|
|
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #redirect [[Поділена нагорода (українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Діялося це взимку.
| |
| − | | |
| − | Ішов Кожум'яка рано на зорі з відром до Дунаю. Дивиться і бачить: лисиця б'ється на льоду. Ближче, ближче, [[лисиця]] в прорубі впіймала велику [[щука|щуку]]. Та щука вхопила [[лисиця|лисицю]] за нижню щелепу, [[лисиця]] щуку — за верхню, й так моцуються — силами міряються. Кожум'яка прикрався й — чирк! — вхопив лисицю, а з нею і щуку. Взяв, несе і думає: «Понесу чудо до короля Матяша. Він такого не видів ніколи, певно, обдарує ще мене!»
| |
| − | | |
| − | Не довго думав і пішов до [[цар|царських]] палат.
| |
| − | | |
| − | «Кажуть, до цього короля легко можна дістатися!» — говорить сам собі.
| |
| − | | |
| − | Та виявилося, що і не так легко.
| |
| − | | |
| − | На перших дверях королівський охоронець зупинив Кожум'яку:
| |
| − | | |
| − | — Куди?
| |
| − | | |
| − | — До короля!
| |
| − | | |
| − | — Для чого?
| |
| − | | |
| − | — Несу подарунок! — і показав лисицю та щуку.
| |
| − | | |
| − | — Добре! Я тебе пущу, та половина нагороди буде моя.
| |
| − | | |
| − | — Най буде й так!
| |
| − | | |
| − | І охоронець пропустив Кожум'яку.
| |
| − | | |
| − | Йде Кожум'яка далі. Дійшов до других дверей. А тут знову:
| |
| − | | |
| − | — Куди?
| |
| − | | |
| − | — До короля!
| |
| − | | |
| − | — Для чого?
| |
| − | | |
| − | — Несу дарунок королеві! — і показав лисицю та щуку.
| |
| − | | |
| − | — Добре! Я тебе пропущу, та половину нагороди заділиш мені.
| |
| − | | |
| − | — Най буде й так.
| |
| − | | |
| − | І охоронець пропустив Кожум'яку.
| |
| − | | |
| − | «Но,— думає Кожум'яка,— мені нічого не залишиться».
| |
| − | | |
| − | Прийшов він до Матяша.
| |
| − | | |
| − | — Що нового? — питає [[король]].
| |
| − | | |
| − | — Я приніс вам дарунок.
| |
| − | | |
| − | Король подивився, засміявся, наказав покласти лисицю й щуку до музею, а чоловікові дати сто золотих. Кожум'яка покрутив головою.
| |
| − | | |
| − | — Що, тобі не любиться?
| |
| − | | |
| − | — Подаруйте мені, прошу вас, лиш п'ятдесят палиць!..
| |
| − | | |
| − | — Чому? — дивується король.
| |
| − | | |
| − | — Я дуже люблю палиці!
| |
| − | | |
| − | — Коли любиш, то іди до лісу, вирубай собі, скільки хочеш палиць!
| |
| − | | |
| − | — Та не такі... На задню частину!..
| |
| − | | |
| − | — Но, коли твоя просьба така, то дістанеш палиці! — промовив [[король]] і наказав слугам відлічити в нагороду чоловікові п'ятдесят палиць.
| |
| − | | |
| − | Ведуть Кожум'яку, а Матяш — за ним. Як підійшли до охоронця, Кожум'яка став. Охоронець простягнув руку.
| |
| − | | |
| − | — Ходи, брате, зі мною на уряд, де платять,— сказав Кожум'яка. Коли прийшли до другого охоронця, і той простяг долоню.
| |
| − | | |
| − | — Ходи, брате, зі мною туди, де платять, дістанеш свою половину.
| |
| − | | |
| − | Слуги, які вели Кожум'яку, вже діло зрозуміли. Як прийшли на місце, говорить Кожум'яка:
| |
| − | | |
| − | — Мою нагороду прошу поділити на дві рівні частини, половину цьому, половину — тому. Я так обіцяв їм.
| |
| − | | |
| − | Матяш на дверях озвався:
| |
| − | | |
| − | — Я нагороду подвоюю! Дайте їм по п'ятдесят!
| |
| − | | |
| − | І відлічили по п'ятдесят палиць одному охоронцеві і другому. [[Король]] Матяш прогнав їх, бо не хотів, щоб такі були при його дворі.. А Кожум'яці каже:
| |
| − | | |
| − | — Раз я подвоїв нагороду їм, даю подвійно і тобі.— І замість ста золотих дав Кожум'яці цілих двісті.
| |
