Відмінності між версіями «Дивне прислів'я (індійська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...)
 
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
В одному селі люди казали: де миші з'їдять чавунний казан, там ластівка вкраде семирічного хлопчика.
  
 +
Правда чи ні — судіть самі.
  
 +
Якось розгулялася страшна гроза, і блискавка вдарила в хату одного працьовитого чоловіка. Все його, добро згоріло, залишився тільки величезний чавунний казан — такий міцний, що навіть вогонь його не взяв.
 +
 +
І ось Нандука — а того чоловіка звали Нандука — вирішив поїхати світ за очі, щоб забути про своє лихо. Зайшов він до свого сусіда Лакш-мани та й каже:
 +
 +
—    Їду я далеко й не знаю, коли повернуся. Любий сусіде, візьми на збереження оцей казан. Більш у мене нічого немає.
 +
 +
Три роки не було звісток од Нандуки. А як пішов четвертий рік, набридло йому блукати по світах, і він повернувся до рідного села.
 +
 +
Побачивши Нандуку, Лакшмана сплеснув у долоні й, ніби згорьований, вигукнув:
 +
 +
—    Ой, сусіде, сусідоньку! Велика біда спіткала нас із тобою: твій чавунний казан з'їли миші!
 +
 +
Нандука, певна річ, не повірив сусідові, однак і бровою не повів. Тільки сказав:
 +
 +
—    Довго я блукав по світах, багато доріг стоптав, і ось тепер хочу зійти до нашої річки й здійснити обмивання. Але ж ти знаєш — у мене для цього нічого немає. Скажи синові, щоб поміг мені. Нехай принесе до річки все, що потрібно для обмивання.
 +
 +
Нандука спустився до річки, вибрав на березі самотнє місце, а сусідів син приніс туди все необхідне для обмивання.
 +
 +
Здійснивши обмивання, Нандука схопив сусідового сина, пхнув його до печери, а вхід затулив величезною каменюкою.
 +
 +
До  свого  двору  Нандука  повернувся  так,  ніби  нічого  й  не  сталося.
 +
 +
Цілий день Лакшмана чекав з річки сина, а ввечері, не дочекавшися, прибіг до сусіда:
 +
 +
—    Нандуко, Нандуко! Де мій син? Чого він не йде додому?
 +
 +
—    Ой, сусіде, сусідоньку! — каже, ніби згорьований, Нандука.— Велика біда спіткала нас із тобою. Поки я здійснював обмивання, прилетіла ластівка і вкрала твого сина.
 +
 +
—    Ластівка вкрала сина?! — не повірив Лакшмана.— Схаменися, сусіде, що ти верзеш! Та хто тобі повірить, що ластівка може схопити семирічного хлопця й летіти з ним?  Зараз  же  ходімо до  судді!
 +
 +
Нандука й не думав опиратися.
 +
 +
От прийшли вони до судді.  Лакшмана виступив  наперед  і каже:
 +
 +
—    Шановний пане! Всі знають, який ти мудрий і справедливий. Тож розсуди нас. Цей брехливий чоловік каже, що ластівка вкрала мого сина. Ластівка схопила семирічного хлопця й полетіла з ним! Накажи злодієві віддати сина!
 +
 +
Вислухавши Лакшману, суддя мовив до Нандуки:
 +
 +
—    Негайно віддай чоловікові його сина! Ти що ж — маєш нас за дурнів?! Ану відповідай!
 +
 +
—    Де ж я візьму того сина, коли його вкрала ластівка? — каже Нандука.
 +
 +
Усі, хто чув їхню розмову, обурились:
 +
 +
—    Та що він вигадує! Хіба ж ластівка підніме такого великого хлопця? Бути цього не може!
 +
 +
А Нандука всміхнувся й каже:
 +
 +
—    Де миші з'їдять чавунний казан, там і ластівка вкраде семирічного хлопця.
 +
 +
І він розповів судді, як колись покинув у сусіда чавунний казан і що з того вийшло.
 +
 +
Суддя засміявся й мовив:
 +
 +
—    Лакшмано, поверни Нандуці казан, а ти, Нандуко, віддай Лакшмані сина. Помиріться й не сваріться більш.
 +
 +
Так сусіди і зробили.
 +
 +
Відтоді в селі й кажуть: де миші з'їдять чавунний казан, там ластівка вкраде семирічного хлопчика!
 
