Відмінності між версіями «Біб, соломинка та вуглинка (японська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}})
 
 
(Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Жила собі колись бабуся.
  
 +
Якось задумала вона наварити бобу, тож намочила його у воді.
  
 +
Трохи згодом дивиться — біб уже розм'як і набух. Бабуся заходилася пересипати його в казанок — одна зернина впала на землю й покотилася у куток саду.
 +
 +
«Добре, що тільки одна зернина випала»,— подумала бабуся й пішла по солому на розпал.
 +
 +
Раптом дмухнув вітер — і одна соломинка полетіла до бобу.
 +
 +
«Добре, що тільки одну соломинку понесло з вітром»,— подумала бабуся й почала варити біб.
 +
 +
Як розпалила вогонь, з нього випала червона вуглинка й покотилася до бобу та соломинки.
 +
 +
Через якийсь час біб, соломинка та вуглинка вирушили на прощу до храму Теє.
 +
 +
Ідуть та йдуть, аж бачать — перед ними річечка.
 +
 +
—    От тобі й маєш! — промовили біб та вуглинка.
 +
 +
—    Не журіться, я — найдовша, а тому буду мостом. Ви перейдете й мене перетягнете,— сказала соломинка й перекинулася одним кінцем на протилежний берег.
 +
 +
Перший хотів іти через місток біб. Але вуглинка закричала:
 +
 +
—    Я перша! Я перша!
 +
 +
—    Ні, я перший! Я перший! — заперечив біб.
 +
 +
—    Та не сперечайтеся! Визначіть першого жеребкуванням! — порадила соломинка.
 +
 +
Біб і вуглинка послухалися.
 +
 +
—    От бачиш — таки на моє вийшло! — сказала вуглинка і ступила на соломинку. Та ненароком глянула вниз — і голова в неї пішла обертом, бо вона страх не любила води. Ноги в неї задерев'яніли, вона не могла й кроку ступити.
 +
 +
—    Іди! Чого стала? — підганяла її соломинка. Бо вона не зносила жару.
 +
 +
Але вуглинка стояла як укопана.
 +
 +
А тим часом соломинка загорілась і  переламалася  посередині.
 +
 +
Бовть! — і вуглинка з соломинкою попадали у воду.
 +
 +
Біб спостерігав цю пригоду, та й ну сміятися:
 +
 +
—    Ха-ха-ха!..
 +
 +
Так реготав, що шкурка на животі у нього луснула,
 +
 +
—    Ой, болить! Ой, болить!..— простогнав він.
Мимо йшла дівчина.
 +
 +
—    Що сталося? — запитала вона.
 +
 +
—    Капосна вуглинка впала в річку, а я сміявся, і в мене луснув живіт.
 +
 +
—    Як мені тебе жаль! Проте не треба сміятися з інших.
 +
 +
[[Дівчина]] роздобула голку з чорною ниткою і зашила бобові живіт. Кажуть, тому й досі на ньому видно чорну смужку.
 +
 +
{{Чарівні казки}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
  
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Поточна версія на 04:54, 8 січня 2014

Жила собі колись бабуся.

Якось задумала вона наварити бобу, тож намочила його у воді.

Трохи згодом дивиться — біб уже розм'як і набух. Бабуся заходилася пересипати його в казанок — одна зернина впала на землю й покотилася у куток саду.

«Добре, що тільки одна зернина випала»,— подумала бабуся й пішла по солому на розпал.

Раптом дмухнув вітер — і одна соломинка полетіла до бобу.

«Добре, що тільки одну соломинку понесло з вітром»,— подумала бабуся й почала варити біб.

Як розпалила вогонь, з нього випала червона вуглинка й покотилася до бобу та соломинки.

Через якийсь час біб, соломинка та вуглинка вирушили на прощу до храму Теє.

Ідуть та йдуть, аж бачать — перед ними річечка.

— От тобі й маєш! — промовили біб та вуглинка.

— Не журіться, я — найдовша, а тому буду мостом. Ви перейдете й мене перетягнете,— сказала соломинка й перекинулася одним кінцем на протилежний берег.

Перший хотів іти через місток біб. Але вуглинка закричала:

— Я перша! Я перша!

— Ні, я перший! Я перший! — заперечив біб.

— Та не сперечайтеся! Визначіть першого жеребкуванням! — порадила соломинка.

Біб і вуглинка послухалися.

— От бачиш — таки на моє вийшло! — сказала вуглинка і ступила на соломинку. Та ненароком глянула вниз — і голова в неї пішла обертом, бо вона страх не любила води. Ноги в неї задерев'яніли, вона не могла й кроку ступити.

— Іди! Чого стала? — підганяла її соломинка. Бо вона не зносила жару.

Але вуглинка стояла як укопана.

А тим часом соломинка загорілась і переламалася посередині.

Бовть! — і вуглинка з соломинкою попадали у воду.

Біб спостерігав цю пригоду, та й ну сміятися:

— Ха-ха-ха!..

Так реготав, що шкурка на животі у нього луснула,

— Ой, болить! Ой, болить!..— простогнав він.
Мимо йшла дівчина.

— Що сталося? — запитала вона.

— Капосна вуглинка впала в річку, а я сміявся, і в мене луснув живіт.

— Як мені тебе жаль! Проте не треба сміятися з інших.

Дівчина роздобула голку з чорною ниткою і зашила бобові живіт. Кажуть, тому й досі на ньому видно чорну смужку.




Отримано з https://kazka.vn.ua/index.php?title=Біб,_соломинка_та_вуглинка_(японська_народна_казка)&oldid=6926