Відмінності між версіями «Як невістка провчила скупу свекруху (японська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdan (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує. | ||
+ | Одного дня, коли свекруха була вдома сама, принесла їй сусідка коржиків. | ||
+ | — Дякую, дякую! Я їх зараз же скуштую,— сказала баба і поїла майже всі коржики. | ||
+ | |||
+ | Лишилося тільки п'ять, але і їх баба ой як не хотіла віддати невістці! А тому поклала коржики у горщик, гарненько його прикрила й поставила у комод. Та все одно не заспокоїлася, аж поки не звеліла коржикам: | ||
+ | |||
+ | — Слухайте уважно. Як невістка загляне, перекиньтесь жабами.
Баба повторила заклинання кілька разів і пішла з хати. | ||
+ | |||
+ | Однак невістка, яка саме повернулася з поля, все це бачила й чула, заховавшись за дверима. «От скнара!» — подумала вона, а коли стара вийшла з двору, то вийняла з комода коржики й з'їла. | ||
+ | |||
+ | «Треба провчити свекруху!» — вирішила невістка. | ||
+ | |||
+ | Побігла вона на город за хатою, наловила жаб, напустила їх у горщик і гарненько його прикрила, а сама знову пішла в поле. | ||
+ | |||
+ | Невдовзі свекруха повернулася додому і, згадавши про коржики, поспішила до хати. | ||
+ | |||
+ | «Добре, що нема невістки»,— подумала вона і вийняла з комода горщик. | ||
+ | |||
+ | Та от диво — коржики обернулися в жаб і повистрибували з горщика. | ||
+ | |||
+ | Баба сторопіла. | ||
+ | |||
+ | — Ой, коржики, таж це — я, це — я! Як будете так стрибати, то вся начинка з вас повипадае! — благала стара і кинулася вслід за жабами. | ||
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} | {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} | ||
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}} | {{Шаблон:Японські казки українською мовою}} |
Версія за 15:46, 24 вересня 2013
Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує.
Одного дня, коли свекруха була вдома сама, принесла їй сусідка коржиків.
— Дякую, дякую! Я їх зараз же скуштую,— сказала баба і поїла майже всі коржики.
Лишилося тільки п'ять, але і їх баба ой як не хотіла віддати невістці! А тому поклала коржики у горщик, гарненько його прикрила й поставила у комод. Та все одно не заспокоїлася, аж поки не звеліла коржикам:
— Слухайте уважно. Як невістка загляне, перекиньтесь жабами. Баба повторила заклинання кілька разів і пішла з хати.
Однак невістка, яка саме повернулася з поля, все це бачила й чула, заховавшись за дверима. «От скнара!» — подумала вона, а коли стара вийшла з двору, то вийняла з комода коржики й з'їла.
«Треба провчити свекруху!» — вирішила невістка.
Побігла вона на город за хатою, наловила жаб, напустила їх у горщик і гарненько його прикрила, а сама знову пішла в поле.
Невдовзі свекруха повернулася додому і, згадавши про коржики, поспішила до хати.
«Добре, що нема невістки»,— подумала вона і вийняла з комода горщик.
Та от диво — коржики обернулися в жаб і повистрибували з горщика.
Баба сторопіла.
— Ой, коржики, таж це — я, це — я! Як будете так стрибати, то вся начинка з вас повипадае! — благала стара і кинулася вслід за жабами.