{{Індійські народні казки українською мовою}}
 
{{Індійські народні казки українською мовою}}
  
 
{{Казки з книги Індійські народні казки (Веселка,1984)}}
 
{{Казки з книги Індійські народні казки (Веселка,1984)}}

Поточна версія на 16:09, 25 вересня 2013

В одному селі люди казали: де миші з'їдять чавунний казан, там ластівка вкраде семирічного хлопчика.

Правда чи ні — судіть самі.

Якось розгулялася страшна гроза, і блискавка вдарила в хату одного працьовитого чоловіка. Все його, добро згоріло, залишився тільки величезний чавунний казан — такий міцний, що навіть вогонь його не взяв.

І ось Нандука — а того чоловіка звали Нандука — вирішив поїхати світ за очі, щоб забути про своє лихо. Зайшов він до свого сусіда Лакш-мани та й каже:

— Їду я далеко й не знаю, коли повернуся. Любий сусіде, візьми на збереження оцей казан. Більш у мене нічого немає.

Три роки не було звісток од Нандуки. А як пішов четвертий рік, набридло йому блукати по світах, і він повернувся до рідного села.

Побачивши Нандуку, Лакшмана сплеснув у долоні й, ніби згорьований, вигукнув:

— Ой, сусіде, сусідоньку! Велика біда спіткала нас із тобою: твій чавунний казан з'їли миші!

Нандука, певна річ, не повірив сусідові, однак і бровою не повів. Тільки сказав:

— Довго я блукав по світах, багато доріг стоптав, і ось тепер хочу зійти до нашої річки й здійснити обмивання. Але ж ти знаєш — у мене для цього нічого немає. Скажи синові, щоб поміг мені. Нехай принесе до річки все, що потрібно для обмивання.

Нандука спустився до річки, вибрав на березі самотнє місце, а сусідів син приніс туди все необхідне для обмивання.

Здійснивши обмивання, Нандука схопив сусідового сина, пхнув його до печери, а вхід затулив величезною каменюкою.

До свого двору Нандука повернувся так, ніби нічого й не сталося.

Цілий день Лакшмана чекав з річки сина, а ввечері, не дочекавшися, прибіг до сусіда:

— Нандуко, Нандуко! Де мій син? Чого він не йде додому?

— Ой, сусіде, сусідоньку! — каже, ніби згорьований, Нандука.— Велика біда спіткала нас із тобою. Поки я здійснював обмивання, прилетіла ластівка і вкрала твого сина.

— Ластівка вкрала сина?! — не повірив Лакшмана.— Схаменися, сусіде, що ти верзеш! Та хто тобі повірить, що ластівка може схопити семирічного хлопця й летіти з ним? Зараз же ходімо до судді!

Нандука й не думав опиратися.

От прийшли вони до судді. Лакшмана виступив наперед і каже:

— Шановний пане! Всі знають, який ти мудрий і справедливий. Тож розсуди нас. Цей брехливий чоловік каже, що ластівка вкрала мого сина. Ластівка схопила семирічного хлопця й полетіла з ним! Накажи злодієві віддати сина!

Вислухавши Лакшману, суддя мовив до Нандуки:

— Негайно віддай чоловікові його сина! Ти що ж — маєш нас за дурнів?! Ану відповідай!

— Де ж я візьму того сина, коли його вкрала ластівка? — каже Нандука.

Усі, хто чув їхню розмову, обурились:

— Та що він вигадує! Хіба ж ластівка підніме такого великого хлопця? Бути цього не може!

А Нандука всміхнувся й каже:

— Де миші з'їдять чавунний казан, там і ластівка вкраде семирічного хлопця.

І він розповів судді, як колись покинув у сусіда чавунний казан і що з того вийшло.

Суддя засміявся й мовив:

— Лакшмано, поверни Нандуці казан, а ти, Нандуко, віддай Лакшмані сина. Помиріться й не сваріться більш.

Так сусіди і зробили.

Відтоді в селі й кажуть: де миші з'їдять чавунний казан, там ластівка вкраде семирічного хлопчика!