| |
| − | До Бога просились.
| |
| − | А вранці все стихло...
| |
| − | Немов, захлинулось,
| |
| − | Стомившись присіло
| |
| − | Та й, мабуть, заснуло...
| |
| − |
| |
| − | Один лиш туман,
| |
| − | Як п'яний бродив.
| |
| − | Чіплявся за вікна
| |
| − | Та й так собі плив.
| |
| − |
| |
| − | Плив по Вкраїні
| |
| − | Страшний, як мара,
| |
| − | Рік 33-ій...
| |
| − | Кров застига...
| |
| − | Ховаючи правду,
| |
| − | Народ обкрадав,
| |
| − | Натомість лиш голод
| |
| − | та злидні лишав.
| |
| − | Люди згасали,
| |
| − | Як гаснуть зірки
| |
| − | В просторі вічнім,
| |
| − | Не встигши зійти.
| |
| − | Та світло прекрасне
| |
| − | Вони залишали
| |
| − | І Всесвіт великий
| |
| − | Ним зігрівали.
| |
| − |
| |
| − | Найбільшим дарунком -
| |
| − | діти були,
| |
| − | Бо мудрості зерна
| |
| − | у світ понесли.
| |
| − | Духовності силу
| |
| − | І силу життя
| |
| − | Черпали з джерел,
| |
| − | Що несла їм земля.
| |
| − |
| |
| − | Земля - воскресала
| |
| − | Й народ її жив...
| |
| − | На полі борні
| |
| − | Дива він творив.
| |
| − | Сьогодні ми вдячні
| |
| − | Всім тим хто зумів:
| |
| − | Відстоять народ наш
| |
| − | І правду не скрив.
| |
| − | Правда народна
| |
| − | ЦЕ - ОБЕРІГ -
| |
| − | Символ життя
| |
| − | І сонячний слід.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | ЖУРАВОЧКА
| |
| − | (казка)
| |
| − |
| |
| − | Ось послухайте малеча,
| |
| − | Що я зараз розповім.
| |
| − | У краю, де ви живете
| |
| − | Вироста трава полинь.
| |
| − | ЇЇ вітер колихає,
| |
| − | Пісню радості співає.
| |
| − | Але дивная трава -
| |
| − | Лиш голівкою хита.
| |
| − |
| |
| − | -То що ж трапилрсь такого,
| |
| − | Що сумує ця трава
| |
| − | І на пісеньку щасливу
| |
| − | Лиш голівкою хита?
| |
| − |
| |
| − | - Вона знає, що вітри,
| |
| − | То великі брехуни.
| |
| − | Тут все грають і співають,
| |
| − | А там дуба виривають.
| |
| − | І за ними йде біда,
| |
| − | І спокою вже нема.
| |
| − | Старі люди говорили,
| |
| − | Що жила колись в степу
| |
| − | Дивна жінка-чарівниця,
| |
| − | й силу мала не просту.
| |
| − |
| |
| − | Як проходила лугами
| |
| − | Або йшла над берегами -
| |
| − | Густі трави виростали,
| |
| − | Птахи гніздечка там клали.
| |
| − | І співали солов'ї
| |
| − | Від зорі і до зорі.
| |
| − | Завітавши у хати,
| |
| − | Залишала по перлині,
| |
| − | Що вогонь життя несла
| |
| − | І родину берегла.
| |
| − |
| |
| − | Але так воно ведеться,
| |
| − | Що життя зі смертю б'ється.
| |
| − | І краса тому причина,
| |
| − | А в народі є личина,
| |
| − | Що підточує нутро
| |
| − | Й гине з нею все добро.
| |
| − |
| |
| − | Якось люди на світанку,
| |
| − | Привітавши промінь ранку,
| |
| − | поспішали на поля,
| |
| − | Де пшениця золота
| |
| − | У важке колосся вбралась,
| |
| − | Й ніби море колихалась.
| |
| − |
| |
| − | Бачуть полем йде дівчина,
| |
| − | А за нею пісня лине.
| |
| − | У руках важке колосся,
| |
| − | Голубі волошки в косах.
| |
| − | Сарафан, мов маків цвіт.
| |
| − | І кофтина, як той сніг.
| |
| − |
| |
| − | Вся громада зупинилась
| |
| − | І здивовано дивилась.
| |
| − | А дівчина зупинилась,
| |
| − | До людей всіх посміхнулась,
| |
| − | Колос кинула до ніг
| |
| − | І сріблястий її сміх
| |
| − | Задзвенів, мов роса ранку,
| |
| − | Що пробуджує світанки.
| |
| − |
| |
| − | Та й по тому зникло все...
| |
| − |
| |
| − | Всі зчудовано стояли
| |
| − | І дивились, і мовчали...
| |
| − | - Хліб дарує вам Земля
| |
| − | Для багатства, для добра.
| |
| − | Колос цей вам треба взяти
| |
| − | Й по зернині всім роздати.
| |
| − | Хто зуміє зберегти
| |
| − | Цю зернину до весни,
| |
| − | В того в хаті буде сміх
| |
| − | І смачний великий хліб.
| |
| − | А ще таїну буття
| |
| − | Він пізнає за життя, -
| |
| − | отак мовила вона,
| |
| − | Дивна жінка чарівна.
| |
| − |
| |
| − | Важкий колос підняла
| |
| − | Й по зернині роздала.
| |
| − | Залишилась лиш одна,
| |
| − | Ніби маківка мала.
| |
| − | - Це тобі, моє дитя, -
| |
| − | тихо мовила вона
| |
| − | до сирітки, що стояла
| |
| − | й мовчки ручку простягала.
| |
| − | - Моя матінка слаба
| |
| − | І в нас їсточки нема.
| |
| − | - Не біда, моя маленька,
| |
| − | Скоро встане твоя ненька.
| |
| − | Ти траву ось цю візьми -
| |
| − | Завари і остуди.
| |
| − | А як мама схоче пити
| |
| − | Ти навхрест їй дай іспити.
| |
| − | А зернятко це сховай,
| |
| − | До весни не відкривай.
| |
| − |
| |
| − | Час спливав. Настала осінь.
| |
| − | Золота й прекрасна мить -
| |
| − | Все багатством тут бринить.
| |
| − | Ліс змінив своє вбрання
| |
| − | І земля уже не та.
| |
| − | Ранки стали прохолодні
| |
| − | Ну, а ночі - ті холодні.
| |
| − | Заспішили й журавлі
| |
| − | В теплі дальнії краї.
| |
| − | Вони в небо піднімались
| |
| − | І на землю опускались.
| |
| − | Силу брали від землі,
| |
| − | Щоб летіть в чужі краї.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | Важкий колос підняла
| |
| − | Й по зернині роздала.
| |
Версія за 14:21, 21 травня 2011
Автор: Валентина Яцкул-Пантазьєва.
Автор казок, поет.
Працюю сурдопедагогом у школі для дітей з вадами слуху.
Живу в м.Новомиргороді Кіровоградської обл.
Одержую казки від поля, лісу, річки та озер, які є тут.
Казки розміщені в окремій течці авторські казки (В.Яцкул-Пантазьєва)
