Відмінності між версіями «Де пряжі кінець (українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | + | Пішла дівка заміж. | |
| − | + | Довелося їй пряжу звивати, - вона не знала, де кінець нитки. | |
| − | + | Дивилась, дивилась, не могла знайти. Коли каже: | |
| + | - Чоловіче, запрягай коней, поїдемо до мами в гості! От [[чоловік]] запряг коней, ідуть собі до мами в гості, їдуть вони, а дві дівчини пасуть товар і ті дівчата собі гуляють. А та жінка каже до тих дівчат: | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
- Гуляєш, чорти твою матір! А де в нитки кінець, то не знаєш! А ті дівчата кажуть: | - Гуляєш, чорти твою матір! А де в нитки кінець, то не знаєш! А ті дівчата кажуть: | ||
| + | |||
- Чому не знаю! Верхня нитка в чинах. Так ті дівчата їй сказали, а вона каже: | - Чому не знаю! Верхня нитка в чинах. Так ті дівчата їй сказали, а вона каже: | ||
| + | |||
- Завертай, чоловіче, коней! | - Завертай, чоловіче, коней! | ||
| + | |||
[[Чоловік]] завернув коней: вона приїхала додому, почала шукати верхню нитку в чинах і знайшла. | [[Чоловік]] завернув коней: вона приїхала додому, почала шукати верхню нитку в чинах і знайшла. | ||
| + | |||
- Вже все. | - Вже все. | ||
| − | Вона не знала, де нитка в мотку, то вона сказала так на докір тим дівчатам, вона | + | |
| − | собі думала: як вона не знає, то й дівчата не знають. А як ті дівчата їй сказали, вона сказала до [[чоловік]]а: | + | Вона не знала, де нитка в мотку, то вона сказала так на докір тим дівчатам, вона собі думала: як вона не знає, то й дівчата не знають. |
| + | |||
| + | А як ті дівчата їй сказали, вона сказала до [[чоловік]]а: | ||
| + | |||
- Завертай коней назад! | - Завертай коней назад! | ||
| + | |||
І вона приїхала додому і знайшла кінець. | І вона приїхала додому і знайшла кінець. | ||
| + | |||
Записано Осипом Роздольським в с. Барлин від Антошка Мороза, в 1893 році. | Записано Осипом Роздольським в с. Барлин від Антошка Мороза, в 1893 році. | ||
Стиль запису збережено. | Стиль запису збережено. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
| + | |||
| + | {{Казка про дівчину}} | ||
Поточна версія на 20:21, 7 вересня 2014
Пішла дівка заміж.
Довелося їй пряжу звивати, - вона не знала, де кінець нитки.
Дивилась, дивилась, не могла знайти. Коли каже:
- Чоловіче, запрягай коней, поїдемо до мами в гості! От чоловік запряг коней, ідуть собі до мами в гості, їдуть вони, а дві дівчини пасуть товар і ті дівчата собі гуляють. А та жінка каже до тих дівчат:
- Гуляєш, чорти твою матір! А де в нитки кінець, то не знаєш! А ті дівчата кажуть:
- Чому не знаю! Верхня нитка в чинах. Так ті дівчата їй сказали, а вона каже:
- Завертай, чоловіче, коней!
Чоловік завернув коней: вона приїхала додому, почала шукати верхню нитку в чинах і знайшла.
- Вже все.
Вона не знала, де нитка в мотку, то вона сказала так на докір тим дівчатам, вона собі думала: як вона не знає, то й дівчата не знають.
А як ті дівчата їй сказали, вона сказала до чоловіка:
- Завертай коней назад!
І вона приїхала додому і знайшла кінець.
Записано Осипом Роздольським в с. Барлин від Антошка Мороза, в 1893 році. Стиль запису збережено.
