Відмінності між версіями «Сандалії-скороходи (японська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
Давно це було. | Давно це було. | ||
| − | Жила собі жінка з трьома синами. Чоловік її вмер, а тому не мала вона грошей, щоб рису купити. | + | Жила собі [[жінка]] з трьома синами. [[Чоловік]] її вмер, а тому не мала вона грошей, щоб рису купити. |
«Нема ради, доведеться дітей позбутися»,— вирішила вона й повела їх у ліс. | «Нема ради, доведеться дітей позбутися»,— вирішила вона й повела їх у ліс. | ||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
— Дітоньки, почекайте мене тут, я куплю вам солодощів і поверну
ся,— сказала вона й пішла з лісу. | — Дітоньки, почекайте мене тут, я куплю вам солодощів і поверну
ся,— сказала вона й пішла з лісу. | ||
| − | Настав уже вечір, а мати все не поверталася. | + | Настав уже вечір, а [[мати]] все не поверталася. |
| − | — Я хочу додому! — заплакав старший брат. | + | — Я хочу додому! — заплакав старший [[брат]]. |
— І я хочу додому! — крізь сльози сказав середущий.
Тільки найменший не зронив і сльози. | — І я хочу додому! — крізь сльози сказав середущий.
Тільки найменший не зронив і сльози. | ||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
Він видряпався на дерево, дивиться — вдалині щось світиться. | Він видряпався на дерево, дивиться — вдалині щось світиться. | ||
| − | — Он там чиясь оселя! — вигукнув хлопець. | + | — Он там чиясь оселя! — вигукнув [[хлопець]]. |
Він зліз із дерева, взяв старшого і середущого за руки й повів темною дорогою. | Він зліз із дерева, взяв старшого і середущого за руки й повів темною дорогою. | ||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
Невдовзі хлопці побачили хатину, а в ній біля вогнища —бабусю. | Невдовзі хлопці побачили хатину, а в ній біля вогнища —бабусю. | ||
| − | — Бабусю, ми заблукали. Чи не пустите нас переночувати? — запитав найменший брат. | + | — Бабусю, ми заблукали. Чи не пустите нас переночувати? — запитав найменший [[брат]]. |
Бабуся злякано стрепенулася. | Бабуся злякано стрепенулася. | ||
| Рядок 29: | Рядок 29: | ||
— Що ви! Тут живе чудовисько оні. Воно скоро повернеться, швид ше тікайте! | — Що ви! Тут живе чудовисько оні. Воно скоро повернеться, швид ше тікайте! | ||
| − | + | [[Брат]]и, почувши ці слова, зблідли й затремтіли. Та куди вони могли податися серед ночі? | |
— Бабусю, не виганяйте нас! Бо куди ж ми підемо в таку темінь? — ще раз попросив найменший брат. | — Бабусю, не виганяйте нас! Бо куди ж ми підемо в таку темінь? — ще раз попросив найменший брат. | ||
| Рядок 57: | Рядок 57: | ||
— Чудовисько взулося у сандалії-скороходи і, мабуть, зараз далеко звідси, тож тікайте куди очі дивляться. | — Чудовисько взулося у сандалії-скороходи і, мабуть, зараз далеко звідси, тож тікайте куди очі дивляться. | ||
| − | + | [[Брат]]и подякували бабусі, вискочили з хати й побігли навмання темною дорогою. | |
Раптом чують — щось гуркотить, наче грім. | Раптом чують — щось гуркотить, наче грім. | ||
| Рядок 65: | Рядок 65: | ||
Потім оговтались і підійшли до того місця, звідки чувся дивний звук. Дивляться — розкинувши лапи, на узбіччі спить чудовисько оні. | Потім оговтались і підійшли до того місця, звідки чувся дивний звук. Дивляться — розкинувши лапи, на узбіччі спить чудовисько оні. | ||
| − | — Я боюся!.. Я боюся!.. — заплакали старший і середущий | + | — Я боюся!.. Я боюся!.. — заплакали старший і середущий [[брат]]и. |
