Лис-пастух

Одній господині треба було пастуха. Ось іде вона дорогою і зустрічає ведмедя.

— Куди ви йдете? — питає він.

— Та йду шукати собі пастуха,— відповідає господиня.

— Може б, ви мене взяли? — питає ведмідь.

— Узяла б, якби ти вмів скликати худобу,— каже жінка.

— Умію: б-р-р-р! — реве ведмідь.

— Ні, такого пастуха мені не треба,— каже жінка.

Іде вона далі і зустрічає вовка.

— Куди ви йдете? — питає вовк.

— Та йду шукати собі пастуха,— каже жінка.

— Може б, ви мене взяли? — питає вовк.

— Узяла б, якби ти вмів скликати худобу,— каже жінка.

— Вмію: у-уа-а! у-уа-а! — виє вовк.

— Ні, такого пастуха мені не треба,— каже жінка.

Іде вона далі і зустрічає лиса.

— Куди ви йдете? — питає він.

— Та йду шукати собі пастуха,— каже жінка.

— Може б, ви мене взяли? — питає лис.

— Узяла б, якби ти вмів скликати худобу,— каже жінка.

— Вмію: минь-минь, бир-бир, кізю-кізю! — гукає лис ніжним, ласкавим голосом.

— Гаразд, будеш у мене пастухом,— каже жінка і посилає його стерегти худобу.

Першого дня свого пастухування лис із’їв козу, другого дня вівцю, з третього — корову.

Вернувся лис увечері додому, а господиня й питає його, де він дів її худобу.

— Голови в річці, а ноги в лісі,— відповідає лис.

Господиня саме збивала масло. Почула вона лисові слова і подумала, що треба самій подивитися, де ж та худоба. Поки її не було в хаті, лис заліз у масницю й вихлебтав усю сметану. Як повернулася господиня та побачила, що лис зробив, то витягла з масниці копистку і замахнулась нею на лиса. Але зачепила тільки кінчик хвоста.

Відтоді в лиса кінчик хвоста білий.