|
|
| (Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #redirect [[Чарівна палиця (українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Жили собі дід та баба. Жили бідно. Мали корівку, а кормити її було нічим. Та й на пашу ні дід, ні баба не в змозі були водити, бо були дуже старі.
| |
| − | | |
| − | Привів дід корову на ярмарок. Ходять навколо корови купці, заглядають їй в зуби. Бачать — корівка хоч і невелика, та здорова. Сторгувалися з дідом, і дід корову продав. Купив собі палицю, щоб було на що спиратися, пляшку горілки й ковбаси, а на решту з горя добре випив.
| |
| − | | |
| − | Пізно ввечері дід приплівся додому. Став на дверях п'яний-преп'яний, ледве на ногах тримається й сміється. Побачила стара старого й почала сварити:
| |
| − | | |
| − | — А щоб тебе нечиста сила забрала і в сині скали занесла! Щоб ти на гладкій дорозі ноги поламав! Ану, давай гроші!
| |
| − | | |
| − | — Немає грошей,— відповідає дід.— Корову вовки з'їли!
| |
| − | | |
| − | — Щоб я тебе в своїй хаті більше не виділа! Забирайся, бо кості поламаю!
| |
| − | | |
| − | І пішов дід по світу. Прийшов до річки, добро своє по кущах розклав. Під один кущ — горілку, під другий — ковбасу. Сів та й журиться.
| |
| − | | |
| − | В цей час один пан з панею на прогулянку вийшли. Підійшли до діда:
| |
| − | | |
| − | — Звідки, діду, в тебе оця палиця? — Купив.
| |
| − | | |
| − | — Продай її мені.
| |
| − | | |
| − | — Не продам, бо палиця — чарівна!
| |
| − | | |
| − | — Яка палиця?
| |
| − | | |
| − | — Кажу вам, що чарівна!
| |
| − | | |
| − | Захотів пан переконатися, як то чарує та палиця.
| |
| − | | |
| − | — Ану, покажи, діду, які чудеса твоя палиця виробляє.
| |
| − | | |
| − | Кинув дід палицю в кущ, під яким заховав ковбасу.
| |
| − | | |
| − | Пішов за нею, витяг з-під куща не тільки палицю, але й ковбасу. Здивувався пан та й каже:
| |
| − | | |
| − | — Закуска є, тепер коли б ще й випивка знайшлася. Кинув дід вдруге палицю під інший кущ.
| |
| − | | |
| − | — Ану, паночку, ідіть до того куща, принесіть палицю.
| |
| − | | |
| − | Побіг пан до куща, шукає палицю й знаходить там пляшку горілки. Приніс горілку до діда й ніяк не може надивуватися, що воно за диво.
| |
| − | | |
| − | — Скільки просите, діду, за свою палицю?
| |
| − | | |
| − | — Та коли вже так, паночку, просите, доведеться продати. Платіть шапку грошей!
| |
| − | | |
| − | Побігла пані за грошима. Принесла шапку грошей, висипала дідові. Взяв пан палицю — й швидше додому, щоб, бува, дід не передумав.
| |
| − | | |
| − | Повернувся дід додому з грішми. Помирився з бабою й живуть спокійно.
| |
| − | | |
| − | Другого дня пішов пан в ліс кидати палицю. Кидав, кидав, та все даремно. Зрозумів пан, що дід обманув його, та пізно було.
| |