— Та цитьте, не плачте! Бо чудовисько прокинеться. Треба тихенько пройти повз нього,— порадив найменший брат і глянув на чудовисько. Воно міцно спало й не збиралося вставати. | — Та цитьте, не плачте! Бо чудовисько прокинеться. Треба тихенько пройти повз нього,— порадив найменший брат і глянув на чудовисько. Воно міцно спало й не збиралося вставати. | ||
| − | Найменший брат помітив, що чудовисько взуте в сандалії-скороходи. | + | Найменший [[брат]] помітив, що чудовисько взуте в сандалії-скороходи. |
«Ці сандалії стануть нам у пригоді. Треба їх узяти і втекти»,— подумав менший брат і почав стягати сандалії з чудовиська. | «Ці сандалії стануть нам у пригоді. Треба їх узяти і втекти»,— подумав менший брат і почав стягати сандалії з чудовиська. | ||
| Рядок 77: | Рядок 77: | ||
Хлопець узявся до другої сандалії. І цього разу чудовисько перевернулося на другий бік і промимрило: «Ага, ага, вже миші повертаються додому, ба-ба-ба.,.» | Хлопець узявся до другої сандалії. І цього разу чудовисько перевернулося на другий бік і промимрило: «Ага, ага, вже миші повертаються додому, ба-ба-ба.,.» | ||
| − | Менший брат схопив обидві сандалії і підійшов до братів, які все ще тремтіли від страху. | + | Менший [[брат]] схопив обидві сандалії і підійшов до братів, які все ще тремтіли від страху. |
— Брате, взувай сандалії! — звелів він старшому, а тоді підсадив середущого йому на спину, сам виліз на самий верх і скомандував: — Сандалії-скороходи, несіть! | — Брате, взувай сандалії! — звелів він старшому, а тоді підсадив середущого йому на спину, сам виліз на самий верх і скомандував: — Сандалії-скороходи, несіть! | ||
| Рядок 93: | Рядок 93: | ||
Бабусі відлягло від серця. | Бабусі відлягло від серця. | ||
| − | Три | + | Три [[брат]]и пролетіли на сандаліях-скороходах над лісом і повернулися додому. |
Тим часом їхня мати карталася думкою: «Як там мої дітоньки? Що я наробила? Піду й приведу їх назад...» | Тим часом їхня мати карталася думкою: «Як там мої дітоньки? Що я наробила? Піду й приведу їх назад...» | ||
| Рядок 101: | Рядок 101: | ||
Кажуть, після того сини дружно працювали й були матері надійною опорою. | Кажуть, після того сини дружно працювали й були матері надійною опорою. | ||
| + | {{Казка про батьків та дітей}} | ||
| + | {{Казка про братів та сестер}} | ||
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} | {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} | ||
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}} | {{Шаблон:Японські казки українською мовою}} | ||
Поточна версія на 04:38, 8 січня 2014
Давно це було.
Жила собі жінка з трьома синами. Чоловік її вмер, а тому не мала вона грошей, щоб рису купити.
«Нема ради, доведеться дітей позбутися»,— вирішила вона й повела їх у ліс.
— Дітоньки, почекайте мене тут, я куплю вам солодощів і поверну ся,— сказала вона й пішла з лісу.
Настав уже вечір, а мати все не поверталася.
— Я хочу додому! — заплакав старший брат.
— І я хочу додому! — крізь сльози сказав середущий. Тільки найменший не зронив і сльози.
— Плач не поможе! — мовив він.— Краще подумаймо, де б нам пере ночувати.
Він видряпався на дерево, дивиться — вдалині щось світиться.
— Он там чиясь оселя! — вигукнув хлопець.
Він зліз із дерева, взяв старшого і середущого за руки й повів темною дорогою.
Невдовзі хлопці побачили хатину, а в ній біля вогнища —бабусю.
— Бабусю, ми заблукали. Чи не пустите нас переночувати? — запитав найменший брат.
Бабуся злякано стрепенулася.
— Що ви! Тут живе чудовисько оні. Воно скоро повернеться, швид ше тікайте!
Брати, почувши ці слова, зблідли й затремтіли. Та куди вони могли податися серед ночі?
