Відмінності між версіями «Як чоловік змітав з неба зорі (японська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
Давно колись в одному селі жив собі чоловік, якого звали Кітіго, а прозивали Перебрехою — за те, що був охочий до вигадок і неправди. | Давно колись в одному селі жив собі чоловік, якого звали Кітіго, а прозивали Перебрехою — за те, що був охочий до вигадок і неправди. | ||
− | От якось той чоловік оголосив на все село: | + | От якось той [[чоловік]] оголосив на все село: |
— Сьогодні вночі змітатиму з неба зорі, тож приходьте збирати! | — Сьогодні вночі змітатиму з неба зорі, тож приходьте збирати! | ||
− | Але | + | Але [[селянин]]е йняли йому віри й казали: |
— Знову Кітіго хоче пошити нас у дурні. | — Знову Кітіго хоче пошити нас у дурні. | ||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Кітіго дуже розсердився. | Кітіго дуже розсердився. | ||
− | — Не хочете — як хочете! Я сам позмітаю-з неба зорі! А знаєте, що вони золоті? | + | — Не хочете — як хочете! Я сам позмітаю-з неба зорі! А знаєте, що вони золоті? Дивіться, щоб не жалкували, коли я розбагатію! — попереджав він недбалих земляків. |
— А може, Кітіго правду каже?.. Недарма зорі так блищать. Ну ж бо востаннє його послухаємося і зберемось увечері біля його дому,— вирішили селяни. | — А може, Кітіго правду каже?.. Недарма зорі так блищать. Ну ж бо востаннє його послухаємося і зберемось увечері біля його дому,— вирішили селяни. | ||
− | Кітіго взяв велику бамбукову мітлу й | + | Кітіго взяв велику бамбукову мітлу й виліз на дах. Селяни, позадиравши голови, довго дивилися на небо, але жодна зірка не котилася з нього. |
— Гей, Кітіго, що сталося? Чого ти баришся? | — Гей, Кітіго, що сталося? Чого ти баришся? | ||
− | — А куди квапитися? Зірок на небі дуже багато, отож я думаю, котру із них змести,— відповів чоловік і замахав мітлою. | + | — А куди квапитися? Зірок на небі дуже багато, отож я думаю, котру із них змести,— відповів [[чоловік]] і замахав мітлою. |
Селяни позадирали голови ще вище, аж шиї їм заболіли. | Селяни позадирали голови ще вище, аж шиї їм заболіли. | ||
Рядок 27: | Рядок 27: | ||
Нарешті по небу покотилася якась зірка. | Нарешті по небу покотилася якась зірка. | ||
− | — Гей, он зірка впала! Мерщій її хапайте! — закричав Кітіго.
Кажуть, люди разом із ним кинулися бігти туди, де впала зірка, але повернулися ні з чим, лише встигли посваритися між собою. От і вся | + | — Гей, он зірка впала! Мерщій її хапайте! — закричав Кітіго.
Кажуть, люди разом із ним кинулися бігти туди, де впала зірка, але повернулися ні з чим, лише встигли посваритися між собою. От і вся казка. |
Поточна версія на 21:51, 3 січня 2014
Давно колись в одному селі жив собі чоловік, якого звали Кітіго, а прозивали Перебрехою — за те, що був охочий до вигадок і неправди.
От якось той чоловік оголосив на все село:
— Сьогодні вночі змітатиму з неба зорі, тож приходьте збирати!
Але селянине йняли йому віри й казали:
— Знову Кітіго хоче пошити нас у дурні.
Кітіго дуже розсердився.
— Не хочете — як хочете! Я сам позмітаю-з неба зорі! А знаєте, що вони золоті? Дивіться, щоб не жалкували, коли я розбагатію! — попереджав він недбалих земляків.
— А може, Кітіго правду каже?.. Недарма зорі так блищать. Ну ж бо востаннє його послухаємося і зберемось увечері біля його дому,— вирішили селяни.
Кітіго взяв велику бамбукову мітлу й виліз на дах. Селяни, позадиравши голови, довго дивилися на небо, але жодна зірка не котилася з нього.
— Гей, Кітіго, що сталося? Чого ти баришся?
— А куди квапитися? Зірок на небі дуже багато, отож я думаю, котру із них змести,— відповів чоловік і замахав мітлою.
Селяни позадирали голови ще вище, аж шиї їм заболіли.
— Хто ж це витримає?.. І чого цей дурень воловодиться? — ремствували вони, але додому не йшли, чекали. А що, як зорі й справді виявляться золотими?
Нарешті по небу покотилася якась зірка.
— Гей, он зірка впала! Мерщій її хапайте! — закричав Кітіго. Кажуть, люди разом із ним кинулися бігти туди, де впала зірка, але повернулися ні з чим, лише встигли посваритися між собою. От і вся казка.