|
|
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | Зайчик
| + | #REDIRECT [[Зайчик (Українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Захворів морський цар, і лікар-риба сказала йому, що тільки печінка зайця може врятувати його від смерті.
| |
| − | | |
| − | Тоді послали кита зловити зайця. Кит поплив, але коло берега зловили його рибалки.
| |
| − | | |
| − | Послали сома, але сома теж зловили.
| |
| − | | |
| − | Тоді послали черепаху. Черепаха знайшла царя звірів тигра і каже.
| |
| − | | |
| − | — Ти цар, і у нас є цар. Наш цар умирає, і лікар сказав йому, що якщо він з'їсть заячої печінки, то жити буде. І цар просив, щоб ти дав зайця.
| |
| − | | |
| − | Тигр вислухав і звелів привести до нього зайця.
| |
| − | | |
| − | — Іди,— сказав він,— за цею черепахою: тебе кличе морський цар.
| |
| − | | |
| − | Іде зайчик з черепахою і випитує, чого треба від нього морському цареві. Розказала йому черепаха, в чому справа.
| |
| − | | |
| − | — Але якщо він вийме в мене печінку, то я уже жити не буду? — запитав зайчик черепаху.
| |
| − | | |
| − | — Цього я не знаю,— сказала черепаха.
| |
| − | | |
| − | — Ну, так ось що. У мене є один кривий родич. Він давно жаліється, що йому від кривої ноги жити не можна. А цареві вашому все ж одно, яку печінку не їсти, аби тільки заяча була. Так ти почекай мене, я тільки ось у цей лісок побіжу і зараз приведу тобі кривого зайця,— сказав зайчик.
| |
| − | | |
| − | — А мені все одно,— сказала черепаха і випустила зайця. [[Заєць]] побіг до лісу, і тільки його і бачили.
| |
| − | | |
| − | Ждала, ждала черепаха його і полізла до свого царя. Узнав цар, в чому справа, і наказав їй знову лізти до царя звірів. Розказала черепаха цареві звірів, як утік від неї зайчик.
| |
| − | | |
| − | — Ну, йди додому,— сказав їй цар.— Від тебе він знову втече. Я пришлю його з кимось другим.
| |
| − | | |
| − | Почув зайчик, що його шукають, і каже.
| |
| − | | |
| − | — Тепер, коли мені все одно умирати, зроблюсь я розбійником. Одного разу бачить він — лізе по дорозі черепаха.
| |
| − | | |
| − | — Ти куди лізеш? — питає її зайчик.
| |
| − | | |
| − | — До вашого царя іду. Треба сказати йому, щоб не шукав зайця, так як наш цар уже умер,— відповіла йому черепаха.
| |
| − | | |
| − | Тоді зайчик побіг попереду черепахи і сказав:
| |
| − | | |
| − | — Чув я, великий царю, що ти мене шукаєш. Ось я.
| |
| − | | |
| − | — А де ти був до цього часу? Чому ти утік тоді від черепахи? — запитав цар.
| |
| − | | |
| − | — Я не утік, а відпросився, погодившись вислати за себе кривого. Ось до нього я і бігав,— пояснив зайчик.
| |
| − | | |
| − | — А де ж він? — запитав цар.
| |
| − | | |
| − | — Та не пішов. Каже, що не хоче умирати,— каже зайчик.
| |
| − | | |
| − | — Як не хоче, то іди ти! — приказав цар.
| |
| − | | |
| − | В цей час прилізла черепаха із звісткою, що їх цар уже помер, і зайця не потрібно.
| |
| − | | |
| − | — Ну, умер, так умер,— сказав тигр і відпустив зайця додому.
| |
| − | | |
| − | [[Категорія:Українські народні казки]]
| |
