|
|
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | Як бідняк чорта обдурив | + | #redirect [[Як бідняк чорта обдурив (Українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Жив собі бідний [[чоловік]], та було в нього багато дітей. Поки діти були малі — й журу мав малу. Та коли діти підросли, стали багато їсти — [[чоловік]] впав у тяжку біду. Ніяк не міг для всіх хліба заробити. А тут кожного ще й одягнути треба.
| |
| − | | |
| − | Подався бідний в світ шукати такого заробітку, щоб можна було прогодувати дітей. Ходив, ходив, але роботи такої ніде не знаходив.
| |
| − | | |
| − | «Ех,— думає собі [[чоловік]],— хоч би в чорта знайшлася робота — й до нього б найнявся!»
| |
| − | | |
| − | При цих думках назустріч іде високий, вусатий чолов'яга. А то був не [[чоловік]], а сам чорт.
| |
| − | | |
| − | — Куди йдеш, чоловіче? — питає.
| |
| − | | |
| − | — Шукаю заробітку, бо дуже бідую з сім'єю.
| |
| − | | |
| − | — Я тобі роботу дам! — каже чорт. — Та спершу нам треба вогонь розпалити, щоб зварити їжу. Іди в ліс і принеси дуба, та побільшого.
| |
| − | | |
| − | Відчув [[чоловік]], що тут щось неладне, та все ж в ліс пішов. Хотів втекти, та подумав, що чорт все одно його знайде.
| |
| − | | |
| − | Став на краю лісу, пробує вирвати дерево — та де там! Воно й не ворухнуло гіллям. Став [[чоловік]] кору з дерева обдирати. Обдирав-обдирав, а потім взяв мотузяку й почав нею обв'язувати дерева. Прийшов у цей час чорт і питає:
| |
| − | | |
| − | — Що ти робиш?
| |
| − | | |
| − | — Хочу весь ліс тобі на вогонь принести. Не буду ж я тобі по деревинці носити.
| |
| − | | |
| − | Налякався чорт, вирвав сам дерево, взяв на плече й пішов. Почвалав за ним і [[чоловік]].
| |
| − | | |
| − | Наварили їсти, поїли й каже чорт [[чоловік]]ові:
| |
| − | | |
| − | — А тепер давай з тобою битися. Виломи собі палицю, а я виломлю собі.
| |
| − | | |
| − | Виломив бідняк в кущах жердину, чорт вирвав із землі дерево, розмахує ним у повітрі, наче розгон набирає.
| |
| − | | |
| − | — Я не хочу битися на полі. Хочу битися тільки в хаті! —каже [[чоловік]].
| |
| − | | |
| − | Чорт нічого не міг проти цього сказати. Згодився. Але зайти до хати з деревиною чорт не може — деревина не вміщається. Тим часом бідняк давай періщити його жердиною. Пищить, верещить чорт, просить пощадити. Пошкодував його [[чоловік]], відпустив.
| |
| − | | |
| − | На другий день послав чорт [[чоловік]]а по воду. Та дав таке відро, що ледве порожнє доніс до криниці. Думав бідняк, думав, що йому робити, й почав обкопувати криницю. Бачить чорт, що [[чоловік]] забарився, й подався його розшукувати. Прийшов і бачить — [[чоловік]] обкопує криницю.
| |
| − | | |
| − | — Що це ти робиш? — здивувався чорт.
| |
| − | | |
| − | — Та видиш, що криницю обкопую! Що мені ходити весь час з цим відерцем по воду, коли я можу цілу криницю на місце принести!
| |
| − | | |
| − | Налякався чорт, взяв сам відро, черпнув води й поніс. За ним пішов і [[чоловік]].
| |
| − | | |
| − | Ліг [[чоловік]] увечері спати й чує — чорти раду радять. Каже старший чорт, що до нього [[чоловік]] найнявся на роботу, що тепер його ніяк не позбутися. Треба його забити.
| |
| − | | |
| − | Домовилися чорти, що опівночі, коли [[чоловік]] буде міцно спати, заб'ють його.
| |
| − | | |
| − | Коли чорти й собі полягали, бідняк встав, поклав замість себе поліняку й заховався. Опівночі чорти встали, взяв кожен по дрюку й почали дубасити по поліняці. Били, били, нарешті подумали, що [[чоловік]] уже мертвий, кинули дрюки й знову полягали спати. [[Чоловік]] відкинув поліняку набік і знову ліг на своє місце.
| |
| − | | |
| − | Вранці [[чоловік]] встає, а чорти ні живі, ні мертві, так налякалися. Дивляться, а на [[чоловік]]ові ні садна, ні синяка.
| |
| − | | |
| − | — Що тобі снилося? — питають чорти [[чоловік]]а.
| |
| − | | |
| − | — Снилося, наче мене хтось гладить.
| |
| − | | |
| − | В переполосі питає чорт [[чоловік]]а, чи не хоче він уже додому йти.
| |
| − | | |
| − | — Хочу! — відповідає бідняк.
| |
| − | | |
| − | — А що ми тобі винні?
| |
| − | | |
| − | — Ви мені повинні дати мішок грошей. Та такий, який тільки мій ґазда може понести.
| |
| − | | |
| − | Насипали чорти мішок золота, кинув собі старший чорт на плечі й мчить, щоб чим скоріше позбутися [[чоловік]]а. Бідняк ледве встигає за чортом.
| |
| − | | |
| − | Став чорт перед хатою бідного й чує лемент дітвори.
| |
| − | | |
| − | — А то що діється в твоїй хаті? — питає чорт [[чоловік]]а.
| |
| − | | |
| − | — То мої діти хочуть шкуру з тебе здерти.
| |
| − | | |
| − | Налякався чорт, кинув мішок і давай втікати.
| |
| − | | |
| − | Приволік бідняк з дітворою мішок до хати, й нині живуть на ті гроші.
| |
| − | | |
| − | [[Категорія:Українські народні казки]]
| |
