|
|
| (Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #REDIRECT [[Дядько і ведмідь (українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Сидить дядько на пеньку і їсть хліб. Іде ведмідь і питається:
| |
| − | | |
| − | — Дядьку, що ти їси?
| |
| − | | |
| − | — Хліб,— каже дядько.
| |
| − | | |
| − | — Дай-но я попробую.
| |
| − | | |
| − | Дав дядько йому кусок хліба, ведмідь покуштував і питає:
| |
| − | | |
| − | — А з чого ж той хліб робиться?
| |
| − | | |
| − | Дядько й став розказувать:
| |
| − | | |
| − | — Треба спочатку поле добре виорать і на зиму посіять зерна. Воно перезимує, весною проросте, а потім виколоситься, достигне, і треба буде вижати, в копи поскладати, додому звезти, змолотити, прочистити, поїхать до млина і змолоти. І буде тоді мука. А муку замісити, затопити в печі і пекти хліб.
| |
| − | | |
| − | Вислухав теє все ведмідь, почухав потилицю та й каже.
| |
| − | | |
| − | — О, то мені треба довго чекати. — Подумав трохи, а потім знов і каже до дядька:
| |
| − | | |
| − | — Давай ми обоє посіємо...
| |
| − | | |
| − | — А як будемо збирати?
| |
| − | | |
| − | — Що тобі, а що мені.
| |
| − | | |
| − | Дядько й каже:
| |
| − | | |
| − | — Мені вершки, а тобі корішки. Чи згодний?
| |
| − | | |
| − | — Добре,— згодився ведмідь.
| |
| − | | |
| − | От посіяли вони зерно, виростили і зібрали врожай. Забрав дядько собі вершки, а ведмедеві оддав корішки — солому. Побачив ведмідь, що його обдурено, та й каже.
| |
| − | | |
| − | — Е, я так не хочу. Сіймо щось друге. Чоловік радить:
| |
| − | | |
| − | — Посіємо ріпу... Вже тобі будуть вершки, а мені корішки.
| |
| − | | |
| − | Згодився ведмідь.
| |
| − | | |
| − | Настала пора збирати урожай. Забрав дядько собі ріпу — корішки, а ведмедеві дає вершки — листя.
| |
| − | | |
| − | Бачить ведмідь, що його знов обдурено, махнув спересердя лапою і поплівся до лісу.
| |
| − | | |
| − | З тих пір ведмідь ніколи вже не встрявав у спілку з дядьком.
| |
