|
|
| (Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #REDIRECT [[Заморське яйце (українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Одного разу, ще в давні часи, жив собі багатий — пристрасний коняр. Як тільки почув про гарного коня, зразу мчить туди, щоб придбати для своєї стайні. Єдина його мрія — мати таких коней, яких ще ні в кого нема. Тож і вештався цілими днями по ярмарках, аби не проґавити доброї нагоди.
| |
| − | | |
| − | От якось цей завзятий коняр приїхав до міста.
| |
| − | | |
| − | Помітив його бідний селянин, який приніс на продаж баклажани. Тоді ще такі овочі були рідкістю. І селянин вирішив покепкувати з багача. Зняв з голови крисаню і низько поклонився.
| |
| − | | |
| − | — Маю для вас, паночку, товар.
| |
| − | | |
| − | Багач зупинився і витріщив очі на рідкісні овочі.
| |
| − | | |
| − | — Чим це ти торгуєш?..
| |
| − | | |
| − | — Торгую я заморськими яйцями, з яких вилупляються лошата. Та такі красиві, яких ні в кого ще нема!
| |
| − | | |
| − | — Ти диви! — здивувався завзятий коняр.
| |
| − | | |
| − | Бачить селянин, що багач не вельми на розум багатий, та й каже;
| |
| − | | |
| − | — Слухайте сюди... Покладете оце яйце в решето, самі сядете на нього і будете сидіти, поки лоша не вилупиться.
| |
| − | | |
| − | — І довго треба на ньому сидіти?..
| |
| − | | |
| − | — Три тижні, не більше.
| |
| − | | |
| − | Почухався в лисину багач:
| |
| − | | |
| − | — А чи не може хтось із слуг на ньому сидіти?..
| |
| − | | |
| − | — Чому ні? Але в такому разі вилупиться лише нікчемна шкапа.
| |
| − | | |
| − | Зітхнув багатій і вибрав якнайбільший баклажан.
| |
| − | | |
| − | — Що просиш за це?
| |
| − | | |
| − | — Сто талярів, ні шеляга менше.
| |
| − | | |
| − | — То дорого! — скривився багач.
| |
| − | | |
| − | — Зате через рік ви будете мати такого коня, що й під цісаря не стидно!
| |
| − | | |
| − | — Гаразд, одне яйце беру,— заквапився коняр.— Якщо вилупиться з нього таке лоша, як кажеш, то я у тебе цілий віз оцих яєць куплю.
| |
| − | | |
| − | Повернувся багатій додому, звелів наймичці принести до його спальні решето й вистелити його гусячим пухом. Потім обережно поклав на м'яке дно заморське яйце і сів, як квочка на сідало.
| |
| − | | |
| − | — Тепер ще обклади мене зі всіх боків подушками і перинами, бо мені тут довгенько сидіти,— сказав багач оторопілій наймичці.— Будеш приносити мені їсти й пити. І нікого не впускай! Говори всім, що я занедужав.
| |
| − | | |
| − | Сидить багач на решеті тиждень, сидить другий та все прислухається, чи не чути іржання лошати... Минув і третій тиждень — не подає голосу лоша!
| |
| − | | |
| − | «Не обдурив мене той хлоп? — стривожився багач.— Почекаю день-два...»
| |
| − | | |
| − | Але й за три дні не висидів лошати.
| |
| − | | |
| − | Розсердився багач, вхопив овоч, вибіг на город і з усієї сили вдарив ним об землю. А під головкою капусти саме сидів заєць. Сполоханий, він метнувся вбік і щодуху дременув у поле!
| |
| − | | |
| − | А багач подумав, що то і є лоша, та й стрімголов кинувся за ним. Але куцохвостий уже зник з очей.
| |
| − | | |
| − | Багач схопився за голову:
| |
| − | | |
| − | — Такого коника я втратив!
| |
| − | | |
| − | Потім довго никав по всіх ярмарках, сподіваючись зустріти селянина з дивовижними заморськими яйцями. Та марно! Хитрий селянин, видно, намагався не потрапляти вже йому на очі...
| |
