|
|
| (Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #redirect [[Палиця (українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Прийшов один дід до корчми і мав собі гарну палицю. А в корчмі сиділо два чоловіки та й давай чіплятися, ні сіло, ні впало, до діда.
| |
| − | | |
| − | — Дивись,— кажуть,— це нашого старшини палиця! А де це ти її взяв, діду? Украв, га? Признавайся!
| |
| − | | |
| − | Дід мовчить, уже й злякався, хоч палиця та не крадена, а його власна. Коли саме на це ввіходить старшина до корчми. Тії причепи зараз до його:
| |
| − | | |
| − | — А правда, то ваша палиця? Чи не вкрав її дід у вас?
| |
| − | | |
| − | Старшина глянув на палицю: та й гарна ж! І закортіло йому ту палицю відняти.
| |
| − | | |
| − | — Ай справді це моя! Де це ти її узяв, діду?
| |
| − | | |
| − | А дід уже схаменувсь, питає:
| |
| − | | |
| − | — Чуєте, пане старшино, то ваша палиця? Візьміть, як ваша!
| |
| − | | |
| − | Старшина бере.
| |
| − | | |
| − | — Так,— каже дід,— добре! У нашім селі злодії обікрали церкву і тую палицю там покинули, забули; а люди дали її мені, щоб я ішов у світ: хто буде казати, що то його палиця, той церкву обікрав.
| |
| − | | |
| − | Старшина тоді туди-сюди... Та що робити? Не то палицю віддав, а ще й заплатив дідові, щоб нікому не казав.
| |
