Користувач:Сонце

Автор: Валентина Яцкул-Пантазьєва.

Автор казок, поет.

Працюю сурдопедагогом у школі для дітей з вадами слуху.

Живу в м.Новомиргороді Кіровоградської обл.

Одержую казки від поля, лісу, річки та озер, які є тут.

Казки розміщені в окремій течці авторські казки (В.Яцкул-Пантазьєва)

 33-ій

Дрімає явір над водою, Калина тихо шелестить. І лиш стара верба скрипуча - Усе з водою гомонить. Я прислухаюсь до розмови І огортає мене сум... Верба боїться ночі сильно, Що "горобиною" зовуть.

Розказують люди, Що в ніч "горобину" Почули, як плаче Голодна дитина. Можливо, вітри Так завивали, Та люди у цім Престорогу впізнали.

Вони на колінах До ранку молились, І в тихій молитві До Бога просились. А вранці все стихло... Немов, захлинулось, Стомившись присіло Та й, мабуть, заснуло...

Один лиш туман, Як п'яний бродив. Чіплявся за вікна Та й так собі плив.

Плив по Вкраїні Страшний, як мара, Рік 33-ій... Кров застига... Ховаючи правду, Народ обкрадав, Натомість лиш голод та злидні лишав. Люди згасали, Як гаснуть зірки В просторі вічнім, Не встигши зійти. Та світло прекрасне Вони залишали І Всесвіт великий Ним зігрівали.

Найбільшим дарунком - діти були, Бо мудрості зерна у світ понесли. Духовності силу І силу життя Черпали з джерел, Що несла їм земля.

Земля - воскресала Й народ її жив... На полі борні Дива він творив. Сьогодні ми вдячні Всім тим хто зумів: Відстоять народ наш І правду не скрив. Правда народна ЦЕ - ОБЕРІГ - Символ життя І сонячний слід.