Як мишку віддавали заміж (японська народна казка)

Давно колись у коморі одного дому оселилася миша зі своїм чоловіком. Жили вони заможно: в коморі були і рис, і ячмінь, і пшоно, і квасоля. Та от біда — не мали вони дітей. Тож почали вони молити богів:

— Пошліть нам, боги, дитятко!

І незабаром народилася в них мишка. Батьки так нею тішилися, так її доглядали, берегли як зіницю ока.

Мишка росла просто на очах і скоро стала найвродливішою з усіх своїх ровесниць у Мишачій країні.

Отож батьки почали думати про її заміжжя.

— Серед мишей нема пари для такої красуні,— казала гордовито мати.

— Правду кажеш, нашій доньці треба знайти найкращого у світі нареченого,— погоджувався чоловік.

Вони довго радились і нарешті зійшлися на тому, що ним може бути тільки Сонце, яке осяває увесь світ.

Отож одягли вони доньку в найдорожче кімоно і втрьох піднялися на небо.

— Ясне Сонце, Ясне Сонце! Ти — наймогутніше на світі. Будь ласка, візьми собі за дружину нашу доньку,— ґречно попросили батько й мати.

Сонце всміхнулось і сказало:

— Іа що ви! Є й за мене могутніші.

— Шогутніші за тебе?.. Хто?..— спитав здивований батько.

— Туман. Бо хоч би скільки я старалося — як він насуне, то я стаю безсиле.

— Еге ж, твоя правда,— підтакнули миші й пішли до Туману.

— Сизий Тумане, Сизий Тумане! Ти — наймогутніший на світі. Будь ласка, візьми собі за дружину нашу доньку.

Туман насупив брови і сказав:

— Та що ви! Є й за мене могутніші.

— Могутніші за тебе?.. Хто?..— здивувався батько.

— Вітер. Бо хоч би скільки я старався — вітру мені не подужати: він розвіює мене за одним подмухом.

— Еге ж, твоя правда.
Подалися миші до Вітру.

— Буйний Вітре, Буйний Вийре! Ти — наймогутніший на світі. Будь-ласка, візьми собі за дружину нашу доньку.

— Та що ви! Є й могутніші за мене.

— Могутніші за тебе?.. Хто?..

— Причілок дому. Бо хоч би скільки я дмухав, він не ворухнеться. Причілкові ніщо не рівня.

Мишачі батьки з донькою спустилися на землю і пішли до білого Причілка їхньої комори.

— Непохитний Причілку, Непохитний Причілку! Ми не знали, що ти наймогутніший на світі. Будь ласка, візьми собі за дружину нашу доньку.

Вражений Причілок відповів:

— Та що ви! Є й могутніші за мене.

— Могутніші за тебе?.. Хто?..

— Ви, миші. Хоч би яким міцним я був, ваші гострі зуби прогризають у мені дірку.

Еге ж, правду кажеш,— погодився батько й сказав дружині: — Чуєш, жінко, наймогутніші у світі — миші. Як ми цього раніше не помітили?

— Справді. Пару нашій доньці треба шукати серед мишей.

Як задумали, так і зробили: взяли собі зятя із свого, мишачого, племені.

Мишенята-молодята жили у злагоді, батьків поважали і діток плодили.