Оля і гуси (вірш)

Було жарко,

Бігла хмарка,

По травиці Оля йшла -

Оля гусочок пасла.

Хмарка трішки притомилась

І над лугом зупинилась.

Над малесеньким кущем

Хмарка випала дощем.

Гуси грому не бояться,

Під дощем купаються,

Гарно крила розправляють

І крильми вмиваються.

Дівчинка в село пішла,

Гусочки зосталися,

Щоб попити ще водиці,

Пощипати ще травиці,

Не бояться гуси грому.

Й не хочуть іти додому.

Вночі Оля буде спати.

Гуси будуть ще гуляти,

На хвилях гойдатися,

Ранку дожидатися.

Вранці Олечка маленька

Гусям їсти принесе,

І з лозиною гарненько

Трохи гусок припасе:

- Гуси-гуси, гусенята!

Не слухняні ви, малята!

Іноді щипаєте!

Від мене тікаєте.

Я з лозиною ходжу -

Вас від вовка стережу!

Ось яка Оля, друзі,

Із гусями ходить в лузі.

Дуже смілива!

Дуже вродлива!

А ще – дуже-дуже мала!