— Бабусю, не виганяйте нас! Бо куди ж ми підемо в таку темінь? — ще раз попросив найменший брат.
— Не можна вам тут лишатися! Чудовисько вас поїсть! — тільки і встигла сказати бабуся, бо в цю мить знадвору долинув тупіт.
— Ой лишенько! Що мені з вами робити? Мерщій сюди!
Стара заховала дітей під підлогою, а ляду прикрила циновкою. За хвилину в хижку зайшло чудовисько оні.
— Людським духом пахне! —сказало воно, потягши носом повітря.— Бабо, що за люди в нашій хаті?
І чудовисько занишпорило по кутках.
Розгублена бабуся відповіла:
— Оце недавно приходили троє хлопців проситися на ніч, але злякались тебе і повтікали. Мабуть, це їхній дух тут лишився.
Чудовисько аж підскочило — так зраділо.
— Куди вони побігли? Я їх швидко спіймаю і поїм! Чудовисько взулося у сандалії-скороходи і вибігло з хати. Воно мчало стрілою, але хлопців ніде не знаходило.
«Невже я випередило їх? Почекаю — може, незабаром підійдуть»,— вирішило чудовисько й сіло на узбіччі. Від швидкого бігу воно, певно, втомилося, бо відразу заснуло.
Тим часом бабуся випустила хлопців із сховку й сказала:
— Чудовисько взулося у сандалії-скороходи і, мабуть, зараз далеко звідси, тож тікайте куди очі дивляться.
Брати подякували бабусі, вискочили з хати й побігли навмання темною дорогою.
Раптом чують — щось гуркотить, наче грім.
Хлопці зупинилися.
Потім оговтались і підійшли до того місця, звідки чувся дивний звук. Дивляться — розкинувши лапи, на узбіччі спить чудовисько оні.
— Я боюся!.. Я боюся!.. — заплакали старший і середущий брати.
— Та цитьте, не плачте! Бо чудовисько прокинеться. Треба тихенько пройти повз нього,— порадив найменший брат і глянув на чудовисько. Воно міцно спало й не збиралося вставати.
Найменший брат помітив, що чудовисько взуте в сандалії-скороходи.
«Ці сандалії стануть нам у пригоді. Треба їх узяти і втекти»,— подумав менший брат і почав стягати сандалії з чудовиська.
Стягнув одну — чудовисько дриґнуло лапою, повернулося на другий бік, пробелькотіло: «Ага, ага, йдуть миші на нічну роботу, ба-ба-ба...» — і знову захропло.
Хлопець узявся до другої сандалії. І цього разу чудовисько перевернулося на другий бік і промимрило: «Ага, ага, вже миші повертаються додому, ба-ба-ба.,.»
Менший брат схопив обидві сандалії і підійшов до братів, які все ще тремтіли від страху.
— Брате, взувай сандалії! — звелів він старшому, а тоді підсадив середущого йому на спину, сам виліз на самий верх і скомандував: — Сандалії-скороходи, несіть!
І сталося диво — троє хлопців полетіли мов куля. Від шуму, який здійнявся, чудовисько пробудилося.
— Ой, мої сандалії вкрали! — закричало воно й кинулось наздоганяти втікачів. Та хіба могло воно змагатися із сандаліями-скороходами? Тож довелось йому махнути на все лапою і вернутися в хатину.
Бабуся, стурбована долею братів, запитала:
— Ну що, впіймав дітей?
— Та де там! Коли я спав, вони поцупили мої сандалії-скороходи,— скрушно відповіло чудовисько.
Бабусі відлягло від серця.
Три брати пролетіли на сандаліях-скороходах над лісом і повернулися додому.
Тим часом їхня мати карталася думкою: «Як там мої дітоньки? Що я наробила? Піду й приведу їх назад...»
Як же вона зраділа, коли її сини вернулися живі та здорові! Вона аж заплакала.
Кажуть, після того сини дружно працювали й були матері надійною опорою.
Казка про батьків та дітей |
|---|
Казка про братів та сестер |
|---|
