Відмінності між версіями «Мавпи й божество Дзідзо (японська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Жив собі колись. Одного дня пішов він у ліс по дрова, дивиться — зграя мавп переносить через річку кам'яну статую божества Дзідзо. «Цікаво!» — подумав дід і став на березі, як статуя. Зібралися навколо нього мавпи. | + | Жив собі колись. Одного дня пішов він у ліс по дрова, дивиться — зграя мавп переносить через річку кам'яну статую божества Дзідзо. «Цікаво!» — подумав [[дід]] і став на березі, як статуя. Зібралися навколо нього мавпи. |
— А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба віднести у храм,— вирішили вони, підняли старого на плечі й почала пали річкою вбрід. | — А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба віднести у храм,— вирішили вони, підняли старого на плечі й почала пали річкою вбрід. | ||
| − | Дід мало не пирснув зі сміху,— йому здалося, наче його лоскочуть,— але стримався. Хіба ж Дзідзо вміє сміятися? | + | [[Дід]] мало не пирснув зі сміху,— йому здалося, наче його лоскочуть,— але стримався. Хіба ж Дзідзо вміє сміятися? |
На протилежному березі стояв храм. Мавпи внесли діда туди, поклали перед ним цілу купу пожертв і пішли. | На протилежному березі стояв храм. Мавпи внесли діда туди, поклали перед ним цілу купу пожертв і пішли. | ||
| − | Дід розплющив очі, дивиться — перед ним коржики, фрукти і коштовності. Він зрадів і забрав їх додому. | + | [[Дід]] розплющив очі, дивиться — перед ним коржики, фрукти і коштовності. Він зрадів і забрав їх додому. |
Згодом, коли показував родичам свою здобич, до хати нагодився жадібний сусід. | Згодом, коли показував родичам свою здобич, до хати нагодився жадібний сусід. | ||
| − | — Оце дивина! Як же ти розбагатів? — спитав він. А коли дід розповів про свою пригоду, сусід сказав: — Спробую і я прикинутися Дзідзо. | + | — Оце дивина! Як же ти розбагатів? — спитав він. А коли [[дід]] розповів про свою пригоду, сусід сказав: — Спробую і я прикинутися Дзідзо. |
| − | Наступного дня подався сусід у ліс і на березі річки прикинувся статуєю Дзідзо. | + | Наступного дня подався [[сусід]] у ліс і на березі річки прикинувся статуєю Дзідзо. |
Незабаром з'явилися мавпи. | Незабаром з'явилися мавпи. | ||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
— А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба відне сти у храм,— сказали вони, підняли жадібного сусіда на плечі й почалапали річкою вбрід. | — А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба відне сти у храм,— сказали вони, підняли жадібного сусіда на плечі й почалапали річкою вбрід. | ||
| − | + | [[Сусід]]а розібрав сміх,— здавалось, наче його лоскочуть, і він захихотів: «Хі-хі-хі!..» | |
Мавпи злякались і глянули на сусіда. | Мавпи злякались і глянули на сусіда. | ||
Поточна версія на 23:25, 3 січня 2014
Жив собі колись. Одного дня пішов він у ліс по дрова, дивиться — зграя мавп переносить через річку кам'яну статую божества Дзідзо. «Цікаво!» — подумав дід і став на березі, як статуя. Зібралися навколо нього мавпи.
— А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба віднести у храм,— вирішили вони, підняли старого на плечі й почала пали річкою вбрід.
Дід мало не пирснув зі сміху,— йому здалося, наче його лоскочуть,— але стримався. Хіба ж Дзідзо вміє сміятися?
На протилежному березі стояв храм. Мавпи внесли діда туди, поклали перед ним цілу купу пожертв і пішли.
Дід розплющив очі, дивиться — перед ним коржики, фрукти і коштовності. Він зрадів і забрав їх додому.
Згодом, коли показував родичам свою здобич, до хати нагодився жадібний сусід.
— Оце дивина! Як же ти розбагатів? — спитав він. А коли дід розповів про свою пригоду, сусід сказав: — Спробую і я прикинутися Дзідзо.
Наступного дня подався сусід у ліс і на березі річки прикинувся статуєю Дзідзо.
Незабаром з'явилися мавпи.
— А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба відне сти у храм,— сказали вони, підняли жадібного сусіда на плечі й почалапали річкою вбрід.
Сусіда розібрав сміх,— здавалось, наче його лоскочуть, і він захихотів: «Хі-хі-хі!..»
Мавпи злякались і глянули на сусіда.
— Та це не Дзідзо! Це людина! — вигукнули вони й кинули жаднюгу в воду.
Кажуть, сусід насилу вибрався на берег, мало життя не загубив.
