Горобчик Одрізаний Язичок (японська народна казка)

Жили собі колись дід та баба. Якось дід знайшев у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому.

Одного дня пішов дід у ліс по дрова, а баба заїздилася прати білизну. Випрала її, хотіла накрохмалили, та коли зайшла в кухню, крохмалю в тарілці не було. Навколо тарілки, цвірінькаючи, стрибав горобчик.

— То це ти з'їв крохмаль?! —розгнівалася баба і, схопивши ножиці, відрізала горобчикові язика.

Увечері повернувся додому дід із оберемком дров на спині.

— Ото втомився! А як там мій горобчик поживає?
І дід рушив до клітки.

Тоді перелякана баба призналася:

— Він з'їв крохмаль, а тому я відрізала йому язик і випустила.

— Що ти наробила, стара! За таку дрібницю язика відрізати?

Дід узяв у руки горобчикову клітку й заплакав.

Наступного дня дід прокинувся рано-вранці і пішов шукати свого улюбленця.

— Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? — розпитував він, блукаючи по бамбуковому гаю.

— Я тут! Я тут! — почулося з гущавини.

— Ось я тебе і знайшов! — зрадів дід, коли натрапив у густих заростях на гарненький будиночок.

Горобчик Одрізаний Язичок вийшов йому, назустріч і вклонився.

— Дідусю, пробач, що я вчора з'їв крохмаль! — мовив він.

Та нічого. Біда тільки, що стара так жорстоко з тобою вчинила. Коли дід зайшов у будиночок, його обступили горобці.

— Будьте як удома! Будьте як удома! — припрошували вони.

Діда пригощали смачними стравами, співали йому пісень, розважали танцями. Він так розвеселився, що мало не забув про свій дім, і підвівся лише тоді, як стемніло.

Горобці винесли дві скриньки і сказали:

— Ось важка, а ось легка скринька. Беріть ту, яка подобається.

— Я старий і краще візьму легку,— відповів дід, лишаючи в дорогу. Повернувшись додому, він відкрив скриньку й не повірив власним очам: скринька була повна-повнісінька великих і малих золотих монет.

— Ой, скільки добра ти роздобув! Я теж хочу розбагатіти! — вигукнула баба і, не слухаючи дідових умовлянь, подалася в бамбуковий гай.

— Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? — питала вона.

— Я тут! Я тут! — почулося з гущавини.

Незабаром баба опинилася перед гарненьким будиночком. Назустріч їй вийшов Горобчик Одрізаний Язичок.

— Ласкаво просимо! Заходьте!

— Ні, ні! Я поспішаю додому. Давайте скриньку! — відповіла баба, оглядаючись навколо.

Горобці винесли дві скриньки.

— Ось важка скринька, а ось легка. Беріть ту, яка вам до вподоби.

— Я беру важку.

Баба завдала скриньку собі на спину й рушила додому.

Заточуючись,— адже скринька була дуже важка,— вона нарешті вибралася з гаю, але далі не могла ступити й кроку — так утомилася.

«Перепочину трохи й гляну на монети»,— вирішила баба й поставила скриньку на землю.

— Ой!..— закричала баба, коли, відкривши скриньку, побачила: з неї повзуть вужі, гадюки, сколопендри.

Кажуть, баба тікала, як несамовита, і благала: «Рятуйте! Рятуйте!»