|
|
| (Не показано 3 проміжні версії ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #redirect [[Цап та баран (українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | [[Категорія:Казки про тварин]]
| |
| − | | |
| − | [[Категорія:Казки про цапа]]
| |
| − | | |
| − | [[Категорія:Казки про барана]]
| |
| − | | |
| − | | |
| − | == Цап та баран ([[українська народна казка]]) ==
| |
| − | | |
| − | | |
| − | | |
| − | Був собі [[чоловік]] та [[жінка]], мали вони [[цапа]] й [[барана]]. І були ті [[цап]] та [[баран]] великі [[приятелі]] — куди цап, туди й баран. Цап на город по капусту — і баран туди, цап у сад — і баран за ним.
| |
| − | | |
| − | — Ох, жінко,— каже чоловік,— проженімо ми цього барана й цапа, а то за ними ні сад, ні город не вдержиться. А збирайтесь, цапе й баране, собі з богом, щоб вас не було у мене в дворі.
| |
| − | | |
| − | Скоро цап та баран теє зачули, зараз із двору майнули. Пошили вони собі торбу та й пішли.
| |
| − | | |
| − | Ідуть та й ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран — дужий, та несміливий; а цап — сміливий, та не дужий:
| |
| − | | |
| − | — Бери, баране, голову, бо ти дужий.
| |
| − | | |
| − | — Ох, бери ти, цапе, бо ти сміливий. Узяли вдвох і вкинули в [[торбу]]. Ідуть та й ідуть, коли горить вогонь.
| |
| − | | |
| − | — Ходімо й ми туди, там переночуємо, щоб нас [[вовки]] не з'їли. Приходять туди, аж то [[вовки]] кашу варять.
| |
| − | | |
| − | — А, здорові, молодці!
| |
| − | | |
| − | — Здорові! Здорові!.. Ще каша не кипить — м'ясо буде з вас. Ох, так цап злякавсь, а баран давно вже злякавсь.
| |
| − | | |
| − | Цап і роздумавсь:
| |
| − | | |
| − | — А подай лишень, баране, оту вовчу голову! От баран і приніс.
| |
| − | | |
| − | — Та не цю, а подай більшу! — каже цап. Баран знову цупить ту ж саму.
| |
| − | | |
| − | — Та подай ще більшу!
| |
| − | | |
| − | Ох, тут уже вовки злякались: стали вони думати-гадати, як відціля втікати: «Бо це,— кажуть,— такі молодці, що з ними й голови збудешся,— бач, одну по одній вовчі голови тягають».
| |
| − | | |
| − | От один [[вовк]] і починає:
| |
| − | | |
| − | — Славна, братці, компанія, і каша гарно кипить, та нічим долить,— піду я по воду.
| |
| − | | |
| − | Як пішов вовк по воду: «Хай вам абищо, з вашою компанією!» Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі відтіля драла дати:
| |
| − | | |
| − | — Е, вражий син: пішов та й сидить, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку.
| |
| − | | |
| − | Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів-сидів:
| |
| − | | |
| − | — Ось піду лишень я, так я їх прижену.
| |
| − | | |
| − | Як побіг, так і той рад, що втік. То тоді цап до барана:
| |
| − | | |
| − | — Ох, нум, брате, скоріше хвататись, щоб нам оцю кашу поїсти та з куреня убратись.
| |
| − | | |
| − | Ох, як роздумавсь вовк:
| |
| − | | |
| − | — Е, щоб нам трьом та цапа й барана боятись? Ось ходім, ми їх поїмо, вражих синів!
| |
| − | | |
| − | Прийшли, аж ті добре справлялись, уже з куреня убрались, як побігли та й на дуба забрались. Стали вовки думати-гадати, як би цапа та барана нагнати. Як стали йти і найшли їх на дубі. Цап сміливіший — ізліз аж наверх, а баран несміливий — так нижче.
| |
| − | | |
| − | — От лягай,— кажуть вовки ковтунуватому вовкові,— ти старший, та й ворожи, як нам їх добувати.
| |
| − | | |
| − | Як ліг вовк догори ногами й зачав ворожити. Баран на гіллі сидить та так дрижить, як упаде, та на вовка! Цап сміливий не став міркувати, а як закричить:
| |
| − | | |
| − | — Подай мені ворожбита!
| |
| − | | |
| − | Вовки як схватились, так аж пили по дорозі закурились. А цап та баран безпечно пішли, та зробили собі курінь, та й живуть.
| |
