Відмінності між версіями «Цапова хата (Українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показано 3 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
+
#redirect [[Цапова хата (українська народна казка)]]
 
 
Як жив собі [[чоловік]] і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і [[гуси|гусак]] — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.
 
 
 
— [[Кабан]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
 
 
 
А кабан каже.
 
 
 
— Я в листя вриюсь, то мені й тепло буде! Не треба хати.
 
 
 
Тоді він пішов до барана.
 
 
 
— [[Баран]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
 
 
 
А баран каже.
 
 
 
— Я одну шкуру простелю, другою вкриюсь, та й тепло буде! Не треба хати.
 
 
 
Тоді він пішов до гусака.
 
 
 
— [[гуси|Гусак]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
 
 
 
А гусак каже.
 
 
 
— Мені не треба. Я одно крило простелю, одним укриюся та й перезимую. Не треба.
 
 
 
Потім пішов до [[півень|півня]], а він каже.
 
 
 
— Я з тії деревини та на ту літатиму та й нагріюсь, не треба мені хати.
 
 
 
Пішов до селезня.
 
 
 
— Селезню брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
 
 
 
А селезень каже.
 
 
 
— Я з тії криниці та в другу поплаваю-поплаваю, та й тепло буде.
 
 
 
Ну, тоді цап походив по всіх — ніхто не хоче, давай сам хату строїть. Построїв хату, поставив піч і живе. Почав жить у хаті. Стало холодно, зима кужелить таке! Він сидить же в хаті, а ті гибнуть надворі. От найперідь приходе кабан.
 
 
 
— Ой,— каже,— цапе-брате, пусти в хату, пропаду!
 
 
 
А [[цап]] каже.
 
 
 
— Не хотів хати строїть, то пропадай там! Не пущу.
 
 
 
А [[кабан]] каже так.
 
 
 
— Все рівно, як ти мене не пустиш, то все рівно буду рить, розтягать усячину, то й ти пропадеш, і я пропаду.
 
 
 
Пішов він одчинив.
 
 
 
— Іди лягай під припічком.
 
 
 
Вже кабан уклався й лежить під припічком. А сам на печі. Коли приходе баран.
 
 
 
— Цапе-брате, пусти в хату, пропаду!
 
 
 
А цап відповіда.
 
 
 
— Не хотів хати строїть, пропадай там!
 
 
 
А баран каже, що «як ти мене не пустиш, то я як розженусь та як грюкну в двері, так і виб'ю! І ти пропадеш, і я пропаду». Треба впускати. Упустив, каже:
 
 
 
— Лягай під лавою.
 
 
 
Ось іде [[гуси|гусак]].
 
 
 
— Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!
 
 
 
А [[цап]] каже.
 
 
 
— Я ж тобі казав, а ти не схотів хати строїть! Пропадай! Мені нема діла, що ти пропадеш.
 
 
 
А [[гуси|гусак]] цей каже.
 
 
 
— Ну то добре! Не впускаєш?! А я по соломині розтягну всю покрівлю, і ти змерзнеш, і я.
 
 
 
Одчинив і тому.
 
 
 
— Іди сідай на полу.
 
 
 
Коли ось іде селезень.
 
 
 
— Так-так! Так-так! Цапе-брате, пусти в хату. Пропаду!
 
 
 
— Пропадай! Не хотів хати строїть.
 
 
 
— Ну, я буду все твоє добро нівечить, І ти пропадеш, і я пропаду.
 
 
 
Усі його лякають. Волів і його пустить.
 
 
 
— Ти сідай на лаві.
 
 
 
Потім іде [[півень]].
 
 
 
— Куд-ку-да! Куд-ку-да! Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!
 
 
 
— Е, ні, півнику! Пропадай! Не хотів хати строїть. Політай з дерева на дерево та й нагрієшся.
 
 
 
А півень каже.
 
 
 
— Я як розженусь літать, так усі вікна поб'ю, і ти пропадеш, і я пропаду.
 
 
 
Ну, впустив і того.
 
 
 
— Сідай аж на жердці.
 
 
 
Значить, зібрались усі і живуть. Топлять і все роблять гуртом. А вовки почули, що там багато пожитку. Один і каже.
 
 
 
— Я, братця, знаю м'яса!
 
 
 
— Ну, як знаєш — ходім!
 
 
 
Пішло туди штук зо три, а мо' й з чотири. Прийшли, прогребли дірку під хатою, і вліз туди один. Так вони як захватили того вовка! Кабан попав за вуха, баран як розженеться та б'є з розгону, гусак крилами лупить. Ті втрьох б'ють, а селезень сидить та.
 
 
 
— Так-так! Так-так!
 
 
 
А [[півень]] сидить на жердці та.
 
 
 
— Куд-ку-да! Куд-ку-да! Бийте, бийте та й подайте сюда!
 
 
 
Ті вовки, що були коло хати, то ноги на плечі та й повтікали, а того тобто вбили. А самі живуть, хліб жують, постолом гроші возять, і оце й казка уся.
 

Поточна версія на 09:08, 11 лютого 2014