|
|
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #REDIRECT [[Ворона і її діти (українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Ворона підгодувала троє молодих воронят, що ще не могли самі літати, та й гадає собі: «Ану, я їх випробую, котре з них найсправедливіше». Каже она до них так:
| |
| − | | |
| − | — Діти, ми на цім дереві не утримаємося, бо завтра се дерево хоче господар зрубати; сьогодні його призначив до зрубання, тому я вас мусю попереносити на друге місце, он там за ту широку ріку.
| |
| − | | |
| − | Діти кажуть:
| |
| − | | |
| − | — Най буде.
| |
| − | | |
| − | Ворона бере в лаби найстаре вороня і несе. Серед води питає:
| |
| − | | |
| − | — Синку, ци будеш ти так мене годувати на старі літа, як я тебе? Ци будеш ня,— каже,— так годувати і переносити, де треба, як я тебе переносю?
| |
| − | | |
| − | А воронятко каже:
| |
| − | | |
| − | — Ой, чому ні! Буду, мамко!
| |
| − | | |
| − | А [[ворона]] пустила його до ріки і вернулася по друге та й так само пустила його до ріки, бо і то так обіцяло, як перше, а она знає, що то мудрація. Вертається та ворона за третім і питається і цего так, як тих двох, що вже потопилися. Але це третє каже:
| |
| − | | |
| − | — Ненько, я не можу вам це обіцяти, бо і я буду мати тогди такі самі діти, як ви, і мусю їх так годувати, як ви нас годуєте, то їх опустити не можу і вам цього не обіцяю.
| |
| − | | |
| − | Тогди [[ворона]] сказала.
| |
| − | | |
| − | — То ж ти — вірна моя дитина, ти правду сказала, то я тебе перенесу і догодую. А тих двох я потопила, бо були брехливі, бо обіцяли, що будуть мене так на старість годувати, як я вас годую.
| |
