Риба-наречена (японська народна казка)

Жив собі колись одинаком бідний-бідний чоловік.

Якось ішов він берегом річки, дивиться — діти на дорозі граються великою горбушею.

Чоловікові стало жаль рибу, і він сказав:

— Гей, хлоп'ята, продайте мені рибу! Ось гроші. Бачиш, мало тобі життя не вкоротили,— мовив він до риби.— Будь обережна!

Він випустив горбушу в річку. Вона весело махнула хвостом і попливла.

Якось увечері, в дрібний дощ, чоловік варив вечерю. Коли чує — хтось стукає в двері.

«Кому б це бути такої пізньої години?» — подумав він і відчинив двері.

Перед ним стояла вродлива дівчина, змокла до рубця.

— Я заблудилася. Будь ласка, пустіть мене переночувати.

— Що ж, ночуйте, але я бідний і не маю чим вас пригостити. Та заходьте, чого стоїте?

Чоловік впустив дівчину до хати.

— Красненько вам дякую! — сказала дівчина.— Вечері мені не треба.
Аби тільки переночувати.

Прокинувся вранці чоловік, бачить — дівчина вже готує сніданок. У хаті прибрано, заметено.

«Оце роботяща дівчина!» — подумав чоловік. Минув якийсь час, і дівчина сказала:

— Будь ласка, візьміть мене за дружину.

— Про таку дружину я й не мріяв! — зрадів чоловік.
Вони побралися.

Дівчина була лагідна й дуже роботяща. І хату замете, і білизну випере, і в полі чоловікові допоможе.

А які смачні страви вона варила!

«Може, чогось чудодійного додає?» — подумав якось чоловік.

Одного дня він удав, що пішов у ліс по дрова, а сам заховався на горищі. Глянув крізь дірочку в дошці — дівчина порається біля вечері. Розтерла вона в ступці місо, висипала в банячок і залила водою.

«Цікаво, що вона далі робитиме?» — спитав сам себе чоловік.

А дівчина повільно роздяглася — і обернулася на рибу-горбушу!

Чоловік мало не скрикнув — так зчудувався.

Горбуша стрибнула в банячок і почала плавати.

Плавала-плавала, а тоді знову обернулася на дівчину.

«Ось чому в неї така смачна юшка! Це ж та сама горбуша, яку я свого часу врятував!» — здогадався чоловік.

Він зліз з горища і знадвору ввійшов у хату.

— Втомився? Зараз я тебе почастую смачною юшкою,— сказала дівчина.

Та чоловік не мав охоти до їжі. До того ж, йому стало моторошно: Його дружина — риба!

— Я не хочу більше затримувати тебе у себе в хаті,— пробелькотів він.

Дівчина засмутилася.

— Я знаю, чому,— мовила вона.— Ти бачив, як я готувала юшку, авжеж?

Вона подякувала за все чоловікові і вийшла з хати.

Чоловік пішов услід за нею, дивиться — дівчина попрямувала до річки, на березі роздяглася й, обернувшись на рибу, пірнула у воду.